Постанова 4821 № 707/2318/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2024 року м. Черкаси Справа № 707/2318/23 Провадження № 22-ц/821/185/24 категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»; представник позивача Ніколаєнко Олена Миколаївна; відповідач: Махмуд Ваджід розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни на додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в с т а н о в и в : Описова частина У липні 2023 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Ляр Д.Ю. (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості відмовлено повністю. 03 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача витрати за правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що за період розгляду справи №707/2318/23 у суді першої інстанції адвокатом Постригань Тетяною Леонідівною на підставі договору про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг) від 01.08.2023 року надано відповідачу послуги та здійснено роботи по захисту його інтересів у суді на загальну суму 12000,00 грн. Зазначене підтверджується договором про надання правничої допомоги, розрахунком (детальним описом послуг) витрат на правничу допомогу, актом юридичних(консультаційних) послуг за договором про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг від 01.08.2023 року. Просив суд задовольнити заяву та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з АТКБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. Судове рішення мотивоване, зокрема тим, що враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тривалість судових засідань, суд прийшов до висновку, що справедливим, розумно обґрунтованим та співмірним є розмір судових витрат в сумі 12000 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із додатковим рішенням суду представник АТКБ «Приватбанк» - Ніколаєнко О.М. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просила скасувати додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08.11.2023 року про стягнення з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн. понесених ним судових витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що дана справа є нескладною, витрати на правничу допомогу, які стягнуті з Банку не відповідають критеріям розумності та справедливості. Відзиви на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду, представника ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду від 11 листопада 2023 року залишити без змін.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає. З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача витрати за правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 липня 2022 року у справі №686/28627/18, витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні докази, а саме: договір про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг) від 01.08.2023 року, який укладено між ОСОБА_3 та адвокатом Постригань Т.Л., копію свідоцтва № 227 про право на зайняття адвокатською діяльністю, розрахунок (детальний опис послуг) до вказаного договору від 02.11.2023 року, згідно якого вартість однієї години роботи адвоката складає 1000,00 грн. Адвокатом витрачено 1 годину на попереднє опрацювання матеріалів (1000,00 грн.), 7 годин на підготовку процесуальних документів у справі (7000,00 грн.), (відзиву на позовну заяву від 07.08.2023 року, клопотання про витребування доказів від 07.08.2023 року) та 4 години (4000,00 грн.) на підготовку процесуальних документів у справі (заперечення на відповідь на відзив від 11.10.2023 року), всього на загальну суму 12000,00 грн.; копії квитанції б/н від 06.11.2023 року про отримання адвокатом Постригань Т.Л. від ОСОБА_1 суми у розмірі 12000,00 грн. відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 року за надану правничу допомогу у справі № 707/2318/23. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18. Колегія суддів зазначає, що з огляду на викладене, враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу Махмуду Ваджіду юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність обґрунтованого клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що справедливим, розумно обґрунтованим та співмірним із вказаними вище обставинами є розмір судових витрат в сумі 12 000 грн. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі додаткове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Ніколаєнко Олени Миколаївни - залишити без задоволення. Додаткове рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 лютого 2024 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко