Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/11087/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1338/24 Справа № 183/11087/23 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Барильської А.П., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2023 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія УНІКА (далі ПрАТ СК УНІКА) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 06 травня 2021 року о 15-45 год. у м. Сєвєродонецьк, на регульованому перехресті вул.Б.Ліщини та пр.Гвардійського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Під час цієї дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно матеріальну шкоду автомобілю марки «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі про адміністративну відповідальність № 428/4281/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту № 021171/4055/0000385 від 02 жовтня 2020 року, який було укладено між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 . Згідно з вказаним договором застраховані майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою № 00426394 про подію згідно з договором № 021171/4055/0000385 від 11 травня 2021 року. Дану заяву розглянуто, пошкодження автомобіля «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 , визнано страховим випадком у зв`язку з чим, на підставі: протоколу огляду транспортного засобу; рахунку фактури № АМР9301884 від 07 травня 2021 року; ремонтної калькуляції № 00426394 від 14 червня 2021 року; страхового акту № 00426394 від 29 червня 2021 року, вони здійснили виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 67515,89 грн. згідно з платіжним дорученням № 230271 від 30 червня 2021 року. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № 203746170. Таким чином, за вирахуванням зносу, ТДВ «СК «КРЕДО» виплатили на користь ПрАТ «СК «УНІКА» суму страхового відшкодування в розмірі 43566,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5607 від 25 січня 2022 року та доплату в розмірі 12213,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5607 від 25 січня 2022 року, тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 11736,11 грн. та судовий збір. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» задоволено. Вирішено питання стосовно судового збору. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що він не був повідомлений не тільки про час та місце розгляду справи, а й взагалі не знав про її існування. Вказував, що оскільки він зареєстрований, як ВПО, та перебуває в м.Новомиргород, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, тому справа була розглянута з порушенням правил підсудності. Зазначав, що за його полісом передбачений ліміт відповідальності в розмірі 130 000 грн., тобто даний ліміт не було перевищено, а тому позивач мав звертатися до його страховика, крім того він одразу сплатив франшизу. 04 січня 2024 року ПрАТ СК УНІКА надали до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 11736,11 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справ. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТДВ «СК «КРЕДО» укладено страховий поліс №203746170 на 06 травня 2021 року, за яким забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 . 06 травня 2021 року о 15 годині 45 хвилин в м.Сєвєродонецку на регульованому перехресті вул. Б. Ліщини та пр.Гвардійського, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофору, не надав переваги у русі транспортному засобу Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого трапилося зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих осіб немає. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 травня 2021 року у справі № 428/4281/21, яка набрала законної сили 07 червня 2021 року, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.. При цьому, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу. 02 жовтня 2020 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 021171/4055/0000385, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом марки «RENAULT SANDERO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Сторонами узгоджена страхова сума в розмірі 280 000 грн., франшиза 1%. 11 травня 2021 року власник транспортного засобу «RENAULT SANDERO» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с.11,12) звернулась до позивача з заявою №00426394 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору Каско №021171/4055/0000385. З метою встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу марки «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ПрАТ «СК «УНІКА» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що 11 травня 2021 року складено протокол огляду транспортного засобу . Відповідно до ремонтної калькуляції системи від 14 червня 2021 року №00426394, вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 59219,01 грн. Як убачається зі страхового акту № 00426394 від 29 червня 2021 року, страховиком ПрАТ «СК «УНІКА» виплачено страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування за договором страхування від 02 жовтня 2020 року № 021171/4055/0000385 у розмірі 67515,89 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок виконавця відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля ТОВ «Компанія Алекс», що підтверджується платіжним дорученням № 230271 від 30 червня 2021 року. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, 06 травня 2021 року, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки та моделі ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , яким в момент дорожньо-транспортної пригоди, керував ОСОБА_1 , застрахована у ТДВ «СК «КРЕДО», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203746170. ТОВ «СК «КРЕДО» здійснили відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» у сумі 43566, 48 грн., згідно з платіжним дорученням № 5607 від 25 січня 2022 року (а.с.20), у сумі 12213, 30 грн., згідно з платіжним дорученням № 5608 від 25 січня 2022 року. Загалом виплачено 55779,78 грн. Не виплаченою залишилася сума в розмірі 11 736, 11 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження ліміту страхової відповідальності за полісом № 203746170, суми різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та розміром завданої відповідачем шкоди в добровільному порядку відповідач, як особа, яка завдала шкоди повинна відшкодувати позивачу, до якого перейшло право вимоги суму завданої потерпілій особі, яка є страховиком потерпілої особи, суму не виплаченого відшкодування. Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм процесуального права. Так, доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності та з неналежним повідомленням відповідача про розгляд справи, заслуговують на увагу, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що звернувшись до суду із позовом ПрАТ СК УНІКА адресою відповідача ОСОБА_1 вказало АДРЕСА_1 . Вказана позивачем у позовній заяві адреса місця проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України, проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження в порядку, передбаченому ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Відповідно до ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб (а.с.31). Проте, в оголошенні відсутнє посиланням на веб-адресу ухвали суду про відкриття провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначені обставини свідчать про те, що оголошення про виклик відповідача, яке міститься в матеріалах справи не відповідає вимогам ч.1 ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Дана обставина є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення (ч.1 ст.378 ЦПК України). Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно до ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. З аналізу наведеної процесуальної норми вбачається, що за загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування. Згідно ч.1 ст.187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. За ч.ч.6-8 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру №252853 від 03 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с.28). Колегія суддів звертає увагу на те, що з 2016 року в Україні створено Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №646 «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб». З урахуванням зазначеного, з метою забезпечення принципу справедливого судового розгляду, для отримання даних про місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 суд мав витребувати відповідну інформацію із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у Міністерства соціальної політики України. Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» повноваження з реєстрації місця проживання з 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування, та для перевірки актуальності інформації про реєстрацію місця проживання необхідно звертатися до органів реєстрації відповідно реєстру територіальної громади. Відповідних дій для з`ясування місцезнаходження відповідача, у тому числі звернення до органів місцевого самоврядування або запиту до Міністерства соціальної політики України вчинено не було, що призвело до неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року; «Лазаренко та інші проти України) від 27 червня 2017 року). Колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою та з 20 квітня 2022 року, тобто на момент пред`явлення позову, на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції фактичне місце проживання та перебування якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47). При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач особисто або через свого представника участі у розгляді справи у суді першої інстанції не приймав, та першим документом, поданим відповідачем, була апеляційна скарга на рішення. У зазначеній апеляційній скарзі відповідачем було зазначено про непідсудність даної справи Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та необхідність передання даної справи за територіальною підсудністю. Таким чином, оскільки відповідач у справі, яка підлягає розгляду за правилами загальної підсудності (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача фізичної особи), на час звернення із позовом до суду мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування у м.Новомиргород, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, на яке поширюється територіальна юрисдикція Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області, тому дана справа підсудна саме цьому суду. Зважаючи на те, що предметом спору є стягнення сплаченого страхового відшкодування, то позивач звернувся до суду із позовом із порушенням правил територіальної підсудності, визначеної ст. 27 ЦПК України. Однак суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, у достатній мірі не врахував вимоги закону під час відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті. При цьому суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 125/1267/16-ц. Відповідно до п.5 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Згідно ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та наведені вимоги процесуального закону, колегія суддів вважає, що оскаржуване відповідачем рішення постановлене судом із порушенням правил підсудності, доказів того що відповідач належним чином за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи матеріали справи не містить, тому у відповідності до ст.378 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду по суті до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області. При скасуванні рішення суду з зазначених підстав апеляційний суд вважає також недоцільним робити аналіз іншим доводам апеляційної скарги. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду скасовано з направленням до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області для розгляду за підсудністю, то у даному випадку розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 374, 378, 381-384 ЦПК України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року скасувати. Цивільну справу №183/11087/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКАдо ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування направити на розгляд до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров