Ухвала КАС ВС № 300/2457/19

УХВАЛА 08 лютого 2024 року м. Київ справа №300/2457/19 адміністративне провадження №К/9901/26414/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №300/2457/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування постанов, УСТАНОВИВ: На розгляд колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано касаційну скаргу №К/9901/26414/20 у справі №300/2457/19. Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. За приписами абзацу другого підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Зазначеній справі визначено категорію «Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу» (пункт 108090000 Загального класифікатора спеціалізацій суддів і категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2018 року №622; далі - «Загальний класифікатор»). Між тим, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір. Як слідує з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, у грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), в якому просив стягнути з Державного бюджету шкоду завдану законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби 46 572,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, на підставі яких, щомісячно, починаючи з жовтня 2016 року по лютий 2018 року, з довічного грошового утримання позивача, утримувались суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Всього утримано 46 572,26 грн. Позивач стверджує, що застосування пенсійним органом закону, який не відповідає положенням Конституції України призвело до звуження змісту та обсягу гарантованого Основним Законом права на майно, зокрема на пенсійні виплати, на які він міг очікувати. Зважаючи на зазначене, суть спірних правовідносин, а також оцінка судів, викладена в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, зводяться до визначення правомірності або неправомірності дій відповідача у нарахуванні позивачу пенсійного забезпечення у меншому розмірі з огляду на указані норми, що у спірний період були чинними, а також до наявності або відсутності правових підстав для стягнення на його користь відшкодування майнової шкоди. З огляду на такі обставини справи і позовні вимоги, ця справа віднесена до категорії 112010201 «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з них - осіб, звільнених з публічної служби» Загального класифікатора. Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року №1 визначено спеціалізації судових палат, згідно з яким на розгляді категорії справ за кодом 112010201 спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Тоді як, відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14, судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г., Соколов В.М. входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, внаслідок чого ці судді не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати. Тому, суддею-доповідачем Єресько Л.О. і суддями Загороднюком А.Г., Соколовим В.М., заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації. Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Отже, при визначенні суддів для розгляду цієї справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України. Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Задовольнити заяви суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. про самовідвід. Відвести суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №300/2457/19. Передати касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №300/2457/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування постанов до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду