Постанова 4857 № 500/4489/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4489/23 пров. № А/857/18386/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року (суддя Осташ А.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Тернопіль, дата складання повного тексту 04.09.2023), в адміністративній справі №500/4489/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області, в якому просила: 1) визнати протиправним рішення відповідача, оформлене листом від 08.03.2023 №909-808/М-02/8-1900/23 щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ), в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 15 років для жінок, із урахуванням фактично проведених виплат; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 16.02.2023, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ, в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлений стаж 15 років для жінок, із урахуванням фактично проведених виплат. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити повністю. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке оформлено листом №909-808/М-02/8-1900/23 від 08.03.2023, щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням пільгових умов, передбачених другим пунктом статті 56 Закони України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням положень п.2 ст.56 Закони України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 1073,60 грн сплаченого судового збору. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось, і у зв`язку зі змінами внесеними в Закон №796-ХІІ пов`язує право особи на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон №1058-ІV). Вказує скаржник, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-ІV і враховуючи те, що позивач отримує пенсію за віком на умовах частини першої статті 27 Закону №1058-ІV, то її перерахунок може проводитися за правилами цього Закону, а положення частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в даному випадку застосуванню не підлягають. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 04.09.2023 та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (категорія 4) (а.с. 12). Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, що визнається сторонами. 16.02.2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (а.с. 9). Відповідач 08.03.2023 прийняв рішення, оформлене листом за №909-808/М-02/8-1900/23, яким відмовив у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (а.с. 7). Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до адміністративного суду із цим позовом. Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ключовим питанням справи є право позивача на отримання надбавки за понаднормативний стаж згідно ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ). Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру» та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Статтею 55 Закону №796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Суд звертає увагу, що спірні відносини виникли у лютому 2023 року, оскільки з відповідною заявою про перегляд призначеної пенсії позивач звернулася 16.02.2023. Колегія суддів звертає увагу, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв`язку зі змінами Закон №796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 ст.56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 ст.27 Закону №1058-IV. Оскільки позивач не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, то відповідач у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ у редакції після внесення Законом №2148-VIII від 03.10.2017 змін. Зазначене кореспондується із висновком Європейського Суду у справі «Великода проти України», в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни. Позивач, щодо якого не дотримано наведеної вище умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж. Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неправильно застосував ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ і дійшов помилкового висновку по суті спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12.12.2022 у справі №280/656/20, від 06.09.2023 у справі №300/2091/21, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19, від 10.01.2024 у справі №300/168/21. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з вищевикладених мотивів. Враховуючи результат апеляційного розгляду та в силу приписів ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року в адміністративній справі №500/4489/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль