Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5750/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/491/24 Справа № 204/5750/21 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі ПрАТ СК «Інтер-Поліс»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 березня 2021 року на вулиці Макарова біля будинку № 27-Б в місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , якому належить транспортний засіб на праві власності та марки «Renault Laguna», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на підставі полісу № АР/1177597. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, постанова набрала чинності 06 травня 2021 року та не була оскаржена. Відповідно до висновку № 1906/21 від 10 червня 2021 по визначенню вартості відновлювального ремонту КТЗ марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 30 324,61 грн, а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 31 940,46 грн. ПрАТ СК «Інтер-Поліс» сплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 8 318,26 грн, тим самим частково відшкодувавши завдану шкоду, а відтак невідшкодована сума становить 21 006,35 грн (30 324,61 грн - 8 318,26 грн 1 000,00 грн. = 21 006,35 грн). У зв`язку з тим, що відповідач ПрАТ СК «Інтер-Поліс» прострочив сплату страхового відшкодування, позивач вважав, що страховик повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а саме пеню за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 235,96 грн та 3 % річних за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 46,62 грн. Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про: стягнення з відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на його користь 21 288,93 грн, що складається з недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 21 006,35 грн, пені за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 235,96 грн, 3 % річних за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 46,62 грн; стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь 675,00 грн за оплату послуг; стягнення з відповідачів на його користь судових витрат, що складаються із судового збору, витрат на послуги експерта та витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 278,19 грн, пеню за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 175,79 грн, 3 % річних за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 36,12 грн, а всього 16 490,10 грн. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 2 500,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ПрАТ СК «Інтер-Поліс», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення в частині стягнення страхового відшкодування та ухвалення в цій частині нового, яким стягнути з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 6 965,28 грн та у стягненні пені відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшов помилкового висновку про обов`язок відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» відшкодувати позивачеві шкоду без урахування ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування. Відповідач вказує, що обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа та отримання документів в електронному суді. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року оскаржується лише в частині стягнення з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування та пені, а тому в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2021 року на вулиці Макарова біля будинку № 27-Б в місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортних засобів марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , якому належить транспортний засіб на праві власності та марки «Renault Laguna», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, постанова набрала чинності 06 травня 2021 року та не була оскаржена (т.1 а.с.13). Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на підставі полісу № АР/1177597 (т.1 а.с.11). Згідно висновку експерта № 1906/21 від 10 червня 2021 року товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, складеного експертом Дроздовим Ю.В., вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (без урахування ПДВ) складає 30 324,61 грн, а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер складає 31 940,46 грн (т.1 а.с.17-77). Позивач звернувся до страхової компанії з метою отримання страхового відшкодування та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» сплатило йому суму страхового відшкодування в розмірі 8 318,26 грн (т.1 а.с.123-125). За клопотанням представника відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза (т.2 а.с.23-25). Згідно висновку експерта від 03 листопада 2022 року за № СЕ-19/104-22/26207-АВ за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мала місце 23 березня 2021 року, станом на момент проведення дослідження складає 25 596,45 грн, а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 16 283,54 грн (т.2 а.с.44-64). Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 16 278,19 грн, суд першої інстанції виходив з того, що страховик повинен відшкодувати шкоду у розмірі вартості відновлювального ремонту. Оскільки страховик в повному обсязі не здійснив виплату страхового відшкодування, порушивши грошове зобов`язання, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення із страховика на користь позивача на підставі частини другої статті 625 ЦК України пені за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 175,79 грн. Однак, суд апеляційної інстанції у повній мірі не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів (далі КТЗ), строк експлуатації яких не перевищує: 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років для інших легкових КТЗ. Відповідно до пункту 7.39 зазначеної Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації. Відповідно до пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника. Апеляційний суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу. У справі встановлено, що згідно висновку експерта від 03 листопада 2022 року за № СЕ-19/104-22/26207-АВ за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту КТЗ марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мала місце 23 березня 2021 року, станом на момент проведення дослідження складає 25 596,45 грн, а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Citroen C3 Picasso», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 16 283,54 грн (т.2 а.с.44-64). Відповідач ПрАТ СК «Інтер-Поліс» частково сплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 8 318,26 грн (т.1 а.с.123-125). Отже, з урахуванням того, що страховиком частково сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 8 318,26 грн, з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 6 965,28 грн ((16 283,54 грн (визначений матеріальний збиток на підставі висновку експерта від 03 листопада 2022 року за № СЕ-19/104-22/26207-АВ) - 8 318,26 грн (сума сплаченого страхового відшкодування) - 1 000,00 грн (франшиза) = 6 965,28 грн)). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування, не надав належної правової оцінки висновку експерта від 03 листопада 2022 року за № СЕ-19/104-22/26207-АВ, внаслідок чого невірно визначив розмір шкоди, яку повинен був відшкодувати страховик. Суд першої інстанції під час розрахунку розміру страхового відшкодування підстав такого відшкодування та стягнення відшкодування майнової шкоди не врахував зазначені дані, не дав оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про здійснення стягнення страхового відшкодування без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Висновки суду першої інстанції про те, що у ПрАТ СК «Інтер-Поліс», як страховика цивільної відповідальності, виник обов`язок здійснити відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, є помилковими, оскільки суперечать статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якій визначено, що шкода, яка пов`язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18)вказано, що «відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)». Отже, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. За таких обставин суд першої інстанції у справі, яка розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшов помилкового висновку про обов`язок відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» відшкодувати позивачеві шкоду без урахування ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування. Щодо стягнення пені. Оскільки судом встановлено, що страховик в повному обсязі не здійснив виплату страхового відшкодування, порушивши грошове зобов`язання, зі страховика на користь позивача підлягає стягненню відповідно до частини другої статті 625 ЦК України пеня за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно, виходячи з наступного розрахунку: Пеня в розмірі 61,29 грн: за період з 01 липня 2021 року по 22 липня 2021 року, розмір облікової ставки НБУ 7,5: 6 965,28 грн (сума боргу) х (2 х 7,50 : 365) х (22 дня прострочення) : 100 = 61,29 грн. Пеня в розмірі 13,93 грн.: за період з 23 липня 2021 року по 27 липня 2021 року, розмір облікової ставки НБУ 8,0: 6 965,28 грн (сума боргу) х (2 х 8,0 : 365) х (5 днів прострочення) : 100 = 13,93 грн. Всього до стягнення пеня складає 75,22 грн (61,29 грн + 13,93 грн = 75,22 грн). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року в частині стягнення з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 16 278,19 грн, пені за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 175,79 грн та судового збору в розмірі 454,00 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, стягнувши з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 6 965,28 грн та пеню за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 75,22 грн, а всього 7 040,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування та пені слід відмовити. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року, яке не було предметом оскарження, необхідно залишити без змін. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування та пені, з відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 300,29 грн (7 040,50 х 100 / 21 288,93 х 908,00 / 100 = 300,29). Також, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 450,43 грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 16 278,19 грн, пені за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 175,79 грн та судового збору в розмірі 454,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 6 965,28 грн та пеню за період з 01 липня 2021 року по 27 липня 2021 року включно в розмірі 75,22 грн, а всього 7 040,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування та пені відмовити. В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2023 року залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 300,29 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 450,43 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 14 лютого 2024 року. Судді: