Постанова 4856 № 127/31903/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/31903/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 14 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кутули Вячеслава Миколайовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАТ № 7927425 від 12.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Кутули В.М. про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАТ № 7927425 від 12.10.2023 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2023 до участі у справі в якості третьої особі без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Так, на переконання апелянта, у відповідача були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу та відповідно і для перевірки документів, оскільки жодних порушень правил дорожнього руху ним допущено не було. При цьому, апелянт наголошує на наявності у нього чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, який надавався працівникам поліції. Відповідач скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні позову. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 лютого 2024 року. 13 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання апелянта про розгляд справи за його відсутності. Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 12 жовтня 2023 року інспектором УПП у Одеській області сержантом поліції Кутулою В.М. винесено постанову серії ЕАТ № 7927425 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. За змістом оскаржуваної постанови, позивач 12 жовтня 2023 року о 19 год. 56 хв., рухаючись по вул. Академіка Корольова 1Б, в м. Одесі, керував транспортним засобом марки AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п.2.1 (ґ) ПДР України, та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що винесена інспектором поліції постанова відповідає вимогам закону, а дії позивача містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та є підставою для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, оскільки факт вчинення позивачем правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП). Диспозицією частини 1 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП України за керування транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, доводи апелянта зводяться до того, що у відповідача були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу та відповідно і для перевірки документів, оскільки жодних порушень правил дорожнього руху ним допущено не було Так, надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено приписами Закону України «Про Національну поліцію». Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Пунктом 21.3 статті 21 Закону № 1961-IV передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. Пунктом 21.2 статті 21 Закону № 1961-IV встановлено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. Судом першої інстанції в результаті дослідження наявних у справі доказів, поданого відповідачем відеозапису, встановлено, що в спірному випадку у позивача був відсутній страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП. Вказаний факт позивачем не спростований ані в суді першої інстанції, ані доводами, наведеними в апеляційній скарзі. Так, із оглянутого судовою колегією відеозапису події, що мала місце 12.10.2023 року, встановлено, що працівниками поліції було зупинено позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» і під час перевірки документів позивача було виявлено відсутність страхового полісу. Згідно інформації з сайту МТСБУ станом на 12.10.2023 на автомобіль AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 не було чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що повідомлено позивача. Проте, останній, повідомивши про наявність у нього страхового полісу, надав його працівникам поліції через деякий час в електронному вигляді (страховий поліс № 217333933). Оглянувши наданий страховий поліс, працівниками поліції встановлено, що строк його дії розпочинається з 13.10.2023, а його реєстрація відбулась в єдиній централізованій базі даних 12.10.2023 о 20 год. 45 хв., тобто лише після зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Вказана обставина знайшла своє підтвердження і в ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Таким чином, в судовому засіданні, згідно поданих представником відповідача доказів, встановлено, що на момент зупинки транспортного засобу AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, у останнього був відсутній страховий поліс. Відтак, враховуючи вказані обставини та витяг з бази МТСБУ (а.с. 46), у відповідності до якого полісу на транспортний засіб НОМЕР_1 станом на 12.10.2023 не знайдено, судова колегія резюмує, що на момент зупинки транспортного засобу позивача відповідач володів певною інформацією щодо відсутності у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб і відповідно мав всі законні підстави для його зупинки. Закон України «Про національну поліцію» та ПДР встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото i кінозйомки, відеозапису. Згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, у разі якщо водій порушив ПДР. Статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлені обов`язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, згідно яким посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. В свою чергу, наведені вище приписи абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, із вказаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити означені вище документи кореспондуються визначені пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання ПДР, в тому числі стосовно наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає наявним у поліцейського права вимоги до водія надати до перевірки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незалежно від складення відносно такого водія протоколу про адміністративне правопорушення або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь водій. За встановлених у справі обставин висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови серії ЕАТ №7927425 від 12.10.2023 року є вірним. Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм було надано належну правову оцінку. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було. Інші ж доводи та посилання апелянта не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягали задоволенню. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.