Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/9409/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/318/24 Справа № 183/9409/23 Суддя у 1-й інстанції - Гузоватий О. І. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Добринь Я.О., переглянувши апеляційну скаргу захисника, на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Районним судом встановлено, що 12 серпня 2023 року о 00 годині 50 хвилин на ділянці 158 км а/д М-29 Новомосковського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Chery Tiggo», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку відмовилася, що зафіксовано на боді камеру (відеореєстратор) патрульного поліцейського, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу правопорушення, оскільки не взято до уваги, що ОСОБА_1 не могла усвідомлювати наслідки відмови, так як перебувала у стані сильного душевного хвилювання, так як везла свою племінницю з дитиною в лікарню, з тих підстав, що остання повинна була народити дитину. Також, ОСОБА_1 має чоловіка інваліда, який втратив ногу та якого побили невідомі особі. Всі ці факти вплинули на ОСОБА_1 , яка поводила себе розгублено і не розуміла, що відбувається. Вказані обставини також свідчать, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності. До початку апеляційного перегляду від захисник Добринь Я.О. надійшло клопотання про перегляд без його участі та ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими. У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення, що ОСОБА_1 керувала автомобілем та відмовився проходити огляд у встановленому законом порядку; відеозаписом відповідно до якого ОСОБА_1 , керувала автомобілем, була зупинена. В подальшому під час розмови ОСОБА_1 працівники поліції, повідомили про необхідність проходження огляду на місці або в закладі охорони здоров`я на що ОСОБА_1 в категоричній формі відмовилася.; актом огляду особи; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу ти швидкість реакції. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не розуміла наслідків відмови від проходження огляду під час апеляційного перегляду не встановлено, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які пояснили причину зупинки, в подальшому запропонували пройти огляд, але водій відмовилася. В подальшому був складений протокол, від підпису якого ОСОБА_1 відмовилася. З відеозапису не можливо встановити, що ОСОБА_1 не розуміла наслідків відмови від проходження огляду і до апеляційної скарги такі дані не долучені. Доводи апеляційної скарги про вчинення ОСОБА_1 правопорушення в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними з наступних підстав. Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Так, до апеляційної скарги не надано даних, що правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності. З наявного в матеріалах справи відеозапису теж не можливо встановити інформації про вчинення злочину в стані крайньої необхідності. На відеозаписі дійсно зафіксовано, що в автомобілі, яким керувала ОСОБА_1 знаходилася вагітна жінка, але остання не вказувала працівникам поліції, що їх необхідна невідкладна медична допомога. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Добринь Я.О. - залишити без задоволення. Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Р.В.Мудрецький