Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/7095/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2024 року м. Чернівці справа № 725/7095/23 провадження №22-ц/822/116/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н. секретар Собчук І.Ю. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16 листопада 2023 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 11 квітня 2022 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 виник конфлікт, у ході якого останній наніс йому більше десяти ударів по обличчю, спричинивши тим самим легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. 12 квітня 2022 року за його (позивача) заявою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по вказаному факту нанесення тілесних ушкоджень. У результаті, ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16.01.2023р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України з передачею його на поруки трудового колективу Чернівецького зонального відділу Військової служби правопорядку, а провадження у справі закрито. Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача, він пережив та продовжує переживати постійні душевні страждання, втратив душевний спокій, весь час перебуває у стані напруження та стресу. Внаслідок вчинення зазначеного вище правопорушення, принижено його честь, гідність, порушено нормальні життєві зв`язки, у зв`язку із чим, він змушений докладати значних зусиль для відновлення нормального порядку свого життя, що полягає у замиканні від оточуючого середовища, зниження настрою, депресії, порушення сну. Крім того, враховуючи те, що він є публічною особою, має широке коло родичів, друзів, колег, партнерів і знайомих, вчинення правопорушення набуло широкого розголосу, що обмежило його соціальне функціонування, погіршило якість життя, обумовило несприятливі зміни фізичної та психологічної сфер особистості. Таким чином, вважає, що своїми діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 237 096 грн. Просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 237 096 грн відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 100 (сто)грн. Додатковим рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2023 року заяву адвоката Чепишко Д.В. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 500 (п`ятсот) грн. Заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 237 096 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове, яким заяву адвоката Чепишка Д.В. задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 30 000 грн (тридцять тисяч) витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції; відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 500 грн (десять тисяч п`ятсот грн ) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Вказує на те, що внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральної шкоди, а саме пережив та продовжує переживати постійні душевні страждання, втратив душевний спокій, перебуває у стані постійного напруження тривоги та стресу, відвідує психолога з метою відновлення ментального здоров`я, почуття безпеки в публічному просторі, довіри до осіб в форменому одязі. Зазначає, що даний спір виник з вини та протиправних дій відповідача, а тому в суду першої інстанції були підстави для застосування положень ч.9 статті 141 ЦПК України та покладення понесених ним витрат на правничу допомогу на відповідача в повному обсязі незалежно від результатів розгляду цієї справи, про що було наголошено в заяві про розподіл судових витрат. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16 листопада 2023 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16.01.2023р.,яка була залишена без змін ухвалами судів вищої інстанції, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК Українина підставі ст.47 КК України з передачею його на поруки трудового колективу Чернівецького зонального відділу Військової служби правопорядку. Потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні був визнаний позивач ОСОБА_1 . Попри заподіяння шкоди здоров`ю, відповідачем ОСОБА_2 було завдано й моральної шкоди потерпілому (позивачу) ОСОБА_1 , яка полягала в душевних стражданнях останнього з приводу перенесених подій, необхідності доводити обставини правопорушення, причетність ОСОБА_2 до його вчинення. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, виходив із принципів розумності та справедливості, враховуючи характер вчиненого правопорушення, його тяжкість та наслідки, ступінь вини відповідача, його поведінку та відношення до вчиненого, характер та обсяг душевних страждань позивача, вважав, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 10 000 грн. Саме такий розмір, на думку суду, є достатнім для відшкодування позивачеві моральної шкоди. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (Постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18). Встановлено, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16.01.2023р.,яка була залишена без змін ухвалами судів вищої інстанції, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК Українина підставі ст.47 КК України з передачею його на поруки трудового колективу Чернівецького зонального відділу Військової служби правопорядку. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні був визнаний позивач ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що доведеним є той факт, що моральна шкода, яка була спричинена позивачу ОСОБА_1 у результаті подій, що мали місце 11 квітня 2023 року, завдана саме з вини відповідача ОСОБА_2 внаслідок його протиправних дій. Однак позивачем не надано достатніх доказів, що заподіяння йому тілесних ушкоджень та перенесені з цього приводу моральні страждання призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, замиканні від оточуючих, обмеження соціального функціонування та обумовило несприятливі зміни фізичної та психоемоційної сфер особистості. На підставі ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18). Судом першої інстанції правильно враховано обсяг заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, яка була спричинена у результаті подій, що мали місце 11 квітня 2023 року, завдана саме з вини відповідача ОСОБА_2 внаслідок його протиправних дій та визначено її розмір в сумі 10 000грн. Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення. Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Щодо оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу Положеннями ст.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст.141 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для наявності підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник повинен дотриматись вимог визначених ст.ст.133, 134, 137, 141 ЦПК України, а саме: подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити відповідну заяву про подачу відповідних доказів для стягнення судових витрат. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на відшкодування витрат на правничу допомогу 30 000грн. Просив зменшити розмір витрат відповідача ОСОБА_2 на оплату правової допомоги адвоката до нуля. Вважає, що ним заявлено нереально завищену суму витрат на правничу допомогу, адже адвокатом Івасюком І.Г. лише складено відзив на позовну заяву, час складання якого навмисно завищено до 10 годин. При цьому жодні інші дії адвокатом не вчинялися та участь у судових засіданнях він не брав. Просив у задоволені заяви ОСОБА_2 відмовити. У відзиві відповідач ОСОБА_2 просив стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу. Вказував, що адвокатом Івасюком І.Г. надано йому правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи (ознайомлення з матеріалами позовної заяви, пошук та аналіз судової практики з аналогічних правовідносин, підготовка відзиву на позовну заяву). Враховуючи вартість роботи адвоката та кількість затраченого ним часу (10год.), ним понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000грн. При цьому просив зменшити суму витрат на правову допомогу, понесену позивачем ОСОБА_1 , оскільки її розмір вважає неспівмірним зі складністю справи та наданих адвокатом Чепишко Д.В. послуг. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Як вбачається з матеріалів справи, позивача по справі представляв адвокат Чепишко Д.В. на підставі Ордеру Серія СЕ №1070189 який виданий на підставі Договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2023 року На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, адвокатом Чепишко Д.В. надано Договір про надання правничої допомоги адвокатом від 01 вересня 2023 року; Акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 17 листопада 2023 року. Відповідно до п.3.1 Договору за надані адвокатом Чепишко Д.В. послуги ОСОБА_1 сплачує гонорар у сумі та в порядку, визначеному додатками та/або актами прийому-передачі наданих послуг. Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2023, адвокатом надано позивачу правничу допомогу (зустріч з клієнтом, надання усних консультацій, складання договору про надання правової допомоги витраченого часу 1 години, підготовка, складання позовної заяви (формування правової позиції, аналіз релевантної судової практики, оформлення позову і додатків до нього, складання заяви про усунення недоліків позовної заяви), витраченого часу 5 годині, підготовка, складання та надіслання відповіді на відзив (ознайомлення із відзивом, оформлення відповіді, надіслання її відповідачу), витраченого часу 2 годині, участь у двох судових засіданнях витраченого часу 2 годині. Кількість витраченого часу становить 10 год. Відповідно до п. Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01 вересня 2023 року вбачається, що вартість однієї години роботи адвоката та надання ним послуг становить 3000 грн. У свою чергу, адвокатом Івасюком І.Г. на підтвердження наданих послуг відповідачу ОСОБА_2 надано Договір про надання правової допомоги від 25.09.2023р. та Акт (звіт) про надані послуги від 19.11.2023р., ордер на надання правничої (правової) допомоги. Згідно п.4.5 Договору гонорар адвоката становить 30 000грн. Як вбачається із акту від 19.11.2023р. адвокатом Івасюком І.Г. надано відповідачу правничу допомогу (ознайомлення із ухвалою суду та матеріалами позовної заяви; визначення правової позиції; пошук та аналіз судової практики з аналогічних правовідносин; підготовка відзиву на позовну заяву). Кількість витраченого часу становить 10год. Проаналізувавши та оцінивши доводи сторін щодо співмірності заявлених витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатами робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, реальність надання адвокатських послуг, а також часткове задоволення позову, вважав за необхідне стягнути на кожну зі сторін по 500грн. витрат на правничу допомогу. Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено, отже підлягає перегляду рішення суду в межах доводів апеляційної скарги позивача. Визначаючи розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції не було враховано наступного. Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Відповідно до ст.19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто з аналізу викладеного слід зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18). Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18. Враховуючи часткове задоволення позову, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивач 500 грн витрат на правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що не зважаючи на часткове задоволення позову, цей розмір є занадто заниженим та фактично зводиться до знецінення роботи адвоката. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що на відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000грн. Враховуючи, що підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції від 16 листопада 2023 року немає, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, немає і підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за апеляційний розгляд справи. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставами для зміни додаткового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 16 листопада 2023 року залишити без змін. Додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2023 року в частині визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000грн. В решті додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21 лютого 2024 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: Н.К. Височанська І.Н Лисак