Постанова 4801 № 147/47/23

Справа № 147/47/23 Провадження № 22-ц/801/264/2024 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Натальчук О. А. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2024 рокуСправа № 147/47/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., учасники справи: позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Натальчук О. А. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, донька залишилась проживати з матір`ю. З моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться станом її здоров`я та не підтримує спілкування з останньою. Дитина не пам`ятає як виглядає батько, не запитує про нього та не сумує за ним. Також зазначено, що за час навчання дитини в дошкільному закладі та в школі, ОСОБА_2 не приводив та не забирав доньку із закладу, не відвідував батьківські збори, не цікавився життям доньки, її навчанням. Будь-які спроби позивачки залучити відповідача до спілкування та виховання доньки завершувалися без позитивного результату. Відповідно дитина була позбавлена піклування батька, а ОСОБА_1 була позбавлена можливості отримати згоду ОСОБА_2 для виїзду дитини за кордон на відпочинок або вирішити питання, пов`язані з перебуванням позивачки та доньки на квартирному обліку. Крім того, відповідач ухиляється від сплати аліментів на доньку, заборгованість станом на 31 жовтня 2022 року становить 63 165,69 грн. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вирішити питання розподілу судових витрат. 21 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки і піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2014 року шлюб між сторонами було розірвано, донька залишилась проживати з матір`ю. На даний час у ОСОБА_2 з колишньою дружиною постійно виникають конфлікти щодо його участі у вихованні дитини. З дочкою склалися міцні, стійкі відносини, дитина бажає спілкуватися та проводити час з ним, як з батьком. Дитина прив`язана до нього. ОСОБА_2 любить свою доньку та вважає своїм законним обов`язком брати активну та безпосередню участь у її вихованні, батьківською турботою піклуючись про її фізичний і духовний розвиток. ОСОБА_1 перестала відповідати на усні звернення та телефонні дзвінки з питань зустрічей і спілкування з дитиною, ігнорує обговорення питань її навчання, виховання, оздоровлення, відпочинку. Через протиправну поведінку колишньої дружини, його дитина обділена увагою та турботою. На підставі викладеного ОСОБА_2 у заявленому зустрічному позові просив усунути створені йому перешкоди у спілкуванні із дитиною ОСОБА_3 , 2012 р. н., зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки і встановити такий графік зустрічей та спілкування: кожну першу та третю суботу кожного місяця в період часу з 09.00 год. по 16.00 год. без обмеження місця прогулянок в межах м. Вінниця; кожний день народження дитини, а саме не менше 3-год. в день її народження; кожні шкільні канікули дитини (весняні, осінні та зимові) на період не менше половини їх терміну для відпочинку та оздоровлення дитини на території України, а в період літніх канікул не менше 30 діб на місяць; 10 діб на рік на оздоровлення дитини з можливістю виїзду на відпочинок до моря, санаторію, тощо. Також просив вирішити питання судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив із того, що наданий висновок органу опіки та піклування суд вважає недостатньо обґрунтованим з огляду на те, що у вказаному висновку не наведено достатніх підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення його від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки та аналіз відповідних причин, а також не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з ОСОБА_2 щодо врегулювання конфлікту між сторонами. Крім того, не зазначено, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батька батьківських прав, та яким чином таке позбавлення позитивно вплине на дитину, що також не доведено і самою ОСОБА_1 . Покази свідків зі сторони ОСОБА_1 про відсутність участі батька у вихованні дитини, суд оцінює критично, оскільки вони надані суду особами, які є близькими друзями та членами родини позивача за первісним позовом, а тому вони не можуть бути покладені судом в основу прийнятого у справі рішення. Даний висновок судом зроблено з урахуванням того, що сам ОСОБА_2 підтвердив те, що він не відвідував навчальні заклади, де навчається його дочка та не мав можливості нормального з нею спілкування через значну віддаленість та конфлікт між ним, колишньою дружиною та її батьками. Оцінюючи думку дитини, суд звернув увагу, що на даний час вона проживає в сім`ї позивачки ОСОБА_1 , відносини у сім`ї доброзичливі та сталі. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що спілкування дитини з батьком, участь останнього в її вихованні суперечили б інтересам дівчинки. Також у справі судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає брати участь у вихованні дочки. Та обставина, що на час розгляду справи дитина проживає з матір`ю та її вихованням і розвитком займається остання, не свідчить про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. І навпаки, дані докази вказують на відсутність спору між батьками з приводу визначення місця проживання дочки. Не знайшов свого підтвердження і той факт, що батько відмовляв матері у виїзді дитини за кордон. З приводу несплати аліментів, суд зазначив, що наявність заборгованості не вказує на відсутність матеріального утримання дочки. Зокрема, згідно розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2 періодично сплачував аліменти різними сумами, що останній обґрунтовує відсутністю стабільного доходу. Так, наприклад у 2022 році ним було сплачено у рахунок аліментів 25 тис. 100 грн., з них у жовтні 2022 року 9100 грн., а у грудні - 10000 грн., тобто до звернення в суд із позовом про позбавлення батьківських прав. Після звернення до суду, а саме з січня по червень 2023 року сплачено 30000 грн. аліментів, сумами 10000 грн. та 20000 грн. Означене вказує на бажання батька приймати участь у матеріальному утриманні дочки. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьком конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції зазначив, що вживав заходів для виклику в судове засідання свідків, про які клопотав представник ОСОБА_2 , проте вони в судове засідання не з`явилися, судові повістки повернулися на адресу суду без вручення з відміткою, що відповідні особи за зазначеними адресами не проживають. Також, ні ОСОБА_2 , ні його представник не сприяли явці свідків у судове засідання для підтвердження обставин, на які останні посилалися. Відтак позивач за зустрічним позовом, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції щодо вчинення саме ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною, а обставини, на які посилався ОСОБА_2 як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року справу призначено до розгляду на 15 лютого 2024 року о 10 год. 00 хв. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга містить виклад обставин, наведених у зустрічній позовній заяві, а також ОСОБА_2 зазначає, що суд безпідставно визнав недоведеними належними та допустимими доказами стверджувані ним обставини про створення йому перешкод у спілкуванні із донькою. Щодо посилання на неявку в судове засідання свідків, про які клопотав його представник, то він особисто не міг самостійно впливати на прибуття в судове засідання свідків, хоча сам бажав їх прибуття й наполягав на всілякій їх появі та допиті, щодо обставин які підтверджували його (зустрічні) позовні вимоги. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Від адвоката Слізяк М. М. в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Окрім того адвокат вказує, що ОСОБА_1 понесла судові витрати у суді апеляційної інстанції на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, докази чого будуть надані суду у строк, визначений законом. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала та надала відповідні пояснення. ОСОБА_2 та представник Органу опіки і піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому подано заяви про розгляд справи у їх відсутність. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 листопада 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2014 року (т.1, а.с.5). Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.2012, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . В графі "батько" записаний ОСОБА_2 , в графі "мати" ОСОБА_1 (т.1, а.с.4). Після розірвання шлюбу між сторонами, дитина постійно проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належить ОСОБА_4 , батьку ОСОБА_1 (т.1, а.с.7). ОСОБА_2 проживає окремо. Дані обставини сторонами не заперечуються. Так, відповідно до довідки №23/87 від 15 листопада 2022 року, виданої в.о. завідувача КЗ «Дошкільний навчальний заклад №51 Вінницької міської ради», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 22.09.2014 по 30.08.2018 була вихованцем даного закладу. За цей період дитина регулярно відвідувала садок. Завжди була охайна, доглянута. Під час освітнього процесу в закладі проявляла себе як активна, вихована, з стійким інтересом до знань дитина. Мати, ОСОБА_1 , активно взаємодіяла з колективом закладу та батьківським комітетом, брала активну участь в акціях, святах, організованих в ЗДО. За час перебування дитини у закладі батько, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 не приводив і не забирав з дошкільного закладу, не відвідував батьківських зборів і не цікавився життям дитини (т.1, а.с.8). У довідці директора КЗ «Вінницький ліцей №6» від 09 листопада 2022 року №01-12/281, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у п`ятому класі даного закладу. За цей період дитина регулярно відвідувала школу. Ангеліна завжди доглянута, охайна. Навчальні досягнення на достатньому рівні. Протягом навчання дитини у 5 класі, мама була присутня на усіх батьківських зборах та брала активну участь в обговоренні питань життя класного колективу. За час навчання дитини, батько ОСОБА_2 не відвідував батьківські збори та не підтримував зв`язок з класним керівником, не цікавився ні шкільним життям, ні навчанням та вихованням доньки (т.1, а.с.9). Аналогічна інформація зазначена у характеристиці ОСОБА_3 від 09 червня 2023 року №149 (т.1, а.с.205). Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що саме ОСОБА_1 з донькою відвідувала лікаря, здійснювала догляд за дитиною, яка хворіла, супроводжувала ОСОБА_3 під час процедур вакцинації (щеплень) (т.1, а.с.10-14). Окрім того встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто з 13 березня 2014 року, до досягнення донькою повноліття (т.1, а.с.17). Згідно із розрахунком боргу по аліментах (т.1, а.с.19, 231) у ОСОБА_2 станом на 12 червня 2023 року наявна заборгованість зі сплати аліментів на ОСОБА_3 у розмірі 55 139,63 грн. Відповідно до інформації адміністрації КЗ «Вінницький ліцей №6» щодо психологічної характеристики дитини для визначення емоційного стану та сімейних відносин від 22 травня 2023 року №01-12/124, з ОСОБА_5 22 травня 2023 року була проведена індивідуальна робота практичним психологом закладу. Проаналізувавши відповіді учениці, зроблено висновок, що загальна атмосфера в сім`ї сприятлива, переважають позитивні стосунки з матір`ю, про біологічного батька не згадувала. У сфері сімейних стосунків повна відмова дівчинки від контактів з батьком (батька замінив вітчим ОСОБА_6 ). Спілкування з іншими членами родини викликають позитивні емоції (т.1, а.с.206). Згідно психологічної характеристики стану ОСОБА_7 , 2012 р.н., яка проведена 29 червня 2023 року приватним психологом ОСОБА_8 . Євсеєвою за замовленням ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не має психоемоційного зв`язку та не сприймає свого біологічного батька ОСОБА_9 , як частину свого життя через його тривалу відсутність (10 років). Натомість тепло відгукується про стосунки з ОСОБА_6 (співмешканцем матері), який присутній у всіх діагностичних методиках, і чітко взяв на себе роль батька для дівчинки. Очікування ситуаційних побачень з батьком викликає у дівчинки підвищення рівня тривоги та психосоматичних розладів (порушення сну та ігрової навчальної активності). Потребує медичного супроводу. Рекомендовано звернутися до невролога (т.2, а.с.15). Позиція суду апеляційної інстанції Судове рішення переглядається апеляційним судом в частині відмови суду першої інстанції задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки і піклування Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини, оскільки в іншій частині рішення сторонами не оскаржується. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції про права дитини). Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Частиною першою, другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2022 року у справі № 334/11217/13-ц зазначив, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю. При цьому слід враховувати, що думка неповнолітньої дитини є достатньо вразливою для нав`язування певних ідей та думок близькими родичами, з якими вона постійно проживає. Тому думка неповнолітньої дитини є важливою, але не може бути абсолютною для суду. Зайняття одним з батьків, який проживає окремо від дитини, пасивної позиції в участі у вихованні дитини у подальшому може призвести до настання для нього негативних наслідків у виді втрати зв`язків між батьком та дитиною, віддалення дитини від батька, і налагодження цих зв`язків може бути значно ускладнено. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не було надано доказів та підтвердження створення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а сам ОСОБА_2 тривалий час не спілкувався з донькою та не приймав участі у її вихованні. Колегія суддів повністю погоджується із таким висновком районного суду. Апеляційний суд враховує, що ухвалою від 13 червня 2023 року (т. 1, а. с. 216) суд першої інстанції задовольняв клопотання ОСОБА_2 про виклик свідків у судове засідання, забезпечивши йому право на подання доказів щодо обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Проте викликані свідки до суду неодноразово не з`являлися. При цьому ані ОСОБА_2 , ані його представник не сприяли явці свідків. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з донькою з боку матері, позивачем за зустрічним позовом надано не було та матеріали справи не містять. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається саме на нього. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи ОСОБА_2 не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у зустрічній позовній заяві, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні його позову. Оскільки судом не встановлено перешкод для участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, ОСОБА_2 має можливість реалізовувати свої права у спосіб, погоджений з дитиною та її матір`ю або визначеним органом опіки та піклування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції слід залишити за ним. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_2 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повна постанова складена 20 лютого 2024 року. Головуючий В. В. Оніщук Судді С. К. Медвецький С. Г. Копаничук