Постанова 4856 № 560/14443/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14443/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 20 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посадах судді - 1 місяць 14 днів; стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 3 дні; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді - 11 місяців 25 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посадах судді - 1 місяць 14 днів; стаж роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 3 дні; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді - 11 місяців 25 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 20.07.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 72% суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше проведених виплат. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві. 20.07.2023 позивачем було подано до пенсійного органу заяву про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (Голосіївський район) № 930010822950 від 28.07.2023 про перерахунок пенсії з 20.07.2023 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди з урахуванням стажу на посаді судді - 25 років 6 місяців 29 днів. 07.08.2023 позивач звернувся з заявою до пенсійного органу щодо правильності обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, на що отримав відповідь (роз`яснення), оформлену листом від 17.08.2023, якою його заява залишена без задоволення. Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві при призначенні і нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди, у зв`язку з не врахуванням до стажу роботи, що дає право на відставку судді та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді: стажу роботи на посадах судді (1 місяць 14 днів); стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора (4 роки 4 місяці 3 дні); стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді (11 місяців 25 днів), позивач звернувся з даним позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ Пенсійного фонду України у місті Києві. Відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (який набрав чинність 30.09.2016) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (ч.1). У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4). Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5). Частина 3 вищезазначеної статті передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Спірним у цій справі є тривалість стажу для обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання. Відповідачем обчислено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 60% суддівської винагороди, виходячи з 25 років 8 місяців 12 днів суддівського стажу позивача. Позивач вказує, що тривалість стажу має становити 31 рік 10 днів. Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Судом встановлено, що відповідачем протиправно визначено стаж роботи позивача на посадах судді - 25 років 6 місяців 29 днів, оскільки цей стаж становить 25 років 8 місяців 12 днів, що підтверджується трудовою книжкою позивача, рішенням Вищої ради правосуддя №721/0/15-23 від 18.07.2023 та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складеного 19.07.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом. Відповідно не враховано стаж 1 місяць 14 днів на посадах судді. Також абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). На момент призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 (далі - Закон №2862-ХІІ), який регламентував, зокрема, визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання та указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995. Частиною першою статті 43 Закону №2862-ХІІ встановлювалось, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень. При цьому частина четверта статті 43 Закону №2862-ХІІ, яка набрала чинності 6 квітня 1994 року, визначала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. З записів трудової книжки позивача вбачається, що у період з 2 листопада 1992 року по 5 березня 1997 року (4 роки 4 місяці 3 дні) позивач проходив службу в органах прокуратури на посадах помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького. Це ж підтверджується рішенням Вищої ради правосуддя №721/0/15-23 від 18.07.2023 та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складеного 19.07.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом. Згідно з ст.56 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789- XII (у редакціях, чинних на час обіймання позивачем посад помічника, старшого помічника прокурора міста Хмельницького та на день призначення суддею) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону розумілись, у тому числі, старший помічник і помічник прокурора. Зазначеними статтями цього Закону визначалися як повноваження прокурорів при здійсненні загального нагляду, нагляду за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, участі в розгляді справ у судах, так і вимоги до осіб для призначення на посади прокурорів, присвоєння прокурорам класних чинів, їх заохочення та відповідальність, матеріальне і соціальне забезпечення, правовий, соціальний захист, пенсійне забезпечення тощо. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пенсійний орган протиправно до стажу роботи позивача, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання не зарахував час роботи позивача на посадах помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького у період із 2 листопада 1992 року по 5 березня 1997 року, а саме 4 роки 4 місяці 3 дні. Крім того, Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: "2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". У зв`язку з цим з врахуванням абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VШ з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Така ж правова позиція покладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину 2 статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Окрім цього, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VІІІ означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VІІІ) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" потрібно розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та мас часові (кількісні) межі (строк роботи). Відповідно на час призначення позивача суддею арбітражного суду Хмельницької області вимоги до осіб для зайнята посади судді арбітражного суду встановлювались Законом України від 4 червня 1991 року №1142-ХІІ "Про арбітражний суд". Зокрема, стаття 22 цього Закону встановлювала, що право на зайняття посади судді арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Відповідно до наявних у трудовій книжці записів на день призначення суддею позивача стаж його роботи за спеціальністю ("Правознавство") після отримання вищої юридичної освіти (із 7 липня 1992 року) становив більше п`яти років, а саме 5 років 3 місяці 28 днів, з яких 4 роки 4 місяці 3 дні на посадах, прирівняних до посади прокурора. Зазначене враховано рішенням Вищої ради правосуддя №721/0/15-23 від 18.07.2023 та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складеного 19.07.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом. Зокрема, ВРП до стажу роботи позивача на посаді судді на підставі ч.2 статті 137 Закону №1402-VІІІ зарахувало додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалась Законом України від 4 червня 1991 року №1142-ХІІ "Про арбітражний суд" та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 11 місяців 25 днів. У апеляційні скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні справи ототожнив поняття «стаж роботи на посаді судді» та «стаж роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання», дійшовши помилкового висновку про зарахування до стажу судді, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання окремих періодів роботи судді. Колегія суддів вважає доводи апелянта помилковими, та вважає за необхідне зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2023 року у справі №360/6255/21, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17. На момент призначення позивача на посаду судді, питання визначення стажу, який дає право на відставку, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992, зокрема, визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання та Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту судців" №584/95 від 10.07.1995. При цьому частина 4 статті 43 цього Закону №2862-ХІІ, яка набрала чинності 6 квітня 1994 року, визначала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах прокуратури на посадах помічника та старшого помічника прокурора міста Хмельницького, шо підтверджується трудовою книжкою, рішенням Вищої ради правосуддя №721/0/15-23 від 18.07.2023 та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складеного 19.07.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом. Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", який набрав чинності 5 серпня 2018 року, статтю 137 Закону №1402-УІІІ доповнено частиною другою такого змісту: "2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". Стає позивача за спеціальністю ("Правознавство") після отримання вищої юридичної освіти (із 7 липня 1992 року) становив більше п`яти років, а саме 5 років 3 місяці 28 днів, з яких 4 роки 4 місяці 3 дні на посадах, прирівняних до посади прокурора. Зазначене підтверджено трудовою книжкою і враховано у рішенні Вищої ради правосуддя №721/0/15-23 від 18.07.2023 та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складеного 19.07.2023 Шостим апеляційним адміністративним судом. Тому до стажу роботи позивача на посаді судді на підставі ч.2 статті 137 Закону №1402-УІІІ зарахувало додатково стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалась Законом України від 4 червня 1991 року №1142-ХІІ "Про арбітражний суд" та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 11 місяців 25 днів. Така ж правова позиція у рішенні Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/537/19. Згідно з абз.4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Щодо посилання відповідача у апеляційні скарзі на те, що позивач не подав заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з відповідною довідкою суду, а тому суд безпідставно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. З даного приводу колегія суддів зазначає, що підставою позову позивача, є крім іншого його заява від 20.07.2023р. про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з розрахунком стажу судді. При цьому, саме на підставі цієї заяви прийнято Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (Голосіївський район) №930010822950 від 28.07.2023р., яким вперше призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Заявою від 07 серпня 2023р. позивач звернувся до відповідача про неправомірність вчинених дій. Наведене свідчить, що даний спір не пов`язаний з перерахунком правомірно призначеного щомісячного довічного грошового утримання, для якого передбачена подання заяви про перерахунок та відповідної довідки. Отже, дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи на посадах судді - 1 місяць 14 днів; стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 3 дні; стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), що надавав право для призначення на посаду судді - 11 місяців 25 днів, є протиправними. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати позивачу до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказані вище періоди роботи. Стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи вказані періоди (які сумарно складають більше 5 років та 5 місяців) та обчислений відповідачем стаж у 25 років 6 місяців 29 днів, становить більше 31 року. Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII та обрахований згідно вимог законодавства стаж позивача (більше 31 року), щомісячне довічне грошове утримання позивача має розраховуватися, виходячи з 72% суддівської винагороди судді: (50% + 22% (11*2%). Таким чином, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 20.07.2023 перерахунок та виплату довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці (з урахуванням раніше виплачених сум), виходячи з 72% суддівської винагороди судді. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.