Постанова 4807 № 334/7513/23

Дата документу 14.02.2024 Справа № 334/7513/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/7513/23 Головуючий у 1 інстанції: Фетісов М.В. Провадження № 22-ц/807/262/24 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого з 14.06.2018р. є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 27.03.2017р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердив згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між ним та АТ Комерційний банк «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджено, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами в АТ КБ «ПриватБанк». За умовами договору банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач своє зобов`язання щодо повернення витраченої частини кредитного ліміту щомісячними платежами не виконав, тому станом на 28.05.2023р. у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 148 277,57 грн., яка складається з наступного: 117 149,08 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31128,49 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 148 277,57 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.10.2017р. станом на 28.05.2023р. в розмірі 53 575 грн. 39 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі 969 грн. 78 коп. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог щодо частини заборгованості, та постановити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційноїскарги зазначено, що 27.03.2017р. відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг. Підписавши вказану заяву, відповідач добровільно погодився на умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Тобто відповідач з самого початку укладання договору та отримання картки був письмово ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі, і з розміром відсоткової ставки. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування, зокрема, щодо сплати відсотків, оскільки, підписавши викладені у заяві умови кредитування, які фіксуються декількома складовими: Умовами, тарифами, правилами користування, сторони в подальшому їх виконували. Крім того, суд не врахував, що в ході існування договірних відносин на підставі анкети-заяви від 27.03.2017р. відповідач 03.11.2021р. підписав також заяву про приєднання до Умов та правил, у якій сторони більш ретельно виписали погоджені умови для двох видів карток типу «Універсальна», якими й користувався відповідач. Тому вважає, що ним нараховувались відсотки правомірно, а також списувались за рахунок кредитних коштів, що передбачено умовами договору, а відтак вся заборгованість є підтвердженою. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч. 3 ст. 360 ЦПК України. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, також зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення частини тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розгля- дається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення частини тіла кредиту та прострочених процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки, на думку суду, анкета-заява відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанку» від 27.03.2017р. не містить істотних умов щодо відсотків за користування кредитними коштами та розміру процентної ставки. Не підписані позичальником й інші долучені до справи документи, які банк вважає складовими кредитного договору з відповідачем. За таких підстав суд вважав, що позивачем не доведено обґрунтованості нарахування відсотків та саме за ставками, що визначені позивачем. Визначаючи заборгованість, яка підлягає стягненню, суд підрахував витрачені відповідачем кредитні кошти, сума яких склала 370 647,85 грн., та надходження грошових коштів на картрахунок, розмір яких складає 222 370,28 грн., визначивши заборгованість у розмірі 148 277,57 грн. Але з цієї суми суд вирахував сплачені відповідачем проценти на суму 62 973,69 грн., а також заявлені в позові позивачем прострочені проценти в розмірі 31 128,49 грн. та списану комісію, остаточно визначивши обґрунтовану суму заборгованості лише за тілом кредиту у розмірі 53 575,39 грн., яку стягнув з відповідача на користь банку. Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не може повною мірою погодитися із зазначеними висновками суду. Вважає, що суд першої інста- нції на підставі наявних у справі і досліджених доказів, правильно встановивши характер спірних правовідносин щодо існування між сторонами договірних відносин на підставі анкети-заяви від 27.03.2017р., у зв`язку із чим стягнув заборгованість за тілом кредиту, але невірно встановив обставини щодо відсутності узгоджених інших умов кредитного договору, зокрема, щодо відсотків. Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», було укладено договір з ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви без номеру від 27.03.2017р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. При цьому в заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, а екземпляр договору він погоджується отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту банку. До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки, виписку по рахунку відповідача. Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідачу ОСОБА_1 надавались кредитні картки. Так, вперше 12.08.2017р. картка «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/21, а також 16.05.2018р. картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_2 з терміном дії до 04/22 (а.с. 23). За довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку відбувся 12.08.2017р., кредитний ліміт позичальнику встановлено 18.09.2017р. у сумі 22 000 грн., який поступово збільшувався банком, а максимально ліміт був збільшений 14.01.2022р. до 120 000 грн. і зменшений до нуля 26.12.2022р. (а.с. 22). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.05.2023р. становить 148 277,57 грн., яка складається із: 117 149,08 грн. заборгованості за тілом кредиту, 31 128,49 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а.с. 5-11). Також матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н, з якої вбачається наявність заборгованості станом на 28.05.2023р. у сумі 148 277,57 грн. (а.с. 12-21). Цих встановлених судом першої інстанції обставин не заперечує і не оспорює апелянт у скарзі. На стадії апеляційного розгляду колегія перевіряє рішення суду щодо відмови у стягненні частини заборгованості. Досліджуючи доводи скарги банку в тій частині, що між сторонами в заяві було узгоджено й інші істотні умови кредитного договору, колегія встановила наступне. З матеріалів справи вбачається, що у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка була підписана ОСОБА_1 27.03.2017р., останній зазначив свої персоніфіковані анкетні дані, відомості про роботу і заробіток та іншу інформацію щодо себе. Також у заяві малась згода ОСОБА_1 про те, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомився, а також засвідчив, що він ознайомився з Тарифами та отримав їх екземпляри шляхом самостійного роздрукування ( а.с. 36). Таке узгодження умов кредитного договору суд першої інстанції вважав неналеж-ним, оскільки вказані документи не виконані у вигляді письмового договору, підписаного сторонами, з чим погоджується апеляційний суд. Але при дослідженні матеріалів справи суд не звернув уваги на те, що крім анкети-заяви від 27.03.2017р., в них мається окремий документ заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 електронним підписом ( а.с. 24-35). У цій заяві мається розділ

1. «Істотні умови договору «Кредитні картки», де визначе- но тип кредиту відновлювана кредитна лінія, а також визначені умови залежно від виду картки, зокрема, щодо карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD», якими користувався відповідач. А тому суд мав дослідити, які умови передбачені у цьому випадку для кредитування шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на таку картку, але уваги на вказаний документ взагалі не звернув, не дослідив його та не надав йому правову оцінку, тобто припустився неповноти у дослідженні доказів та встановленні фактичних обставин справи на їх підставі. Цей доказ колегія вважає належним і допустимим, оскільки така заява підписана електронним підписом відповідача, а тому такий договір вважається укладеним у письмовій формі. Проте вбачається, що умови щодо відсотків та решти істотних умов кредитного договору узгоджені лише з дня підписання заяви від 03.11.2021р., а тому заборгованість могла виникнути за відсотками лише з цієї дати, тобто перевірці підлягає саме цей період, у якому діючою була саме картка «Універсальна GOLD». З цієї заяви вбачається, що для картки «Універсальна GOLD» розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 грн., процентна ставка визначена у розмірі 40,8 % річних, вона є фіксованою, змінюваної ставки не передбачено. В цій заяві визначені також загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом в межах пільгового періоду та поза його межами, реальна річна процентна ставка при здійсненні розрахунків в межах пільгового періоду та поза його межами, порядок повернення кредиту (кількість, розмір платежів, періодичність внесення), насідки прострочення виконання зобов`язань за договором у вигляді пені, підвищеної процентної ставки при невиконанні зобов`язання у розмірі 81,6 %, передбачені програми «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» та їх істотні умови. Відповідно до положень п. 2.1.1.3.3 цієї заяви, нарахування процентів здійснюється в останній календарний день місяця. Розрахунок процентів здійснюється щодня на суму трат кредиту, зокрема, для картки «Універсальна GOLD» за методом «факт/факт»: для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та році. У відповідності з п. 2.1.1.3.1 заяви, клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі, за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором, першого числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань у клієнта. Пунктом 2.1.1.2.9 узгоджено розмір відсотків у пільговому періоді за пільговою ста- вкою. Так, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Тривалість пільгового періоду до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення кредиту у пільговому періоду починає діяти ставка відсотків, передбачена умовами договору. Отже, істотні умови кредитного договору з використанням кредитної картки «Універсальна GOLD» є повністю узгодженими між сторонами, зокрема, порядок нарахування і сплати процентів і їх розмір. У такому разі, припустившись неповноти у з`ясуванні обставин справи, суд дійшов помилкового висновку про те, що відсотки не погоджувались між банком та позичальником в цій справі. Але колегія вважає, що правомірне нарахування відсотків розпочалось лише з моменту підписання заяви від 03.11.2021р., тобто саме з цієї дати слід визначати їх заборгованість. Але, натомість, банк рахує заборгованість по відсоткам з початку виникнення договірних відносин на підставі анкети-заяви від 27.03.2017р., проте нарахування та списання відсотків у періоді з 27.03.2017р. по 03.11.2021р є неправомірним, а тому ці відсотки слід виключити із заборгованості, зокрема, як такі, що включені у тіло кредиту. Як вбачається з виписки про рух коштів по рахунку відповідача з використанням виданих Приватбанком карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD», відповідач не здійснював самостійно сплату відсотків за рахунок своїх внесених коштів, а нараховані відсотки списувались банком за рахунок кредитного ліміту, збільшуючи при цьому тіло кредиту. У періоді до 03.11.2021р. було неправомірно нараховано та списано відсотків на суму 47 374,05 грн., які були включені до тіла кредиту. Тому їх слід вирахувати із суми заборгованості: 148 277,57 47 374,05 = 100 903,52 грн. З 03.11.2021р. відсотки нараховувались відповідачу обґрунтовано. Але колегія наголошує на тому, що строк дії останньої картки «Універсальна GOLD» № НОМЕР_3 був визначений до 04/22, та банком не надано документів про її продовження або видачу нової картки, зокрема, з № 99926259630297997, про яку не мається інформації в довідці, але яка фігурує у виписці про рух коштів. З урахуванням цих обставин та того, що відповідач перебуває на окупованій території, колегія вважає, що після 30.04.2022 року не можна вважати, що відповідач користувався кредитним лімітом, а також міг погашати будь-які платежі за договором. Тож, оскільки строк кредитування припинився зі спливом строку дії останньої карти, то всі нараховані та списані відсотки після 30.04.2022р. не можуть вважатись правомірною заборгованістю відповідача, а тому теж підлягають виключенню із загальної заборгованості, яку просить стягнути банк. За період з 01.05.2022 по 28.05.2023 нараховано та списано відсотків на суму 40 427,44 грн. Тобто у такому разі обґрунтована заборгованість становитиме: 100 903,52 40 427,44 = 60 427,44 грн., в тому числі 53 575,39 грн. тіла кредиту, яку правильно розрахував суд першої інстанції, та 6 852,05 грн. відсотків. Отже, підтвердженим розміром заборгованості по відсоткам колегія визнає суму 6 852,05 грн., яку й слід стягнути на користь банку. Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу банку частково обгрунтованою, тому відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України задовольняє її частково і скасовує рішення суду в оскаржуваній частині із частковим задоволенням позовних вимог банку про стягнення відсотків в сумі 6 852,05 грн. Змінюючи рішення в оскаржуваній частині, колегія відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат. За подання позову матеріального характеру з ціною на суму 148 277,57 грн. позивач сплатив судовий збір в загальній сумі у розмірі 2684 грн. В суді першої інстанції при задоволенні частини позову та стягненні на користь банку тіла кредиту в сумі 53575,39 грн. судом був стягнутий судовий збір в сумі 969,78 грн., тобто різниця судового збору в розмірі 1714,22 грн. була сплачена банком за вимоги, у яких було відмовлено в позові. Банком за подання апеляційної скарги на рішення в частині відмови в задоволенні його позову щодо іншої частини заборгованості сплачено судовий збір в сумі 4026,00 грн., що становить розмір судового збору, який належало би сплатити за оскарження рішення суду першої інстанції в цілому. Але, оскільки банком оскаржувалось рішення лише в частині, то судовий збір за подання скарги на рішення в цій частині мав складати 1714,22 х 150 : 100 = 2574,33 грн., та лише щодо цієї суми судового збору може вирішуватись питання у її пропорційній компенсації до задоволених на стадії апеляційного провадження вимог. Оскільки зайво сплачений судовий збір не може бути компенсовано за рахунок відповідача, який відповідає лише в певних межах, встановлених законом. Тому з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню такий розмір судового збору: (1714,22 + 2574,33) х 6 852,05 : (148 277,57 53 575,39) = 310,29 грн. Решту судового збору у заяво сплаченій сумі за подання апеляційної скарги позивач може просити повернути відповідно до приписів ст. 7 ЗУ «Про судовий збір». Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині скасувати. Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення іншої частини заборгованості, крім визначеного цим рішенням тіла кредиту, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за відсотками за договором про надання банківських послуг № б/н від 27.03.2017р. станом на 30.04.2022р. в розмірі 6 852 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 05 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі 310 (триста десять) гривень 29 копійок. В іншій частини рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 14 лютого 2024 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова