Постанова 4813 № 522/335/23

Номер провадження: 33/813/106/24 Номер справи місцевого суду: 522/335/23 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мазур Наталією Сергіївною, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №361962 від 16.11.2022, ОСОБА_1 16 листопада 2022 року о 22.20 год, в м. Одесі по вул. Софіївська, 26, керував транспортним засобом «БМВ 525», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей слабо реагують на світло, блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір 536,80 гривень. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, адвокат Мазур Н.С. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, адвокат Мазур Н.С. в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року, мотивуючи тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 19 вересня 2023 року, однак постановою Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу повернуто, оскільки не було надано підтвердження повноважень представника на апеляційне оскарження постанови. У зв`язку з викладеним адвокат Мазур Н.С. в інтересах ОСОБА_1 повторно звертається до суду із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мазур Н.С. строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року. В судове засідання до апеляційного суду ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Мазур Н.С. не з`явились, про розгляд справи сповіщались належним чином. 30 січня 2024 року від адвокат Мазур Н.С. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв`язку із участю адвоката в іншому судовому засіданні в Балтському районному суді Одеської області. 02 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки його адвокат Мазур Н.С. не може бути присутньої в судовому засіданні. Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні клопотань, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Слід зазначити, що 23 листопада 2023 року адвокат Мазур Н.С. в інтересах ОСОБА_1 вже зверталась до апеляційного суду із клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, у зв`язку з чим розгляд справи був відкладений. Апеляційний суд в достатній мірі вжив передбачених законом заходів для забезпечення участі в розгляді справи ОСОБА_1 та його захисника, однак сторона захисту фактично відмовилась від реалізації вказаного права У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд ніяким чином не обмежує учасників справи, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, скористався кваліфікованою юридичною допомогою адвоката, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлявся про час і місце розгляду справи, а тому в разі достатньої зацікавленості в розгляді справі мав достатньо часу і можливості для надання суду доказів, додаткових пояснень. Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №361962 від 16.11.2022 (а.с. 2); 2)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2022, відповідного до якого в ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме почервоніння очей, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 3); 3)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, якими зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився, на вимогу працівника поліції, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі (диск а.с. 7). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 16 листопада 2022 року о 22.20 год, в м. Одесі по вул. Софіївська, 26, керував транспортним засобом «БМВ 525», д.н.з. НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Апеляційний суд відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стану наркотичного сп`яніння, однак працівники медичного закладу з незрозумілих причин не прийняли в нього аналізи і буквально змусили його підписати відмову від проходження огляду, з огляду на наступне. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Вимогами ст. 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до пунктів 7-16 Розділу 111 Інструкції, огляд водіїв транспортних засобів на наявність наркотичного сп`яніння проводиться лише в закладах охорони здоров`я з обов`язковим лабораторним дослідженням біологічного середовища (слини, сечі, змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, крові). За результатами огляду на стан наркотичного сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння видається на підставі акта медичного огляду. Апеляційним судом був досліджений відеозапис з портативного відеореєстратора, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно погодився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані наркотичного сп`яніння пройти огляд на визначення його дійсного стану в найближчому медичному закладі. Далі працівники поліції доставили водія до Спеціалізованого медичного закладу для лабораторного дослідження біологічного середовища (сечі), однак надана ОСОБА_1 речовина (сеча) не була прийнята для дослідження, оскільки як зазначено лікарем, що зібраного об`єму недостатньо, а також температура рідини не відповідала температурі тіла людини та складала лише 23?С. ОСОБА_1 повідомлено, що надана рідина досліджуватись не буде, та запропоновано зачекати та повторно надати матеріал для дослідження, однак останній відмовився від подальшого огляду. Наявний в матеріалах справи відеозапис з портативних відеокамер відображають із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Апеляційним судом також не приймаються до уваги також твердження в апеляційній скарзі про те, що в ОСОБА_1 були відсутні вказані в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком медосвідування ОСОБА_1 №14111988/11.22 лікарем-наркологом Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , згідно якого в організмі останнього не виявлено наркотичних речовин, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 ніщо не перешкоджало пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, в установленому законом порядку, в тому числі повторно здати для лабораторного дослідження біологічне середовище сечу, та підтвердити свої твердження про відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Тому, висновок медосвідування ОСОБА_1 №14111988/11.22, складений лікарем-наркологом Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , не спростовує факт відмови останнього від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку та не звільняє його від адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено 17.11.2022 о 00:09 год, натомість до Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_1 звернувся вже о 00:18 год, тобто менш ніж за 10 хв, що свідчить про відсутність перешкод для надання біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження на наявність наркотичного сп`яніння безпосередньо в закладі охорони здоров`я до якого він був доставлений працівниками поліції. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, у разі застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, згідно чинних норм КУпАП, поліцейські не зобов`язанні залучати двох свідків. В даному випадку до матеріалів справи долучений відеозаписи із портативного відеореєстратора №1362, якими зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, в даному випадку зафіксований факт відмови від проходження такого огляду, а тому згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП залучати двох свідків не обов`язково, та зазначене не свідчить про порушення процедури огляду на стан сп`яніння. Відеозапис із портативного відеореєстратора №1362 був долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, про що був зроблений відповідний запис в протоколі та разом з іншими матеріалами направлений до суду першої інстанції. Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не порушав Правила дорожнього руху, а тому в працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки його транспортного засобу, слід зазначити наступне. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2, 3 ч. 1, ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 за №1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Згідно п. 5 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Тому апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень встановленими Законом України «Про національну поліцію та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянтом не надано до суду жодних доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів. Посилання в апеляційній скарзі на те, що графа протоколу про адміністративне правопорушення «про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП» не містить підпису ОСОБА_1 не має суттєвого правового значення в доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відеозаписом із портативного відеореєстратору підтверджується факт роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 таких прав. Не приймається до уваги також твердження апеляційної скарги про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки зазначене спростовується відеозаписом з портативних відеореєстраторів, згідно якого поліцейські повідомили водію про те, що буде складений адміністративний протокол, зачитали його зміст, та який був підписаний ОСОБА_1 , та в якому останній надав письмові пояснення. При цьому, в Конституції України закріплений принц презумпції знання законодавства, тобто кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Також в Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України). Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства. Тому, посилання особи, яка керує транспортним засобом, що потенційно може завдати серйозної шкоди та яка свідомо відмовляється виконувати законну вимоги працівників поліції, в тому числі передбачену пунктом 2.5 ПДР України, на нібито юридичну необізнаність, суд не може прийняти до уваги. Не приймається до уваги твердження про те, що суд першої інстанції в порушення сучасної практики ЄСПЛ безпідставно не залучив прокурора до розгляду даної справи, оскільки згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП. У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження. Таким чином, розглянувши справу щодо ОСОБА_1 без участі прокурора, суд першої інстанцій діяв в межах вимог КУпАП та інших законів України. Крім того, ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не заявляв клопотання про залучення до розгляду справи прокурора. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання адвоката Мазур Наталі Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Мазур Наталією Сергіївною залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький