Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/1825/22

Справа № 127/1825/22 Провадження № 22-ц/801/145/2024 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 рокуСправа № 127/1825/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шаміної Ю.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, про встановлення факту проживання однією сім`єю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, в с т а н о в и в: 24.01.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Зазначила ,що вона фактично проживала із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з листопада 2016 року ,з 21.04.2018 сторони перебували у шлюбі ,щодо якого 12.01.2022 вона звернулась до суду із позовом про його розірвання . Сторони були офіційно працевлаштовані та заробляли кошти під час шлюбу, крім того, кожен з них мав свої заощадження, а також певна сума коштів була подарована гостями та родичами на весілля. Під час шлюбу за спільні сімейні кошти ними було придбано транспортні засоби - автомобіль Ford Mustang, 2016року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ,вартістю 493970,00грн, який зареєстрований за відповідачем 28.07.2021; автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 209900 грн, що зареєстрований 07.03.2019; автомобіль Nissan Mikra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 145140 грн, що зареєстрований 02.10.2020. Крім того, ними було набуто у шлюбі за спільні кошти меблі та техніка на загальну суму 1 084 540 грн. Просила суд поділити спільне сумісне майно , визнавши право власності та виділивши їй у власність майно на суму - 232640 грн ,зокрема. на автомобіль Nissan Mikra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 145140 грн, на рухоме майно: духову шафу «Samsung» вартістю 16000 грн, посудомийку «Воsh» вартістю 19000 грн, стілець офісний з вентиляцією - 2500 грн. та стягнувши 1/2 банківського вкладу в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 50000 грн. Відповідачу виділити у власність майно на суму - 851870грн, а саме: автомобіль Ford Mustang, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 493970,00 грн, автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 209900 грн., та 1/2 банківського вкладу в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 50000 грн, рухоме майно: спальне ліжко «Територія сну» - 22000 грн, диван бархатний з отаманкою - 22000 грн, пральна машинка «Samsung» - 16000 грн, холодильник «Воsh» - 19000 грн, стілець офісний «ІКЕА» - 3000 грн, шафа платяна на 2 секції - 8000грн, два комоди - 6 000,00 грн і 4000 грн, ліжко двоспальне з матрацом - 20000 грн. Стягнути на її користь з відповідача компенсацію відступу від рівності часток в сумі 309 615 грн (851870 грн (вартість майна, яке за даним позовом переходить у власність відповідачу) - 232640 грн (вартість майна, яке переходить у власність позивачу) = 309615 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2022 забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), а саме на: автомобіль Ford Mustang, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_5 ; автомобіль Nissan Miсra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 . В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. 19.04.2022 у підготовчому засіданні ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна ,а саме, автомобілів Ford Mustang, 2016 року випуску, Nissan Micra, 2008 року випуску, та Dodge Caliber, 2007 року випуску особистою приватною власністю та виключення їх з поділу. Зазначив ,що вони були придбані у період шлюбу, але за особисті кошти ОСОБА_2 та без будь-якої участі відповідачки, а тому дане майно є його особистою приватною власністю. У позивача з`явився інший чоловік і вона з власної волі залишила квартиру, в якій вони проживали разом і оскільки майна, яке було б придбано за наші спільні кошти не було, з цього приводу у них не виникало жодних спорів. Як наслідок ,13.01.2022 сторони разом подали заяву до відділу РАЦС про розірвання шлюбу і через місяць ОСОБА_2 отримав відповідне свідоцтво. Однак, для нього стало несподіванкою отримати позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, до переліку якого було внесено майно, що придбано до укладення шлюбу. ОСОБА_1 не вказує жодних відомостей щодо походження коштів, які слугували розрахунком за придбані об`єкти. Більш того, ОСОБА_1 сама ж зазначає про те, що кожен із них мав свої особисті заощадження, що в свою чергу свідчить і про відсутність спільного бюджету. Банківський рахунок ОСОБА_2 відкритий за чотири роки до одруження ,а тому твердження колишньої дружини про набуття ними спільного майна є хибними, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами Під час шлюбу ОСОБА_2 було придбано три вказані автомобілі ,однак вони купувалися не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти, які належали ОСОБА_2 до шлюбу. Ще з 2014 року по теперішній час ОСОБА_2 працює у ТОВ «ЕДАМ СИСТЕМЗ», його сумарний дохід станом на дату реєстрації шлюбу 21.04.2018 склав 3642820,43 грн. За особисті кошти 10.11.2016 ОСОБА_2 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2742. Продаж вчинено за 100000 грн. У вказаній квартирі ОСОБА_2 самостійно зробив ремонт та придбав усі необхідні для комфортного проживання меблі та побутову техніку, а саме: 14.03.2017 ліжко 1600x2000 см з матрацом, торгової марки «Територія сну», вартістю 20698,80 грн, що підтверджується товарним чеком №ТС49-0218-1 від 14.03.2017 та замовленням на передплату від 18.02.2017 на ім`я ОСОБА_2 ; 31.12.2016 пральну машину «Samsung», вартістю 11999 грн, СВЧ «Samsung», вартістю 349 грн (з урахуванням передноворічної знижки) та поглинач коливань Professional white, вартістю 105 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №ЭЛ5-006041 від 31.12.2016 та квитанцією про оплату товару від 31.12.2016; 20.01.2018 духову шафу «Samsung», вартістю 10999 грн, праску Braun, вартістю 1299 грн, та вбудовану посудомийну машину Bosch SMV, вартістю 9999 грн, що підтверджується видатковою накладною від 20.01.2018 та квитанцією про оплату товару від 20.01.2018; 30.12.2016 холодильник з морозильною камерою Bosch, вартістю 14950 грн, що підтверджується замовленням №50375611 від 30.12.2016 та товарним чеком від 30.12.2016; 15.06.2017 диван «Каліфорнія «з отаманкою, синього кольору, вартістю 18500 грн, що підтверджується товарним чеком від 08.06.2017 та квитанцією про оплату товару від 15.06.2017; 23.01.2018 крісло офісне, вартістю 2706 грн, що підтверджується фіскальним чеком магазину «JUSK» від 23.01.2018; 11.05.2017 комплект меблів білого глянцевого кольору, системи Letis, вартістю 15000 грн, що підтверджується товарним чеком від 11.05.2017. Таким чином, вищевказане майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистим майном ОСОБА_2 , оскільки воно придбано ним ще задовго до реєстрації шлюбу з відповідачкою. Як вбачається з інформації територіального сервісного центру МВС №0541 від 18.02.2022, в період часу з 2007 року по теперішній час за ОСОБА_2 були зареєстровані наступні транспортні засоби: ЗА3DAEWOO SENS, 2005 року випуску (перебував у власності з 14.10.2009 по 12.10.2017), був проданий 12.10.2017 за 5700 доларів США. HONDA CIVIC, 1998 року випуску (у власності з 08.09.2018 по 04.06.2020); PEUGEOT 205 1.4 I, 1987 року випуску (у власності з 14.03.2015 по 24.10.2020),був проданий 10.06.2020 ОСОБА_3 за 120000 грн, що еквівалентно 4500 доларів США. ВАЗ 2108, 1993 року випуску (у власності з 10.10.2015 по 01.09.2021); Ford Mustang, 2016 року випуску; Dodge Caliber, 2007 року випуску; Nissan Micra, 2008 року випуску. Ще до знайомства з відповідачкою ОСОБА_2 володів трьома транспортними засобами, на кошти від реалізації яких в подальшому придбав Nissan Micra, 2008 року випуску. За кошти виручені від продажу автомобіля PEUGEOT 205 1.4 I, 1987 року випуску, ОСОБА_2 придбав автомобіль Nissan Micra, 2008 року випуску. Окрім того, з урахуванням свого доходу ОСОБА_2 , заощадив ще до шлюбу з відповідачкою 30 000 доларів США, які 07.12.2017 були позичені ОСОБА_4 , про що свідчить його письмова розписка. Автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, ОСОБА_2 придбав за частково повернуті кошти 30.01.2019, які позичив ОСОБА_4 , попередньо сплативши оплату за його придбання за кордоном (Німеччина). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2022 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом. 19.05.2022 ОСОБА_1 надала суду заяву про збільшення позовних вимог ,якою просила : встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 10.11.2016 до 20.04.2018 , визнати спільною сумісною власністю подружжя всі спірні автомобілі ,банківський вклад в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 100000 грн та рухоме майно: духову шафу «Samsung» вартістю 16000 грн, посудомийку «Воsh» вартістю 19000,00 грн, стілець офісний з вентиляцією - 2500,00 грн., спальне ліжко «Територія сну» - 22000 грн, диван бархатний з отаманкою - 22000 грн, пральну машинку «Samsung» - 16000 грн, холодильник «Воsh» - 19000 грн, стілець офісний «ІКЕА» - 3000 грн, шафу платяна на 2 секції - 8000грн, два комоди - 6 000,00 грн і 4000 грн, ліжко двоспальне з матрацом - 20000 грн. ; поділити вказане майно між позивачем та відповідачем, визнавши за нею право власності на автомобіль Nissan Mikra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 145140 грн, та на рухоме майно: духову шафу «Samsung», вартістю 16000 грн, посудомийку «Воsh» ,вартістю 19000 грн, стілець офісний з вентиляцією - 2500 грн,а також стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 банківського вкладу в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 50000 грн; залишити у власності відповідача автомобіль Ford Mustang, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого 493970 грн, автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого 209900 грн, та 1/2 банківського вкладу в АТ «Райффайзен, Банк Аваль» в сумі 50000 грн, та рухоме майно: спальне ліжко «Територія сну» вартістю 22000 грн, диван бархатний з отаманкою вартістю 22000 грн, пральна машинка «Samsung» вартістю 16000 грн, холодильник «Воsh» вартістю 19000 грн, стілець офісний «ІКЕА» вартістю 3000 грн, шафу платяну на 2 секції вартістю 8000 грн, два комоди вартістю 6 000 грн і 4000 грн, ліжко двоспальне з матрацом вартістю 20000 грн; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за відступлення від рівності часток в сумі 309615,00 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2022 у справі призначено судову товарознавчу та автотоварознавчу експертизу, на час якої провадження у справі зупинено. Ухвалою Вінницького міського суду від 13.12.2022 провадження у справі поновлено, в зв`язку з надходженням висновків експертів ,а у підготовчому засіданні 23.01.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зубань О.О. подав суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив: встановити факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу в період з10.11.2016 до 20.04.2018 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Nissan Mikra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 173845,10 грн, автомобіль Ford Mustang, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 540283,60 грн, автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 224154,35 грн, та рухоме майно: духову шафу «Samsung», вартістю 8099,50 грн, посудомийку «Воsh» вартістю 19000 грн, стілець офісний з вентиляцією - 2500,00 грн, спальне ліжко «Територія сну» - 3537,50 грн, диван бархатний з отаманкою - 35000 грн, пральну машинку «Samsung» - 16000 грн, холодильник «Воsh» - 8199,50 грн, стілець офісний «ІКЕА» - 716 грн, шафу на 2 секції - 5550 грн, комод ,габаритними розмірами 95x40x75 - 2100 грн, комод ,габаритними розмірами 85x165x40 - 4150 грн, двоспальний матрац - 1750 грн, ліжко двоспальне - 20000 грн. поділити вказане майно ,визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на автомобіль Nissan Mikra, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 173845,10 грн та на рухоме майно: духову шафу «Samsung», вартістю 8099,50 грн, холодильник «Воsh» ,моделі КGN39XL35, вартістю 8199,50 грн, комод габаритними розмірами 85x165x40 - 4150 грн. залишити у власності відповідача ОСОБА_2 автомобіль Ford Mustang, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 540283,60 грн, автомобіль Dodge Caliber, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 224154,35 грн, та рухоме майно: спальне ліжко «Територія сну» - 3537,50 грн, диван бархатний з отаманкою - 35000 грн, пральну машину «Samsung» - 16000 грн, стілець офісний «ІКЕА» - 716,00 грн, шафу на 2 секції - 5550 грн, комод габаритними розмірами 95x40x75 - 2100 грн., двоспальний матрац - 1750 грн, ліжко двоспальне - 20000 грн, комод габаритними розмірами 95x40x75 - 2100 грн, стілець офісний з вентиляцією - 2500 грн, посудомийку «Воsh» ,вартістю 19000 грн. стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію за відступлення від рівності часток в сумі - 338148,77 грн. Встановити факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу в період з10.11.2016 до 20.04.2018. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2023 заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2023 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду. Рішенням Вінницького міського суду від 18.10.2023 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, про встановлення факту проживання однією сім`єю задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя автомобілі марки Ford Mustang, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_1 ;марки Dodge Caliber, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_5 , та марки Nissan Micra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Nissan Micra, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль марки Ford Mustang, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки Dodge Caliber, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_5 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відступлення від рівності часток в розмірі 295296,43 грн . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову про визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4741,25 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 і відмови йому у позові скасувати через неправильну оцінку судом доказів і невірно встановлені обставини, що мають значення для справи і просить у задоволенні вимог ОСОБА_5 відмовити, а його позов задовольнити. Вказав, що висновок суду про те, що автомобілі - Ford Mustang, 2016 року , Nissan Micra, 2008 року та Dodge Caliber, 2007 року є спільною сумісною власністю подружжя є помилковим, так як суд не врахував, що ці автомобілі були придбані за його особисті кошти, у тому числі , які були повернуті йому в якості боргу ОСОБА_4 . Суд першої інстанції не з`ясував джерело походження коштів, за рахунок яких були придбані автомобілі, а також не звернув увагу на покази свідків ОСОБА_6 -рідного брата позивачки та її матері, які підтвердили придбання спірних автомобілів ОСОБА_2 ; безпідставно взяв до уваги складений лише самою ОСОБА_1 текст ніби -то мирного договору по розподілу автомобілів, на якому відсутній його підпис ,не звернув увагу на встановлені судом у неоскаржуваній частині рішення факти надання Павловською недостовірних довідок . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставними, такими, що правильні висновки суду не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає. Судом встановлено, що сторони, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,21.04.2018 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_10 , виданого 05.01.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (T. N?1 a.c.10). 15 лютого 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвали шлюб. Відповідно до довідки ОСББ «Яблуневий сад 117-А» про склад сім?ї N?122 від 27.04.2022, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований з 30.11.2016 ОСОБА_2 - власник, ОСОБА_1 проживала з 10.11.2016 по 15.02.2022 без реєстрації. Будинок знаходиться на балансі ОСББ «Яблуневий сад 117-A».Зареєстрована в даній квартирі АДРЕСА_3 особа та проживала 1 особа (Т. N?1 a.c. 147). Як вбачається з відомостей наданих територіальним сервісним центром МВС N?0541 від 18.02.2022 року, в період часу з 2007 року по теперішній час за ОСОБА_2 були зареєстровані наступні транспортні засоби: 3А3 - DAEWOO SENS, 2005 року випуску (перебував у власності з 14.10.2009 року по 12.10.2017 року); HONDA CIVIC, 1998 року випуску (у власності з 08.09.2018 року по 04.06.2020року); PEUGEOT 205 1.4 1, 1987 року випуску ( у власності з - 14.03.2015 року по 24.10.2020 року); ВАЗ 2108, 1993 року випуску ( у власності з 10.10.2015 року по 01.09.2021 року); Ford Mustang, 2016 року випуску; Dodge Caliber, 2007 року випуску та Nissan Micra, 2008 року випуску (T. N?1 a.c. 76). Відмовляючи у встановленні факту проживання сторін в період з 10.11.2016 по 20.04.2018 однією сім`єю та поділі зазначеного нею (крім автомобілів) майна , суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та безспірних доказів спільного у вказаний період проживання з відповідачем однією сім`єю, ведення з ним спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, тобто, усталених відносин, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї ,а також надбання ними зазначених нею речей. Рішення суду у цій частині сторонами не оскаржується , а тому апеляційним судом не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки і відмовляючи у позові ОСОБА_2 , суд , встановивши факти набуття ОСОБА_2 усіх спірних автомобілів в період шлюбу , виходив з існування презумпції спільної сумісної власності подружжя на набуте під час шлюбу майно, яку ОСОБА_5 не спростував, так як не надав послідовних ,достовірних і достатніх доказів придбання ним у шлюбі автомобілів за особисті кошти , спірні автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу між подружжям порівну зі стягненням зі згоди ОСОБА_5 на її користь грошової компенсації за різницю у вартості виділеного майна. Суд вважав, що даний поділ не суперечить інтересам сторін, є розумним і справедливим . Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення первісного позову та поділу порівну спірного майна ,як спільного майна подружжя та відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання цього майна особистим майном ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Головним критерієм поділу майна як об?єкту права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч.3ст.372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Відповідно до положень ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто ,суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункту 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N? 209/3085/20 (провадження N? 14-182цс21)). Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі N?522/1528/15-ц (провадження N? 14-67цс20)). Частиною 2 ст.71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними .Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема (але не виключно) на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч.4 ст. 71 СК України). Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації. Принцип обов?язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя (позивача) до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя (відповідача) на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. У пункті 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N? 209/3085/20 (провадження N? 14-182 цс21) викладено висновок, що приписи частин 4 і 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК У країни заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. За системним тлумаченням ч.ч. 4 і 5 ст. 71 СК України, згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов?язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі N? 299/2587/15 (провадження N? 61-8926св18)). Таку ж позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі N? 209/3085/20 (провадження N? 14-182цс21), зазначивши у пункті 45, що підтвердження платоспроможності відповідача законодавство України не вимагає. У пункті 50 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду вказано, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов?язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі. Визнаючи три спірні автомобілі спільним сумісним майном подружжя, частки у праві власності на яке обгрунтовано визнано рівними ,суд першої інстанції поділив порівну автомобілі з врахуванням фактичного користування ними та , враховуючи згоду позивачки, виділив один неподільний автомобіль також у власність відповідача зі стягненням з нього грошової компенсації замість вартості його частки у неподільній речі. Доводи апеляційної скарги про те, що заявляючи вимоги про поділ майна подружжя та враховуючи позивачка на підтвердження своїх вимог надала суду лише свідоцтво про укладення шлюбу та свідоцтва про реєстрацію за відповідачем придбаних у шлюбі транспортних засобів і не надала доказів своєї платоспроможності ( не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відтак, позивачка і не повинна доводити належність придбаного у шлюбі майна до спільної сумісної власності подружжя. Належність вказаних речей до особистої власності одного з подружжя повинен доводити той із подружжя, який вважає себе їх власником. Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно оцінив докази придбання автомобілів Ford Mustang, 2016 року ; Dodge Caliber, 2007 року та Nissan Micra, 2008 року ОСОБА_2 за його особисті кошти, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Відповідно до змісту ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до змісту ст. ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. ОСОБА_2 стверджував, що автомобіль Nissan Micra, 2008 року випуску ним був придбаний за кошти , виручені від продажу 10.06.2020 року належного йому автомобілю PEUGEOT 205 1.4 I, 1987 року ОСОБА_3 за 120 000 грн, що еквівалентно 4500 доларів США. Однак, вказане є лише голослівним твердженням ,оскільки допустимих і достовірних доказів саме продажу за 120 000 грн вказаного автомобіля ОСОБА_2 суду не надано, як і не надано достовірних доказів придбання спірного Nissan Micra, 2008 саме за виручені від цього правочину кошти . Крім цього, ОСОБА_2 пояснював, що з урахуванням свого доходу, заощадив ще до шлюбу з ОСОБА_1 30000 доларів США, які ним 07.12.2017 були позичені ОСОБА_4 та за частково повернуту останнім в 2019 році ОСОБА_2 позику було придбано автомобіль Dodge Caliber, 2007 року, про що свідчила відмітка у розписці ,а за повернутий у 2021 році залишок позики у 26 000 доларів було придбано автомобіль Ford Mustang, 2016 року. Однак , на підтвердження вказаних обставин ,достовірних і достатніх доказів, що узгоджувалися б між собою і були послідовними, ОСОБА_2 суду не надав. При цьому не доведено послідовність укладених правочинів, що свідчила б про їх взаємозв`язок , а значний проміжок часу між ними та відповідний грошовий вираз не дають підстав для висновку як про придбання автомобілів за повернуті від позики кошти, так і про достовірність існування самої позики. Так, доводи скарги про те, що суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_4 щодо цих обставин, є необгрунтованими , оскільки якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений ,зокрема , під впливом зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини(ст.1051 ЦК) Відтак, укладення договору позики достовірно може підтверджуватись письмовими доказами, яким може бути оригінал розписки, що знаходиться у кредитора, факт втрати оригіналу якої і неможливість пред`явлення її ОСОБА_2 встановлено колегією в судовому засіданні . Більше того, саме знаходження до зникнення оригіналу боргової розписки у ОСОБА_2 спростовує його твердження про повернення йому позики ,оскільки за ч.2 ст. 545 ЦК України, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. Оскільки, ОСОБА_2 зареєстрував автомобіль Dodge Caliber, 2007 року на своє ім`я 07.03.2019 , тобто , майже через рік після перебування у шлюбі з ОСОБА_1 і не надав достовірних доказів придбання його за рахунок повернутих власних коштів ,колегія суддів вважає, що підстави для висновку про віднесення вказаного автомобіля до особистого майна позивача не доведені достатніми доказами. Також суд першої інстанції правильно виходив з не доведення ОСОБА_5 факту наявності у нього на той час достатніх коштів , з врахуванням придбання ним 10.11.2016 року трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , визнаних ним обставин здійснення за особисті кошти ремонту у ній , придбання меблів, побутової техніки і підтвердженого розміру доходу за 2017 рік , згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків у розмірі 964162,47 грн. з яких було утримано 48208,12 грн. податку . З врахуванням офіційних доходів та чималих витрат ОСОБА_2 , принципу презумпції спільності майна прибраного під час шлюбу, його доводи про придбання спірних транспортних засобів виключно за особисті кошти, на думку колегії суддів , є непереконливими. Отже ,допустимих ,достовірних і достатніх доказів обставин ,що давали б змогу суду дійти однозначного і безспірного висновку про придбання спірних автомобілів в період шлюбу виключно за рахунок особистих коштів , повернутих ОСОБА_5 , останній не надав. При цьому відсутність достовірних доказів наявності у ОСОБА_5 до позики зазначеної кількості грошових коштів, характер укладених правочинів, значний проміжок часу, що пройшов між замовленням автомобіля та його виконанням ,на який посилається ОСОБА_5 , не підтвердження ним грошових сум правочинів також не дають підстав для висновку про послідовність придбання ним автомобілів саме за позичені до шлюбу особисті кошти . Доводи скарги про те, що суд не взяв до уваги покази свідків - родичів ОСОБА_1 про обставини придбання автомобілів, не заслуговують на увагу ,як не підтверджені технічним записом Крім того, відсутні докази обставин присутності їх під час здійснення правочинів і ,як зазначив представник позивачки, вони не знали обставин їх придбання. Відтак ,доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до небажання поділу будь-якого набутого в період шлюбу майна та незгоди із варіантом поділу спільного сумісного майна в натурі, обраного судом з урахуванням установлених у цій справі конкретних обставин і неспростованої позивачем презумпції спільності майна подружжя ,набутого у період шлюбу. При цьому обрання судом варіанту поділу спільного майна, зокрема того, що найбільше відповідає інтересам обох сторін, враховує установлений між сторонами порядок користування цим майном, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позов пред`явлено саме про поділ спільного майна подружжя і суд вирішив спір саме в межах цих вимог із застосуванням комбінації способів поділу майна, передбачених законом, та визначив спосіб, який, за установлених у цій справі обставин, є найбільш прийнятним та дієвим, а також відповідає засадам розумності і справедливості. Склад та обсяг майна, що є спільною сумісною власністю та підлягало поділу, дозволяло суду здійснити його поділ шляхом передачі кожному з подружжя окремих об`єктів рухомого майна. При цьому суд врахував фактичний порядок користування спільним сумісним майном, який склався щодо цього майна між сторонами, за яким ОСОБА_1 користувалась авто Nissan Micra, 2008 року, а ОСОБА_2 - автомобілями Ford Mustang, 2016 року випуску та Dodge Caliber, 2007 року випуску. У справі, що переглядається, кожна сторона запропонувала свій спосіб поділу спільного майна. Визнання за ОСОБА_2 права власності на усі три придбаних у шлюбі автомобілі та відмова ОСОБА_1 у поділі такого майна , не відповідатиме принципу справедливості, породжуватиме стан невизначеності у відносинах сторін і вимагатиме від них подальшого вчинення неузгоджених дій для вичерпання конфлікту У пункті 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182 цс21) зазначено, залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. При цьому стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації різниці вартості спільного сумісного майна, присудженого кожній із сторін, не може розцінюватись як надмірний тягар для ОСОБА_2 та порушення балансу інтересів сторін, оскільки у його власності залишаються два автомобілі, що за роками випуску , станом та вартістю значно перевищують вартість автомобіля, виділеного ОСОБА_1 . Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, оскільки обставини цієї справи є нерелевантними до обставин справи, яка переглядається. У справі, що переглядається, суд застосовував поєднання способів поділу майна між подружжям, оскільки встановив можливість реального поділу спірного майна між сторонами та поділив неподільні речі, і визначив розмір компенсації різниці у вартості часток кожного з подружжя у спільному майні, а також врахував фактичний порядок користування цим майном, який склався у сторін. Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, як ухваленого судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права , не знайшли свого підтвердження і є безпідставними . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права ,а тому не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду. Головуючий С. Г. Копаничук судді: С. К. Медвецький В. В. Оніщук