Постанова 4822 № 727/13582/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2024 року м. Чернівці справа № 727/13582/23 провадження №22-ц/822/145/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Собчук І.Ю. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Чернівецька міська рада, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Чернівецька міська рада, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. Одночасно із поданням позову ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову. У поданій заяві зазначала, що нею подано позовну заяву про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської ради від 19.07.2022 року, укладений між Управлінням комунальної власності ЧМР та ОСОБА_1 , відносно приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 , площею 83,4 кв.м. На даний час приміщення не передано ОСОБА_1 по акту приймання-передачі. У випадку оформлення такого акту будуть порушені права та інтереси позивача. Просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Управлінню комунальної власності ЧМР вчиняти дії щодо передачі ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення, площею 83,4 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Управлінню комунальної власності ЧМР вчиняти дії щодо передачі ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення, площею 83,4 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підписання акту прийому- передачі за результатами аукціону є одним з етапів його проведення, а саме його завершальним етапом, а відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо передачі вищезазначеного комунального нерухомого майна в строкове платне користування переможцю аукціону ОСОБА_1 , фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення. Таким чином вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам ч. 11 ст. 150 ЦПК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Чернівецька міська рада подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2023 року залишити без змін. ОСОБА_2 подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2023 року залишити без змін. Управління комунальної власності Чернівецької міської ради подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Чернівецька міська рада, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони Управлінню комунальної власності ЧМР вчиняти дії щодо передачі ОСОБА_1 по акту приймання-передачі приміщення, площею 83,4 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 . Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону. Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 липня 2022 року у справі № 199/9643/21 та від 10 листопада 2023 року у справі № 185/11424/22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу». Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зробив висновок, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі передачі приміщення, а тому наявні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Однак, судом першої інстанції не було враховано наступного. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 посилалась на те, що вона є заінтересованою особою в укладенні договору оренди нерухомого майна, яке належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади та знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , як переможець електронного аукціону, яку на її думку незаконно дискваліфіковано. Саме тому, просила забезпечити позов шляхом заборони орендодавцю - Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради вчиняти дії, щодо передачі переможцю електронного аукціону ОСОБА_1 по акту прийому-передачі зазначеного приміщення. Підписання акту прийому-передачі за результатами аукціону є одним з етапів його проведення, а саме його завершальним етапом. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо передачі зазначеного комунального майна в строкове платне користування переможцю аукціону ОСОБА_1 фактично є втручанням у процедуру його проведення. Зазначені доводи апелянта є обгрунтованими та заслуговують на увагу. Представник Чернівецької міської ради при розгляді апеляційної скарги підтвердив факт не підписання ними акту прийому-передачі майна за адресою : АДРЕСА_1 переможцю електронного аукціону. Судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч.11 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади(органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Враховуючи зазначене, підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову не вбачається. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 грудня 2023 року скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повна постанова складена 16 лютого 2024 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: І.М. Литвинюк І.Н. Лисак