Постанова 4824 № 757/20365/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2024 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 757/20365/23-ц номер провадження №22-ц/824/4179/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року /суддя Остапчук Т.В./ у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю уповноважених осіб Дарницького УП ГУ НП у місті Києві, - В С Т А Н О В И В: 18 травня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди заподіяної незаконною бездіяльністю уповноважених осіб Дарницького УП ГУ НП у м. Києві. Просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування шкоди 100 500 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 66-72/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що всупереч вимогам ст. 220 КПК України станом на 06.03.2023 року жодної відповіді про задоволення клопотання чи постанови про відмову в задоволенні клопотання, на свою заяву про вчинення кримінального правопорушення, він не отримав. Дані обставини підтверджуються судовим рішенням, яке має преюдиційне значення і доводить факт неправомірних дій відповідача. Незаконна бездіяльність змусила його звертатись до суду за захистом свого порушеного права - подавати скаргу на незаконну бездіяльність. Суд встановив обставини незаконної бездіяльності щодо неприйняття законного рішення за клопотанням адвоката № 2 від 22 лютого 2023 року, на яке законом відповідно до ст. 220 КПК України передбачено триденний строк. Вказував, що весь цей час він змушений був витрачати час і життєві сили на подачу скарги до суду, участь в судовому засіданні, що змушувало змінювати його життєві плани, докладати додаткових зусиль для отримання значного для нього результату. Все це призвело до душевних моральних страждань, оскільки він відчував обурення незаконною бездіяльністю працівників правоохоронних органів, зневіру в тому, що його законні права та інтереси будуть захищені поліцією. Відповідачі про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, шляхом направлення повідомлень на офіційні електронні адреси, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 22.02.2023 року до Дарницького УП ГУНП у м. Києві представником ОСОБА_1 - адвокатом Кухаревською Н.О. було подане клопотання №2 в порядку ст. 220 КПК України в рамках ЄРДР №12023105020000133 від 21.01.2023 р. Позивач вказує, що строк на прийняття законного рішення за клопотанням від 22.02.2023 року ЄРДР № 12023105020000132 закінчився 25 лютого 2023 року. Проте, всупереч вимогам ст. 220 КПК України станом на 06.03.2023 року жодної відповіді про задоволення клопотання чи постанови про відмову у задоволенні клопотання позивач не отримав. Позивачем була подана скарга до суду на незаконну бездіяльність уповноваженим осіб Дарницького УП ГУНП у м. Києві яка полягала у неприйнятті законного рішення за клопотанням адвоката №2 від 22.02.2023 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у справі №753/3619/23 провадження 1-кс/753/804/23 скаргу задоволено і судом було встановлено той факт, що уповноваженими особами Дарницького УП ГУНП у м. Києві не було прийнято рішення за клопотанням адвоката. Звертаючись до суду з позовом позивач указував на те, що внаслідок неправомірних дій, органу, що здійснює досудове розслідування, який є представником держави Україна позивачу завдано моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, причинний зв`язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. В матеріалах справи відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу бездіяльністю органів досудового розслідування було завдано моральну шкоду, а також відсутні інші обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Апеляційний суд погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції і відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично дублюють доводи позову, оскільки апелянтом не надано докази понесеної моральної шкоди. Сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали не тягне безумовних наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що бездіяльність слідчого заподіяла позивачеві моральної шкоди. Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, окрім клопотання адвоката /а.с. 5/ та ухвали суду /а.с. 6-7/ матеріали справи не містять. Також апеляційний суд враховує, що клопотання, долучене до позову подано 22.02.2023 р., строк вирішення клопотання 25.02.2023 р., 06.03.2023 р. вже надійшла скарга до суду і 10.03.2023 року судом скаргу задоволено, зобов`язано уповноважену особу Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві розглянути на надати відповідь на клопотання, дані щодо подальшого розгляду позивач не надає. Отже, суд доходить висновків, що порушене право не розгляду клопотання фактично відновлене шляхом судового нагляду за діяльністю слідчих органів, а отже, за 14 днів, що тривало порушене право, доказів понесеної моральної шкоди не надано, а її оцінку позивачем у 15 заробітних плат проведено фактично не на усунення порушень, а на штучне збагачення. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: