Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/19956/23

Справа № 344/19956/23 Провадження № 33/4808/157/24 Категорія ч.1 ст.122-2 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Кукурудз П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Сурмачевського А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, - в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП і на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 153 гривні. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. З матеріалів справи, слідує, що 17.10.2023 року о 01 год. 11 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки "Audi Q5" д.н.з. НОМЕР_1 в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 135, допустив порушення п.2.4 та 8.9б ПДР України, не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яку працівник поліції здійснив рукою, вказуючи на автомобіль, та продовжуючи рух, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього та червоного кольорів, увімкнення спеціального звукового сигналу. Оскаржуючи вказану постанову ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду. Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ним правопорушення, а факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП. Просить постанову суду скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-2 ч.1КУпАП закрити. Заслухавши учасників процесу, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП). Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП). Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Згідно ст.ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вирішуючи питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у його вчиненні і чи підлягає він адміністративній відповідальності, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Цей припис щонайменше передбачає, що водій бачить та/або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і має можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху. Адміністративним правопорушенням, що його передбачено статтею 122-2 КУпАП, є невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Для того, щоб визнати його установленим, необхідно встановити, що водій бачить та/або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і, маючи можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху, продовжує рух. Вказані обставини, а також те, протягом якого часу після подачі поліцейським сигналів про зупинку рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 яку відстань подолав, чи мав можливість продовжувати рух і де зупинився, у справі не встановлені. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, є не доведеним. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Івано-Франківського міського суду від 26.12.2023 року відносно ОСОБА_1 за ст.122-2 ч.1 КУпАП- скасувати. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 122-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Б.І. Кукурудз