Постанова Одеський апеляційний суд № 947/33350/23

Номер провадження: 33/813/392/24 Номер справи місцевого суду: 947/33350/23 Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В. Доповідач Дришлюк А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі головуючого судді Дришлюка А.І. при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2023 року по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено відповідне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн (а.с. 20-23). Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Лапін Кирило Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що представниками поліції було порушено норми Інструкції № 1026 щодо порядку фіксування безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначення часу та місця складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. А саме, апелянт вказує, що запис ДПР тривалістю 27 секунд не було додано до протоколу й не оформлено як доказ до матеріалів адміністративної справи, на якому зафіксовано рух автомобіля, при цьому відсутня можливість встановити місце руху та зупинки транспортного засобу, в тому числі й особу водія. Разом з тим, згідно норм національного законодавства відеозапис з місця зупинення водія, котрий додається до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повинен бути безперервним, натомість відеозапис, наявний в матеріалах справи переривається, у результаті чого не можливо встановити вірний перебіг подій. До того ж, працівниками поліції незаконно відмовлено у проходженні медичного огляду ОСОБА_1 , у результаті чого останній вимушено поїхав до медичного закладу задля проходження огляду під час комендантської години, однак не мав змоги провести огляд через вартість послуги. Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що з вищевказаного відеозапису не вбачається роз`яснення представників поліції щодо можливості проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння на місця зупинки й відразу запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я (а.с. 32). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 січня 2024 року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (а.с. 35-36). В судове засідання з`явилися апелянт та його представник - адвокат Лапін Кирило Анатолійович, яким було надано відповідні пояснення з приводу обставин справи. Зокрема, представником апелянта у судовому засіданні 13 лютого 2024 року наголошено про порушення представниками поліції конституційного права ОСОБА_1 на проходження медичного огляду з метою виявлення чи спростування вживання останнім наркотичних засобів. А саме, працівниками поліції було відмовлено апелянтові у проханні проїхати до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР задля проходження відповідного огляду, за мотивами, що вони вже почали складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Однак зазначений протокол не було складено до кінця та не підписано жодною зі сторін, тобто від ще не набрав чинності, відповідно такі дії представників поліції є неправомірними та порушують права апелянта. Водночас було вказано на можливість самостійного проходження відповідного огляду у закладі охорони здоров`я, проте коли ОСОБА_1 прибув до закладу, проведення огляду виявилось неможливим через вартість послуги. Також представник апелянта вказував, що працівниками поліції не було проведено первісний огляд особи на виявлення ознак та стану наркотичного сп`яніння безпосередньо на місці, в тому числі й відсутність фіксація такого огляду на відеозаписі. ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав, що 07 жовтня 2023 року його було зупинено працівниками територіальної оборони задля встановлення особи, після чого жодних претензій до останнього не було, однак на вимогу норм чинного законодавства представниками територіальної оборони було викликано патрульну поліцію, оскільки троє осіб, котрі перебували у транспортному засобі разом з апелянтом, яких він віз на замовлення, не мали документів, що посвідчують особу. Після чого, представники поліції звернулися до ОСОБА_1 з проханням відвезти вищезазначених осіб до Київського районного відділу поліції м. Одеса, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Філатова, 15а. Апелянт погодився, проте коли він привіз цих осіб до відділу поліції йому було повідомлено про наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння й запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я задля проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Апелянт зазначив про свою шокованість, коли його звинуватили у вживанні наркотичних засобів, хоча до цього моменту до нього жодних претензій не було, та від керування його ніхто не відсторонював, він добровільно допомагав працівникам поліції на їх прохання, зокрема доставив порушників до районного відділу поліції, через що спочатку він відмовився від проходження огляду. Натомість після консультації з адвокатом та у повному обсязі дізнавшись про наслідки такої відмови, він погодився на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, однак представник поліції відмовив апелянтові у проходженні такого огляду, зазначаючи, що вже почато складення протоколу, хоча його ще не було підписано. Після чого, апелянт ще декілька разів наполягав на проходженні медичного огляду, проте представник поліції вказав, що якщо вони проїдуть до медичного закладу, то при проходженні огляду може виявитися що завгодно, що у свою чергу шокувало апелянта та він став очікувати завершення оформлення протоколу, розраховуючи здати самостійно аналізи. Проте коли він приїхав до медичного закладу та йому повідомили, що вартість перевірки складає 27 000 грн., а таких грошових коштів у нього не було, він поїхав додому та звернувся до адвоката. Дослідивши матеріали справи, наведенні доводи апелянта та його представника, апеляційним судом встановлено наступне. Приймаючи оскаржувану постанову щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення відповідного адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні відповідного правопорушення підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом серії ДПР18 № 079320 від 07 жовтня 2023 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 079320 вбачається, що 07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 близько 00 год.40 хв. в м. Одеса, вул. Академіка Філатова 15 а керував транспортним засобом Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, саме КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В матеріалах справи наявні два відеозаписи з архіву ПВР 474511, на котрих зафіксовано та відтворено події, що відбувалися 07 жовтня 2023 року, тобто в день складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису тривалістю 48 хвилин 27 секунд вбачається, що працівниками поліції здійснюється поверхневий огляд трьох невідомих осіб, після чого ОСОБА_1 вказано про необхідність проїхати на власному авто разом з вищевказаними особами до Київського районного відділу поліції у м. Одесі задля встановлення особи (відео 04 хв. 05 сек). Після прибуття до відділу поліції та встановлення особи, зазначення даних про вибуття з Київського районного відділу поліції в м. Одесі у відповідному журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, в ході розмови з ОСОБА_1 працівниками поліції вказано на наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів та мовлення, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, та можливість проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (відео 10 хв. 27 сек.). Після чого, з відеозапису вбачається розмова представника поліції та апелянта, під час якої останній стверджує, що не вживав наркотичних речовин та ознаки наркотичного сп`яніння, котрі названо та зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення представником поліції у нього відсутні. Також апелянт, пояснював, що він використовує контактні лінзи, через порушення гостроти зору, а через прохолоду на вулиці та нервування, у нього є тремтіння пальців рук. Далі з відеозапису вбачається умовна відмова апелянта від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки, він вказав, що наркотичних речовин не вживав та здійснив телефонний дзвінок (відео 18 хв. 25 сек.) В подальшому, після його завершення апелянт сам запропонував проїхати до медичного закладу для проведення відповідного огляду, однак працівниками поліції відмовлено й зазначено, що вони почали складати протокол за відмову від проходження огляду (відео 21 хв. 04 сек), та вказано, що ОСОБА_1 може пройти вищезазначений огляд самостійно (відео 21 хв. 02 сек. 21 хв. 16 сек.). При цьому, різниця між первинною відмовою і згодою/наполяганням на проведенні огляду, згідно даного відеозапису, склала 3 хвилини, за які цілком логічно, заповнити протокол та направлення є фізично неможливим, крім випадків якщо б він був заповнений заздалегідь до зафіксованих подій. З аналізу ст. 280 КУпАП вбачається, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення адміністративного правопорушення та наявність у діях складу адміністративного правопорушення, інкримінованого особі. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП). Зібрані по справі докази свідчать, що оцінка дій апелянта працівниками поліції як відмова від проходження огляду є помилковою та свідчить про формальний, вибірковий підхід при оцінці та фіксації обставин нібито скоєного правопорушення. Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За положенням ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За логікою складу цього адміністративного правопорушення відмова це свідома та цілеспрямована дія, коли водій після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд, роз`яснення порядку проходження та наслідків відмови від огляду, відмовляється від проходження такого огляду. Окрім того, на приєднаному до справи відеозапису відсутня фіксація роз`яснення прав особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, в тому числі на правову допомогу, не попереджено про наслідки відмови від проходження медичного огляду. Положеннями ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Конституція України гарантує права і свободи людини та громадянина, які не можуть бути обмежені та є основним елементом правового статусу людини та громадянина. Реалізуючи вищезгадані права і свободи Конституція України встановлює відповідні правові гарантії, в тому числі право кожного на правову допомогу (ч. 1 ст. 59 Конституції України), в тому числі на правову допомогу адвоката. Тобто, на конституційному рівні закріплено право будь-якої особи на правову допомогу, яке є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті «кожен має право на правову допомогу», поняття «кожен» охоплює всіх без винятку осіб громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття "кримінальне правопорушення" в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від б вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine) , заява N 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі "Корнєв і Карпенко проти України" (Kornev and Karpenko v. Ukraine). Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, де в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що, закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин. Як вже зазначалось вище, незважаючи на відсутність будь-яких роз`яснень апелянту його прав та правових наслідків його умовної відмови, отриманої при вищевказаних обставинах, судом першої інстанції не було враховано, що отримавши за свою ініціативою юридичну консультацію проти трьох хвилин з початку отримання вимоги щодо проходження огляду, особа погодилась на її проходження, проте не була доставлена для його проведення. В межах цієї постанови, апеляційний суд не дає оцінку законності вимоги працівника поліції щодо проходження медичного огляду, хоча вона викликає обґрунтований сумнів в контексті вищевказаного, зокрема допущення керування транспортним засобом після встановлення особи на місці події та доручення перевезення інших осіб, оскільки відсутня об`єктивна сторона правопорушення, при цьому порушено порядок проведення огляду особа не була доставлена до медичного закладу. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що сама по собі наявність права у суб`єкта владних повноважень та презумпція законності цієї вимоги не виключає можливості відмови від вчинення відповідних дій, якщо в свою чергу така вимога базується виключно на презумпції та не враховує фактичні обставини справи, які у пересічного громадянина в умовах відсутності у нього адвоката створюють уявлення про перевищення меж повноважень та несправедливого переслідування особи за певною ознакою, що фактично мало у випадку, що розглядається. Крім того, працівниками поліції було порушено п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Між тим, відеозапис ПВР 474511, складається з трьох різних частин, що у своє чергу слугує доведенням нецілісності та невідповідності відеозапису нормам чинного законодавства, що в контексті встановлених обставин справи додає обґрунтованості сумнівам щодо обставин «скоєння» адміністративного правопорушення. Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеса від 19 грудня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного та керуючись 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Лапіна Кирила Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Одеса від 19 грудня 2023 року скасувати та провадження по справі закрити. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк