Постанова 4874 № 903/821/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року Справа № 903/821/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Романець Х.В. за участю представників сторін: позивача - не з`явися; відповідача - Овчарук А.О. - адвокат (в режимі відеоконфернції); розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український сільськогосподарський кооператив" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 1 465 079,33 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 08 листопада 2023 року у справі №903/821/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український сільськогосподарський кооператив" до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 1 465 079,33 грн задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український сільськогосподарський кооператив" 752 627 грн 70 коп. заборгованості за товар, 142 638 грн 79 коп. процентів річних, 71 096 грн 40 коп. пені, 21 976 грн 19 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. У задоволенні позову про стягнення 332 823 грн 84 коп. процентів річних, 165 892 грн 30 коп. пені відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі №903/821/23 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український Сільськогосподарський Кооператив" та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 08 листопада 2023 року у справі №903/821/23 залишено без змін. 25 січня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі №903/821/23 розгляд заяви представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23 призначити на 07 лютого 2024 року об 14:00 год. Запропоновано позивачу за наявності надати суду свої заперечення на заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23. 01.02.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника позивача до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій просить суд відмовити в її задоволенні. В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23 за відсутності представника позивача. Розглянувши заяву представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 5 ч.1 ст.237 ГПК України зазначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема - як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18. Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України). Як вбачається, Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка до суду апеляційної інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23, в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ "Перший Український сільськогосподарський кооператив" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - представництво інтересів клієнта в Північно-західному апеляційному господарському суді; 5 000,00 грн - гонорар успіху. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до справи надано копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.01.2024, Додаткового договору №1 від 03.01.2024, Звіту про надану правову допомогу від 25.01.2024, Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.01.2024. Так, 03.01.2024 між адвокатом Овчаруком Андрієм Олександровичем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (клієнт) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснити представництво та/або надати інші види правової допомоги клієнту в порядку, що викладені нижче, щодо справи №903/821/23 в усіх інстанціях, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в обсязі та на умовах, визначених договором. Під "позитивним результатом у справі" сторони розуміють виконання адвокатом умов цього договору протягом строку його дії. За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у розмірі та порядку, що визначається Додатковою угодою до цього договору, яка є його невід`ємною частиною. Розмір гонорару (винагороди) визначається Додатковою угодою до цього договору, яка є його невід`ємною частиною (п.п. 3.1, 3.2 договору). 03.01.2024 сторони підписали Додатковий договір №1 до вищевказаного договору, згідно п.1 якого сторони вирішили доповнити договір п.1.1.1. у наступній редакції: "1.1.1. Сторони погодили, що адвокат зобов`язується здійснити представництво та/або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що викладені нижче, щодо справи №903/821/23, яка перебуває у Північно-західному апеляційному господарському суді (надалі по тексту "Апеляційне провадження"), а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за надання правової допомога та фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених договором. Під "позитивним результатом у справі в Апеляційному провадженні" сторони розуміють "відмову у відкритті апеляційного провадження щодо перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 року по справі №903/821/23 (надалі - "Рішення") або залишення Північно-західним апеляційним господарським судом резолютивної частини Рішення без змін". Згідно з пунктом 2 Додаткового договору №1 сторони вирішили доповнити договір п.3.1.1. у наступній редакції: "3.1.1 За надання правової допомога в Апеляційному провадженні клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) у наступному розмірі: 1) представництво в Апеляційному провадженні у Північно-західному апеляційному господарському суді - 5 000,00 грн; 2) у разі досягнення адвокатом позитивного результату у справі в Апеляційному провадженні, клієнт зобов`язується додатково сплатити відповідачу 5 000,00 грн у якості гонорару успіху." Згідно звіту про надану правову допомогу від 25.01.2024 адвокатом Овчаруком Андрієм Олександровичем надана наступна правова допомога: 1) вивчення апеляційної скарги позивача на рішення ГСВО від 08.11.2023 по справі №903/821/23 і додатків до неї та формування правової позиції щодо апеляційного провадження; 2) вивчення та аналіз судової практики з питань зменшення штрафних/компенсаційних санкцій; 3) консультування клієнта з приводу перспектив розгляду апеляційної скарги позивача; 4) налаштування необхідних програм на персональному комп`ютері з метою участі у судовому засіданні 25.01.2024 у режимі відеоконференції; 5) очікування початку судового засідання, що мало відбутись у режимі відеоконференції 25.01.2024 о 11.00 год. (фактично с/з відбулось із запізненням більш як 30 хв); 6) участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (інформація щодо тривалості якого міститься у матеріалах справи №903/821/23). 25.01.2024 між сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг про те, що адвокатом надані клієнту належним чином та у повному обсязі, наступні послуги з правової допомоги в апеляційному провадженні (№903/821/23): 1) представництво в Апеляційному провадженні у Північно-західному апеляційному господарському суді по справі №903/821/23 - 5 000,00 грн; 2) досягнення адвокатом позитивного результату у справі в Апеляційному провадженні по справі №903/821/23- 5 000,00 грн; Всього: 10 000,00 грн. Проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 5 000,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Так, вивчивши надані представником відповідача в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів зазначає, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Щодо послуг адвоката з вивчення апеляційної скарги позивача, формування правовї позиції та аналізу судової практики, апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві на апеляційну скаргу. Разом з тим, відзиву на апеляційну скаргу позивача представником відповідача суду надано не було. Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Будь-яких нових доказів під час розгляду апеляційної скарги позивача сторонами подано не було, нових фактів, обставин справи не встановлювалося. Також матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось позивачем лише в частині зменшення штрафних санкцій. Щодо послуги адвоката з консультації клієнта з приводу перспектив розгляду апеляційної скарги позивача, то не зрозуміло які саме консультації надавались адвокатом клієнту з огляду на предмет оскарження. Також безпідставними є включення в звіт про надану правову допомогу від 25.01.2024 послуг з налаштування необхідних програм на персональному компьютері з метою участі у судовому засіданні 25.01.2024 у режимі відеоконференції, оскільки такі послуги не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги. Щодо додаткового гонорару - "гонорару успіху" в розмірі 5 000,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте апеляційний господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. Апеляційний господарський суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, і вимога відповідача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами. В свою чергу, як вже зазначалося вище, додатковим договором №1 від 03.01.2024 "гонорар успіху" визначено заявником саме як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду судових рішень у справі №903/821/23, та виплачується адвокату у разі досягнення адвокатом позитивного результату у справі в апеляційному провадженні. Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу. Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат. В свою чергу, додатковий договір №1 від 03.01.2024 хоча і передбачає таке положення, проте, як вказувалося судом вище, за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору, а є платою за сам результат, досягнення якого не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Судом також береться до уваги те, що як договір про надання правничої (правової) допомоги від 03.01.2024, так і Додатковий договір №1 від 03.01.2024 надано до суду апеляційної інстанції лише 25.01.2024, що не виключає складення документів за фактом обізнаності про результат розгляду спору. Також судом апеляційної інстанції береться до уваги те, що стягнення з позивача заявлених витрат на правову допомогу, з огляду на те, що даний спір виник внаслідок неналежного виконання умов договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 саме відповідачем, становитиме для позивача невиправданий і необґрунтований тягар. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що гонорар успіху, визначений Додатковим договором №1 від 03.01.2024 в розмірі 5 000,00 грн, не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції з огляду на предмет апеляційного оскарження, проте є зобов`язанням відповідача відповідно до договору з адвокатом. З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником (відповідачем) докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи з огляду на те, що дана справа не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг (по суті лише участь в судовому засіданні) з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №903/821/23 у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн та 5 000,00 грн "гонорару успіху" є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені відповідачем судові витрати у сумі 2000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 3 000,00 грн та 5 000,00 грн "гонорару успіху" слід відмовити. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19. Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви відповідача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили. Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем та адвокатом за укладеним договором про надання правничої (правової) допомоги від 03.01.2024 та Додатковим договором №1 від 03.01.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат Овчарук А.О. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21). Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення у справі №903/821/23 задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український сільськогосподарський кооператив" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті заяви - відмовити.

3. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складений "13" лютого 2024 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Павлюк І.Ю. Суддя Саврій В.А.