Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/2181/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2181/23 Номер провадження 22-ц/814/903/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Тимчука Р.І. у справі у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до районного суду з даним позовом. Просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 123488591, укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у розмірі 49795,88 грн., яка складається з наступного: 10195,69 грн. сума заборгованості за основним боргом, 39600,19 грн. сума заборгованості за відсотками; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №123488591 від 11.06.2020 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 123488591 від 11.06.2020 року у сумі 49795,88 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., а всього 52479,88 грн. Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог. Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Вважає, що суд не звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів, що під час укладення кредитного договору він проходив верифікацію та що йому належать вищевказаний у договорі номер телефону. Зазначає, що кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» він не підписував та кошти не отримував, а розрахунок заборгованості, що міститься у справі не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій сторони позивача. Вказує, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не є належним позивачем, оскільки за договором факторингу право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від ТОВ «Таліон плюс», натомість договір про перехід прав від ТОВ «Манівео швидка допомога», з яким він нібито уклав оспорюваний договір, до ТОВ «Таліон плюс» суду не наданий. У відзиві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення районного суду залишити без змін. Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №123488591. 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. За розрахунками фінансової компанії відповідач має заборгованість у розмірі 49795,88 грн., яка складається з наступного: 10195,69 грн - сума заборгованості за основним боргом, 39600,19 грн - сума заборгованості за відсотками. Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що відповідач не повернув кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України). Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Разом з тим, зазначивши про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є обґрунтованими та доведеними, суд першої інстанції не з`ясував належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «Таліон Плюс» та в свою чергу до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та чи існували ці права на момент їх переходу. Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 123488591.був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11 червня 2020 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством на підставі договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 червня 2020 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вищенаведеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, залишивши їх поза увагою, внаслідок чого ухвалив помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17. Таким чином, оскільки рішення судом ухвалене з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи, рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, як такого, що заявлений неналежним позивачем. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 026,00 грн. у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 29 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 026,00 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07.02.2024 року. Головуюча суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна