Постанова 4852 № 160/5423/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/5423/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 в адміністративній справі №160/5423/23 (суддя Сліпець Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 183450023243 від 25.11.2022 року про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 17.10.2022 року про призначення пенсії за віком з врахуванням періодів згідно трудових книжок: серії НОМЕР_1 , розпочатої 23.04.1982 року, серії НОМЕР_2 , розпочатої 08.07.1983 року та письмових трудових договорів з різними організаціями різних форм власності. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046450010167 від 24.10.2022 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2022 року про призначення пенсії за віком з врахуванням періодів згідно трудових книжок: серії НОМЕР_1 , розпочатої 23.04.1982 року, серії НОМЕР_2 , розпочатої 08.07.1983 року та письмових трудових договорів з різними організаціями різних форм власності. В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішенням від 24.10.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу і при необхідному страховому стажі 29 років, стаж позивача становить 20 років 1 день, Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, 17.10.2022р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 24.10.2022р. № 046450010167 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV). Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. На момент початку заповнення трудової книжки позивача, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162 ). З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162. Проте жодна із зазначених інструкції не визначає можливість невизнання (неприйняття) трудової книжки. В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Як свідчать встановлені обставини справи, в трудових книжках від 08.07.1983 року серія НОМЕР_3 та від 23.04.1982 року серія НОМЕР_1 прізвище, ім`я, по батькові позивача російською мовою вказане як ОСОБА_2 , дата її народження зазначена ІНФОРМАЦІЯ_1 . В трудовій книжці НОМЕР_2 зроблена відмітка про зміну прізвища власника книжки на ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 від 17.10.1981 року, виданого Волноваським райвідділом ЗАГС Донецької області. Наявна в матеріалах пенсійної справи копія свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 17.10.1981 року також свідчить про те, що російською мовою прізвище, ім`я, по батькові позивача вказане як ОСОБА_2 та змінено прізвище після укладення шлюбу на ОСОБА_4 . З копії паспорту позивача серія НОМЕР_5 , виданого Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області 26.02.1998 року, вбачається, що російською мовою прізвище, ім`я, по батькові позивача вказані як ОСОБА_5 , що не є ідентичним до російськомовного запису в трудових книжках. Відповідачем не враховано, що в паспорті позивача міститься штамп про реєстрацію шлюбу 17.10.1981 року у Волноваському райвідділі ЗАГС Донецької області, дата народження у власника паспорту та у власника трудових книжок однакова що свідчить про те, що трудові книжки серія НОМЕР_3 та від 23.04.1982 року серія НОМЕР_1 належать саме ОСОБА_1 , відомості про яку російською мовою в паспорті вказані як ОСОБА_5 . Щодо підстав відмови у зарахуванні до страхового стажу навчання позивача з 15.10.1982 року по 30.06.1983 року, періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, через неподання витягів з Державних реєстрів актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу та про народження, суд вважає такі підстави не обґрунтованими з огляду на наступне. З наданої позивачкою копії повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 вбачається, що матір`ю ОСОБА_6 вказана ОСОБА_1 , що відповідає прізвищу, імені та по батькові позивача, які вказані в паспорті. В свідоцтві про народження ОСОБА_7 анкетні дані його матері вказані як ОСОБА_1 , тобто імя в свідоцтві про народження не є однаковим з іменем позивача, що вказане в паспорті як ОСОБА_8 . У дипломі серія НОМЕР_7 українською мовою анкетні дані позивача вказані як ОСОБА_1 , а російською мовою ОСОБА_5 . У свідоцтва серія НОМЕР_8 анкетні дані позивача вказані російською мовою ОСОБА_2 , в той час як в свідоцтві про шлюб позивача вона вказана російською мовою як ОСОБА_2 . Отже, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стало неоднакове написання імені позивача в наданих нею документах (в свідоцтвах, дипломі та паспорті). Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття спірного рішення, а отже таке підлягає скасуванню, із зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області -залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя А.В. Суховаров суддя Н.А. Олефіренко