Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12263/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12263/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - скасувати рішення відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 27.07.2023 № ПС254150026221 - у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу; - зобов`язати компетентний територіальний орган Пенсійного фонду України провести нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до приписів чинного законодавства статей 26, 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення із заявою до Пенсійного фонду - з 19.07.2023. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком від 27.07.2023 №ПС254150026221; - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, період навчання, з 01.09.1978 по 16.07.1981, згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1981 та період роботи в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання, з 01.09.1978 по 16.07.1981, згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1981 та період роботи в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 липня 2023 року; - в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що до страхового стажу позивачки не зараховано період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1981, оскільки у дипломі НОМЕР_1 від 16.07.1981 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії та період роботи з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу та наявне виправлення в даті створення наказу про звільнення. Таким чином, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком стала відсутність необхідного загального страхового стажу. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.07.2023 ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 8-9). ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 31.07.2023 за №2500-0204-8/49377 повідомив позивачці, що у призначенні пенсії за віком їй відмовлено рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.07.2023 №/ПС 254150026221, у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим в оскаржуваному рішенні вказано, що вік заявниці становить 60 років та 1 день; загальний страховий стаж становить 23 роки 09 місяців 28 днів; загальний страховий стаж для визначення права на пенсію за віком з врахуванням положень абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 25 років 05 місяців. До загального страхового стажу не зарахований період навчання, з 01.09.1978 по 16.07.1981, оскільки у дипломі НОМЕР_1 від 16.07.1981 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії та період роботи з 01.07.1996 по 01.05.1998 в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу та наявне виправлення в даті створення наказу про звільнення; необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком - 30 років. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не призначення пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив із того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Також, таке ж визначення містить і ч. 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Отже, до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Наразі, ст. 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції). Наразі, зі змісту трудової книжки від 17.07.1981 НОМЕР_3 убачається, що спірний період містить усі необхідні записи, печатки ТОВ «Агрофірма «Вимпо», як при прийнятті на роботу так і при звільненні з роботи та підтверджує роботу позивачки у оскаржений період. Отже, трудова книжка позивача належним чином оформлена, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Також, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить. Отже, колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем документи в сукупності підтверджують стаж роботи позивачки в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», в період з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів у трудової книжці НОМЕР_2 від 17.07.1981. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 17.07.1981. Також, щодо не зарахування до стажу періоду навчання, згідно диплома НОМЕР_1 від 16.07.1981, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, колегія суддів зазначає, що не приймає посилань відповідача на зазначені обставини, оскільки позивач не несе відповідальності за оформлення документів, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди навчання, роботи та трудової книжки покладається на керівника навчального закладу, підприємства, організації. Крім того, судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що обставини щодо не зарахування періоду навчання, зазначені відповідачем, не спростовують факту самого навчання позивачки, а отже юридичний факт навчання позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами. Отже, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення диплому та інших документів щодо відомостей про періоди навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Крім того, з огляду на приписи ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV відповідач вправі перевірити інформацію, яка зазначена в дипломі, однак не скористався наданим йому правом. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоду її навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1981. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.07.2023 №/ПС 254150026221, тому підлягає скасуванню. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії за віком, період навчання, з 01.09.1978 по 16.07.1981, згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1981 та період роботи в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання, з 01.09.1978 по 16.07.1981, згідно диплому НОМЕР_1 від 16.07.1981 та період роботи в ТОВ «Агрофірма «Вимпо», з 01.07.1996 по 01.05.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1981. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальний стаж ОСОБА_1 становить 30 років 1 місяць 17 днів, а отже вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, в чому їй протиправно відмовив відповідач. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 19.02.2024р.)