Постанова 4851 № 520/8487/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 р.Справа № 520/8487/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023, суддя Ніколаєва О.В., повний текст складено 19.10.23 по справі № 520/8487/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач), в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог від 12.05.2023, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача за підпунктом "г" пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи; зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача за підпунктом "г" пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що системний аналіз пп. «г» п. 3 ч. 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Доводи відповідача про те, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, проте не потребує постійного стороннього догляду, а тому і відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби, не повинні братися до уваги, оскільки, як зазначалось вище, пп. «г» п. 3 ч. 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами - в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю. Вважає, що суд першої інстанції помилково дав оцінку такому доказу так як висновок ЛКК від 19.06.2023 №57/205/7, оскільки відповідач 26.06.2023 отримав копію висновку такого висновку, а не вчинив жодної дії по звільненню позивача. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 12.10.2021 сержант запасу зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом строком на 3 (три) роки, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2021 №206, копія якого наявна у матеріалах справи. Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.04.2014 позивач одружений з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ №951080 від 20.01.2022 ОСОБА_2 (дружина позивача) є особою з інвалідністю ІІ групи, причини інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена з 20.01.2022 строком до 01.02.2023, дата наступного огляду 20.01.2023. Позивач має неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.2014, копія якого наявна у матеріалах справи. Позивач 25.01.2023 подав рапорт командиру взводу, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ за станом здоров`я дружити та догляду за неповнолітньою дитиною. До вказаного рапорту надано наступний пакет документів: довідка МСЕК серії 12 ААВ №542662; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_3 ; довідка про склад сім`ї №16242; виписку з медичної картки стаціонарного хворого. Як стверджує позивач у позовній заяві, в усному порядку відповідач повідомив, що правові підстави для звільнення відсутні, тому рапорт не буде підписано та задоволено. 18.03.2023 адвокатом Скоробогатько Володимиром Юрійовичем, в інтересах позивача на адресу відповідача засобами поштового зв`язку направлено рапорт від імені позивача про звільнення позивача з лав Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Разом із рапортом були направлені наступні документи: копії паспорту та РНОКПП позивача; паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 (дружина позивача); свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_3 ; довідки про склад сім`ї №16242; довідки МСЕК серії 12 ААВ №542662. Відповідно до трекінгу відстежувань поштових повідомлень Акціонерного товариства «Укпошта» №5006906501585 відповідач отримав рапорт позивача - 29.03.2023. У подальшому, позивачем нарочно відповідачу подано рапорт про звільнення позивача з лав Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 24.04.2023, який зареєстрований відповідачем 04.05.2023 вих. №4137/п. Разом із рапортом були направлені наступні документи: копії паспорту та РНОКПП позивача; паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 (дружина позивача); свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_3 ; довідки про склад сім`ї №16242; довідки МСЕК серії 12 ААВ №542662. Листом від 09.05.2023 №03/1071 відповідачем надано роз`яснення позивачу про те, що для його звільнення відповідно вимогам підпункту «г» пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні правові підстави, так як дружина позивача не є особою, яка потребує постійного стороннього догляду (підтвердженого виснвоком МСЕК). Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач через свого представника звернувся до суду з даною позовною заявою. Після відкриття провадження у справі представником позивача до матеріалів справи 20.06.2023 надано додаткові докази, а саме: копію висновку ЛКК від 19.06.2023 №57/205/7, який виданий на ім`я дружини позивача про те, що остання потребує стороннього догляду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність особи з інвалідністю ІІ групи (у даній справі дружина позивача) не передбачена підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як підстава для припинення (розірвання) контракту у період, який мав місце на момент розгляду рапорту позивача, зокрема, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації). При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з повторним рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», надавши новий пакет документів для розгляду відповідачем, встановлений чинним законодавством України, зокрема з урахуванням копії висновку ЛКК від 19.06.2023 №57/205/7, який виданий на ім`я дружини позивача. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу". Приписами частин другої та третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до частин першої, другої, третьої та шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є, зокрема, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Приписами статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває дотепер. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Звертаючись до відповідача з рапортом про дострокове припинення (розірвання) контракту позивач вказав підставу для звільнення з військової служби, зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який передбачає звільнення з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Приписами підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у зазначений період (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) через наявність сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у в`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем, серед іншого, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом та припинення (розірвання) контракту (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи (у даному випадку дружина позивача). При цьому, необхідність здійснення такого догляду має бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. У спірних правовідносинах, позивач, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка є інвалідом дитинства ІІ групи (довідка МСЕК серії 12 ААВ від 20.01.2022) та висловивши бажання припинити військову службу, вважає, що він має право на дострокове припинення (розірвання) контракту відповідно до підпунктів «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з чим звернувся до відповідача з відповідним рапортом, в якому, серед іншого, вказав що його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи. В той же час починаючи з 24.02.2022 та дотепер проводиться мобілізація та діє воєнний стан, у зв`язку з наявністю яких звужується перелік підстав, визначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для звільнення з військової служби, зокрема і для звільнення з військової служби за контрактом та припинення (розірвання) контракту. Приписами пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено перелік підстав для припинення (розірванням) контракту під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), та передбачає звільнення через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. У спірних правовідносинах, позивачем відповідачу на момент розгляду рапорту не було надано документ, який підтверджує наявність щодо позивача такої сімейної обставини щодо звільнення з військової служби за контрактом у зазначений період (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), а саме - відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною. Сама ж наявність особи з інвалідністю ІІ групи (у даній справі дружина позивача), як встановлено судом, не передбачена підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як підстава для припинення (розірвання) контракту у період, який мав місце на момент розгляду рапорту позивача, зокрема, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації). Інших підстав для припинення (розірвання) контракту відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивачем у рапорті не наведено. За таких підстав та вказаних правових норм колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог. Та обставина, що представником позивача до матеріалів справи 20.06.2021 надано додаткові докази, а саме: копію висновку ЛКК від 19.06.2023 №57/205/7, який виданий на ім`я дружини позивача, не впливає на результат розгляду справи, оскільки вказаний документ був наданий відповідачу вже після надання оцінки рапорту та пакету документів. Оскільки рапорт позивача розглянутий 09.05.2023, а додатковий доказ позивачем надано 22.06.2023, відтак відповідач був позбавлений можливості надати оцінку вказаному документу у своїй відповіді. В свою чергу суд позбавлений можливості надавати оцінку тим доказам, які створені після виникнення спірних правовідносин. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з повторним рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частиною п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», надавши новий пакет документів для розгляду відповідачем, встановлений чинним законодавством України, зокрема надавши додатково копію висновку ЛКК від 19.06.2023 №57/205/7. Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що пп. «г» п. 3 ч. 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність, з огляду на таке. Слід зазначити, що норми статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачають випадки звільнення осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а тому підстави звільнення відрізняються в залежності від виду військової служби, яку проходить особа. В межах розгляду цієї справи суд встановив, що позивач проходить військову службу за контрактом, а тому серед підстав звільнення під час проведення мобілізації та дії воєнного стану осіб, що проходять військову службу за контрактом не має такої підстави для звільнення як наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто позивач обгрунтовує свої вимоги приписами Закону, які регуляють підстави звільнення осіб, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, що на спірні правовідносини не поширюється. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 по справі № 520/8487/23 залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 19.02.2024.