Постанова 4851 № 520/15928/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 р.Справа № 520/15928/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Сліденко А.В.) від 07.10.2021 року по справі № 520/15928/21 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6783,00 грн штрафу, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 6783,00 грн. штрафу за рішеннями ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.06.2021 р. № 130 та №

131. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення контролюючого органу про застосування штрафу є діючими, але добровільно суму штрафу сплачено не було суб`єктом господарювання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі №520/15928/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України 6783 (шість тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання у якості фізичної особи - підприємця, зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 . До переліку видів господарської діяльності позивача належить: 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціальних магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Харківською міською радою в особі Департаменту контролю стосовно відповідача видано припис № 1/28 від 03.03.2021 р. з приводу демонтажу рекламних конструкцій за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, Департаментом контролю Харківської міської ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області листом від 18.03.2021 року № 271/0/172-21 за вх. № 057/01-03/5466-21 було направлено інформацію про виявлені у господарській діяльності відповідача порушення з метою вжиття заходів у межах наданих повноважень. 29.04.2021 року позивачем стосовно відповідача за № 99 складено протокол про порушення законодавства про рекламу. На підставі цього протоколу про розміщення зовнішньої реклами на фасаді з інформаційним полем: «безкоштовна...» за адресою: АДРЕСА_3 з ознаками порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами, позивачем було винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 20.05.2021 року № 113. 21.05.2021 р. Управління направило підприємцю вимогу у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» з проханням з`явитися та надати до Головного управління завірені в установленому порядку копії документів щодо розміщеної реклами. 07.06.2021 р. Управлінням було отримано клопотання відповідача про відкладення засідання про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, яке було призначено на 15.06.2021р. Повторно суб`єкту господарювання позивачем було направлено вимогу аналогічного змісту 07.06.2021 р. 24.06.2021 р. позивчаем стосовно відповідача була складено протокол № 134 про порушення законодавства про рекламу, яке полягало в тому, що на вимогу органу державної влади, на якого згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, не надано документи, усні та/або письмові пояснення, а також інформацію, необхідну для здійснення ним повноважень щодо контролю розміщення зовнішньої реклами - щит на фасаді з інформаційним полем: «безкоштовна...» за адресою: АДРЕСА_3 , що є порушенням абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу». 24.06.2021 р. на підставі цього протоколу, Управлінням відносно відповідача було винесено рішення № 148 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від Протоколами № 137 та № 138 про засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 24.06.2021 року вирішено надати пропозицію начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області прийняти рішення про накладення штрафу у відповідності до ч. 6 ст. 27 , ч. 7, ст. 27 Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (затверджений постановою КМУ № 693 від 26.05.2004 р.). За результатами розгляду справи, у зв`язку з доведенням факту порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», позивачем винесені рішення № 130, №131 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.06.2021 року, а саме: за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та розміщення реклами без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами. Вказані рішення були надіслані на адресу реєстрації відповідача - АДРЕСА_2 і 02.07.2021р. отримані ним. Також судом першої інстанції встановлено, що заявлена позивачем вимога про стягнення коштів ґрунтується на рішеннях ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.06.2021 р. № 130 про накладення 1700,00 грн. штрафу за порушення законодавства про рекламу та № 131 про накладення 5083,00 грн. штрафу за порушення законодавства про рекламу і оскільки суми штрафів сплачено відповідачем не було, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що у матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували належне виконання платником обов`язку у спосіб перерахування грошових коштів або припинення цього обов`язку в інші способи. В доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що 07.09.2021 р. він надав до адміністративного суду відзив на позов, в якому посилаючись на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 по справі № 520/12505/21 між тими ж сторонами та з аналогічним предметом позову, як правозастосовчу практику, зазначив про передчасність подання адміністративного позову суб`єктом владних повноважень. В зв`язку з чим відповідач просив суд позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області залишити без розгляду. Зважаючи на зазначену обставину, заперечення по суті позовних вимог відповідачем не надавались, оскільки через невизначеність строків для подання позивачем позову до суду відповідач вважав їх передчасними. Поміж іншого, відповідач у своєму відзиві звертав увагу суду, що на розгляді Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 520/8802/21 між тими ж сторонами щодо інших рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно тих же рекламних об`єктів за тією ж адресою (місцем) виявлення правопорушення ( АДРЕСА_3 ) та накладення штрафів на неналежного суб`єкта, оскільки дозвільна документація на об`єкти зовнішньої реклами за зазначеною адресою оформлена на іншу особу - ФОП ОСОБА_2 . Також вказує, що Харківським окружним адміністративним судом при ухваленні оскаржуваного рішення докази щодо правомірності або неправомірності рішень позивача №№ 130, 131 від 24.06.2021 р. про стягнення з відповідача штрафу не досліджувались та не могли досліджуватись. Крім того зазначає, що в межах визначеного ст. 122 КАС України терміну, відповідач скористався своїм правом на судове оскарження рішень позивача №№ 130, 131 від 24.06.2021 р. про застосування штрафних санкцій в судовому порядку, звернувшись 07.10.2021 до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом. В цьому позові ФО-П ОСОБА_1 , як позивач, навів відповідне документальне та нормативне обґрунтування щодо визнання протиправними та скасування відповідних рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, в тому числі №№ 130, 131 від 24.06.2021 р. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 520/19803/21, з призначенням підготовчого засідання на 09.11.2021 р. На підставі цього вважає, що звернення контролюючого органу із вказаними вище позовними вимогами було передчасним. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області» затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 164 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає та регулює Закон України «Про рекламу». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР) реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 270/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. За змістом ст. 3 Закону № 270/96-ВР законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно ст. 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами. В свою чергу положеннями ст. 26 Закону України «Про рекламу», п.п. 8 п. 4 вищевказаного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу. Відповідно до абз. 5 ч. 4. ст. 21 Закону України «Про рекламу» передбачає, що реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Крім того, ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу» зазначено, що вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України. Відповідно до ч. 6, 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу», за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок №693) передбачено, що цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав). За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (п. 9 - 11 Порядку). Суб`єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно. Що стосується посилання апелянта на справу № 520/8802/21 між тими ж сторонами щодо інших рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області стосовно тих же рекламних об`єктів за тією ж адресою (місцем) виявлення правопорушення ( АДРЕСА_3 ) та накладення штрафів на неналежного суб`єкта, оскільки дозвільна документація на об`єкти зовнішньої реклами за зазначеною адресою оформлена на іншу особу - ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 р. адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без задоволення. В межах цієї справи, судом встановлено, що доказів які підтверджують, що позивач не здійснював господарську діяльність за адресою АДРЕСА_3 до 01.02.2021 р. матеріали справи не містять, як не містять доказів які спростовують факт того, що рекламу розміщено ОСОБА_1 . Також суд зазначив, що ОСОБА_1 мав змогу про обставини розміщення реклами іншою особою повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Харківський області під час розгляду питання про накладення штрафів, проте навпаки з його пояснень наданих відповідачу 25.03.2021 р. та 07.04.2021 р. встановлено, що саме ним здійснено розміщення реклами. Зазначене рішення суду набрало законної сили 27.06.2023 р. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення докази щодо правомірності або неправомірності рішень позивача №№ 130, 131 від 24.06.2021 р. про стягнення з відповідача штрафу не досліджувались та не могли досліджуватись, колегія суддів зазначає, що ці рішення контролюючого органу не є предметом спору в рамках справи № 520/15928/21, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави та обов`язок надавати правову оцінку правомірності прийняття цих рішень. Разом з тим, зокрема і вказані рішення були предметом спору в рамках справи №520/19803/21. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 р. зупинено провадження у справі № 520/15928/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі № 520/15928/21 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6783,00 грн. штрафу до набрання законної сили рішенням у справі №520/19803/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 р. поновлено провадження у справі № 520/15928/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 520/15928/21 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6783,00 грн штрафу. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 р. позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Департамент контролю Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без задоволення. Зазначене судове рішення набрало законної сили 13.04.2023 р. На підставі цього, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням, яке набрало законно сили підтверджено правомірність прийняттям контролюючим органом, зокрема, рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 24.06.2021 р. № 130 та № 131, на підставі яких позивачем у справі № 520/15928/21 було заявлено вимоги про стягнення суми штрафів в судовому порядку. Що стосується посилання відповідача на порушення строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, предметом спору в якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу", судом касаційної інстанції сформовано наступні висновки. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693)". Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 за № 877-V. Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі несплати суб`єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев`ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку. З аналізу вказаної вище норми Закону № 877-V вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення територіального управління Держпродспоживслужби до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідним рішенням вказаного органу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення в судовому порядку. Отже, за загальним правилом у суб`єкта господарювання є 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа на добровільне виконання застосованої до нього штрафної санкції. Невиконання у добровільному порядку цього припису є підставою для суб`єкта владних повноважень на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення суми штрафної санкції. При цьому конструкція вказаної норми містить виключення із загального правила - якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі. Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 640/2003/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 640/7304/22. Як було встановлено судом першої інстанції, рішення від 24.06.202 1р. № 130 про накладення 1700,00 грн. та № 131 про накладення 5083,00 грн. штрафів за порушення законодавства про рекламу були надіслані на адресу реєстрації відповідача - АДРЕСА_2 і 02.07.2021р. отримані підприємцем, у зв`язку з чим, перебіг строку звернення до суду починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення в судовому порядку, тобто у спірних правовідносинах - з 19 липня 2021 року. Із позовною заявою про стягнення коштів контролюючий орган звернувся до суду першої інстанції 18.08.2021 р., про що свідчить відповідна поштова квитанція. В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження суб`єктом господарювання рішень від 24.06.202 1р. № 130 про накладення 1700,00 грн. та № 131 про накладення 5083,00 грн. штрафів за порушення законодавства про рекламу, станом на дату звернення контролюючого органу із вимогою про стягнення суми цих штрафів в судовому порядку, а із позовною заявою про оскарження цих рішень в судовому порядку, позивач по справі звернувся лише 07.10.2021 р., тобто в день ухвалення судом рішення у справі № 520/15928/21. На підставі вище викладеного, доводи позивача про передчасне звернення до суду із позовною заявою про стягнення коштів (суми штрафів) є помилковими. Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафів у розмірі 6783,00 грн. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі №520/15928/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 13.02.2024 року.