Постанова 4822 № 720/805/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 лютого 2024 року м. Чернівці справа № 720/805/23 провадження №22-ц/822/113/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н. секретар Факас А.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 30.12.1996 року ОСОБА_1 була тимчасово прийнята на посаду медичної сестри Новоселицької ЦРЛ. Впродовж часу з 25.05.2007 року по 15.02.2011 року вона працювала на 0,75 ставки лікаря-лаборанта на постійній основі. З 01.10.2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії. Наказом №22-зв від 27.02.2023 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 28.02.2023 року. Вважає своє звільнення незаконним. Просила поновити її на посаді біолога клініко - діагностичної лабораторії КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міськради Чернівецького району Чернівецької області. Стягнути з КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міськради Чернівецького району Чернівецької області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плани за один місяць. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Новоселицького районного суду від 3 листопада 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи КНП «Новоселицька лікарня» подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 листопада 2023 року залишити без змін. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що відмова від підписання акту попередження про скорочення штату працівників відбулося 27.12.2022 року, а тому суд мав під твердити ї незаконне звільнення, яке відбулося раніше за два місяця від попередження про скорочення штату працівників. В наказі №94 параграф 3 від 22.11.2022 року «Щодо змін в організації виробництва та праці і скорочення штату» зазначено, що відповідне скорочення штату проводиться на основі аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства, у зв`язку із зменшенням обсягів медичних послуг та з метою оптимізації виробничих процесів. Однак, відповідачем не було надано суду ніякого аналізу економічного обґрунтування необхідності скорочення штату. Судом встановлено, що станом на 01.03.2023 року в штаті клініко-діагностичної лабораторії посада біолога відсутня. Однак, обов`язки біолога виконує завідувачка клініко-діагностичної лабораторії Єфтемій Я.В. , при цьому відповідач наголошує, що визначати її продуктивність праці не мало сенсу, так як така посада тільки одна і порівнювати її з іншими працівниками. Однак, як було встановлено судом, відповідні дослідження, які здійснюються спеціалістом біологом проводяться і по даний час. В посадовій інструкції завідувачки клініко-діагностичної лабораторії не зазначено в її посадових обов`язках виконання лабораторних досліджень.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що 30.12.1996 року ОСОБА_1 була тимчасово прийнята на посаду медичної сестри Новоселицької ЦРЛ. Впродовж часу з 25.05.2007 року по 15.02.2011 року вона працювала на 0,75 ставки лікаря-лаборанта на постійній основі. З 01.10.2020 року ОСОБА_1 працювала на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії. 20.12.2022 року позивач отримала від головного лікаря КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради попередження про наступну зміну істотних умов праці, зокрема про те, що з 20.12.2022 року її буде тимчасово переведено на 0,5 ставки посади біолога. Відповідно до протоколу №3 зборів трудового колективу КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради від 22.11.2022 року встановлено, що на зборах було узагальнено пропозиції присутніх щодо можливої оптимізації чисельної кількості працівників, в тому числі 1.0 посада біолога, 1.0 посада фельдшера-лаборанта та 1.0 посада лікаря-лаборанта. Наказом №94§3 від 22.11.2022 року «Щодо змін в організації виробництва та праці і скорочення штату» було проведено раціоналізацію шляхом виведення зі штатного розпису 44.25 посад з 28.02.2023 року. Згідно даного наказу у відділенні клініко-діагностичної лабораторії було скорочено 3 посади, в тому числі посада біолога. Листом №3 від 23.12.2022 року первинної профспілкової організації КНП «Новоселицька лікарня» було вирішено про необхідність скорочення 44.25 посад у зв`язку з недостатністю фонду оплати праці. 27.01.2023 року відбулося чергове засідання зборів трудового колективу по визначенню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України переваг кожного працівника перед іншим та посад, які підлягають скороченню, що підтверджується протоколом №7 зборів трудового колективу КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради. Відповідно було вирішено оптимізувати три посади в штаті клініко-діагностичної лабораторії в тому числі одну і єдину посаду біолога, яку займала ОСОБА_1 . Відповідно до акту про відмову працівників від підписання попередження про скорочення штату працівників 27.12.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася від підписання попередження про скорочення штату в присутності трьох працівників. Наказом №22-зв від 27.02.2023 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 28.02.2023 року. Згідно виписок із штатного розкладу КНП «Новоселицька лікарня» станом на 26.12.2022 року в штаті клініко-діагностичної лабораторії наявна одна посада біолога, а станом на 01.03.2023 року - посада біолога відсутня. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент звільнення позивача з посади біолога в штатному розкладі КНП «Новоселицька лікарня» більше не було передбачено посад біолога, отже не було підстав перевіряти дотримання переважного права залишення на роботі, яке передбачене ст.42 КЗпП України, оскільки така перевірка може стосуватися лише рівнозначних посад. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. З огляду на викладене, звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, або без такої згоди, якщо власник не отримав листа про мотивоване непогодження з таким звільненням. Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Так, роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Статтею 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України. Отже, право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, провадження № 61-37686св18. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апелянт посилається на те, що в наказі №94 параграф 3 від 22.11.2022 року «Щодо змін в організації виробництва та праці і скорочення штату» зазначено, що відповідне скорочення штату проводиться на основі аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства, у зв`язку із зменшенням обсягів медичних послуг та з метою оптимізації виробничих процесів. Однак, відповідачем не було надано суду ніякого аналізу економічного обґрунтування необхідності скорочення штату. Ці доводи є безпідставними, оскільки апелянтом не було враховано наступного. Як вбачається із Листа№3 від 23.12.2022 року первинної профспілкової організації КНП «Новоселицька лікарня» було вирішено про необхідність скорочення 44.25 посад у зв`язку з недостатністю фонду оплати праці. 27.01.2023 року відбулося чергове засідання зборів трудового колективу по визначенню відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України переваг кожного працівника перед іншим та посад, які підлягають скороченню, що підтверджується протоколом №7 зборів трудового колективу КНП «Новоселицька лікарня» Новоселицької міської ради. Відповідно було вирішено оптимізувати три посади в штаті клініко-діагностичної лабораторії в тому числі одну і єдину посаду біолога, яку займала ОСОБА_1 . Процедурні ж порушення засідання профспілкового органу при вирішенні питання про надання згоди на звільнення працівника із ініціативи власника мають значення лише за умови, що такі порушення призвели до незаконності самого рішення профспілкового органу. Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено. Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органам місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. За вимогами частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відтак, нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах. Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18 (провадження № 61-13980св19). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що звільнення відбулося раніше за два місяця від попередження про скорочення штату працівників. Однак ці доводи є безпідставними та спростовуються наступним. Відповідно до акту про відмову працівників від підписання попередження про скорочення штату працівників від 27.12.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася від підписання попередження про скорочення штату в присутності трьох працівників. Наказом №22-зв від 27.02.2023 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 28.02.2023 року. Отже, апелянт була попереджена про майбутнє звільнення у строки, передбачені законом. Судом встановлено, що згідно виписок із штатного розкладу КНП «Новоселицька лікарня» станом на 26.12.2022 року в штаті клініко-діагностичної лабораторії наявна одна посада біолога, а станом на 01.03.2023 року - посада біолога відсутня. Обов`язки біолога виконує завідувачка клініко-діагностичної лабораторії Єфтемій Я.В. , оскільки окрема посади біолога скорочена. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із скороченням чисельності та штату працівників, не було порушено її прав, оскільки відповідач дотримався процедури такого звільнення, передбаченої ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 , ст. 43 КЗпП України. Колегія суддів приходить до висновку, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 3 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 19 лютого 2024 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: Н.К. Височанська І.Н. Лисак