Ухвала КАС ВС № 520/6663/23

УХВАЛА 08 лютого 2024 року м. Київ справа №520/6663/23 адміністративне провадження № К/990/4441/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської митниці на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №520/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, У С Т А Н О В И В : Одеська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; також після отримання бюджетних коштів та сплати судового збору митний орган в межах розумного строку та без зволікань звернувся із повторною апеляційною скаргою. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 №UA500130/2023/000021/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.02.2023 №UA500130/2023/000056. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, митний орган 07.07.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору. Надалі суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні поданого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, продовжив останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ятнадцять днів, про що постановив відповідну ухвалу від 25.09.2023. Ухвалою від 11.10.2023 суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання податкового органу про продовження строку для усунення недоліків та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги як таких, повернув останньому дану скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Одеською митницею не була оскаржена. 08.12.2023 заявник вдруге подав апеляційну скаргу, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовував відсутністю фінансування для сплати судового збору при зверненні із апеляційною скаргою вперше; з метою отримання бюджетних коштів на цілі сплати судового збору для подання апеляційних скарг Одеська митниця неодноразово зверталася до Держмитслужби із відповідними листами від 28.03.2023 №7.10-1/22-04/4/5663, від 28.04.2023 №7.10-1/22-04/4/7985, від 15.05.2023 №7.10-1/22-04/4/9034, від 28.06.2023 №7.10-1/22-04/4/12895, від 18.08.2023 №7.10-1/22-04/16134; у подальшому, після надходження коштів, відповідач мав змогу усунути недоліки первинної апеляційної скарги (шляхом сплати відповідної суми судового збору) та реалізувати у межах розумного строку право на повторне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.12.2023 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику навести інші поважні підстави пропуску строку звернення. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. На виконання вимог ухвали від 29.12.2023 митний орган подав до суду клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якому фактично посилався на ті ж обставини (повернення первинної своєчасної поданої апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору та усунення недоліків такої скарги після отримання належного бюджетного фінансування), яким вже надавалась оцінка у вказаній ухвалі суду; крім того, зазначив, що ним вживались всі необхідні та залежні від нього заходи з метою усунення недоліків, що стали підставою для повернення апеляційної скарги, з якою звертався вперше. Розглянувши подане клопотання, Другий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 16.01.2024. При цьому апеляційний суд зауважив, що відповідач, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність на рахунку контролюючого органу коштів для сплати судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги. Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, й митний орган зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно Довготривала ж процедура погодження та сплати судового збору або відсутність коштів для сплати судового збору (без надання відповідних доказів на підтвердження цієї обставини), не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що після отримання 12.10.2023 в електронному кабінеті копії ухвали про повернення первинної поданої апеляційної скарги, із повторною апеляційною скаргою Одеська митниця звернулася до суду 08.12.2023 (тобто, через майже два місяці після повернення первісної апеляційної скарги), що не може бути визнано розумним та оптимальним строком для реалізації права на повторне подання такої скарги. Надаючи оцінку доводам заявника про те, що в останнього за період з березня по вересень 2023 року була відсутня можливість сплатити судовий збір в силу недостатності бюджетного фінансування на дані цілі, Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження саме у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору є докази, які б підтверджували вчинення контролюючим органом сукупності послідовних та регулярних дій з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, та які б свідчили, що відповідач дійсно бажав реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки. Дослідивши та проаналізувавши всі подані відповідачем в обгрунтування своїх аргументів докази (а саме копії листів з питання додаткової потреби кошторисних призначень, наданих за певні окремі дати, а також довідку про використання коштів на розрахунковому рахунку КЕКВ 2800 за період з березня по вересень 2023 року), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі у своїй сукупності не підтверджують неможливість сплати митним органом судового збору за вказаний вище період та, відповідно подання ним повторної апеляційної скарги у межах розумного строку після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Таким чином, митний орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Другий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 16.01.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №520/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова