Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/1241/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/1241/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В. Категорія ст. 124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника адвоката Костенка Г.В., потерпілого ОСОБА_2 , його захисника адвоката Конюшко Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 24 вересня 2023 року о 10-30 год. на польовій дорозі в с. Хомутець Житомирського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 13.3 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 2). Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Зазначила, що районним судом не враховані всі обставини справи, зокрема, заокруглення дороги з обмеженою видимістю, ширину дороги, по якій рухались автомобілі, що унеможливлює зустрічний проїзд. Вважає, що відповідальність за порушення п. 13.3 ПДР України не може застосовуватися до такого типу доріг, які не відповідають вимогам ДБН. Також вказала, що схема місця ДТП не повністю відображає обставини пригоди, а саме не зазначено сліди гальмового шляху коліс з юзом транспортних засобів, їх розміщення відносно елементів проїжджої частини, довжину від їх початку до кожного колеса із зображенням місць розривів. Крім того, відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, на думку скаржника, є необґрунтованою. Тому клопотала про призначення апеляційним судом судової автотехнічної експертизи. У зв`язку з чим, просила скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши думку учасників, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Так, відповідно до п.п. 1.3 - 1.5 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих правил. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до пункту 11.1 ПДР України кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними. Пункт 2.3 «б» ПДР України вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідно до п. 13.3 ПДР України, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі наступними доказами. Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №171522 від 24 вересня 2023 року, згідно якого 24 вересня 2023 року о 10-30 год. на польовій дорозі в с. Хомутець Житомирського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 13.3 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 2). ОСОБА_1 ознайомлена з протоколом під підпис. Зі схеми з місця ДТП вбачається, що лобове зіткнення транспортних засобів сталось на польовій дорозі біля с. Хомутець Брусилівського району за 120 м від автодороги Брусилів-Фастів. Ширина проїзної частини згідно схеми становить 2,5 м. Зіткнення згідно схеми відбулось на рівні 1,3 м ширини дороги на правій смузі водія Skoda Octavia. Характер пошкоджень обох автомобілів узгоджується із вказаною схемою. Схема підписана всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень (а.с. 3). Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , яка підтвердила керування транспортним засобом в момент настання ДТП по зазначеній у протоколі дорозі, рухалась зі швидкістю 50-60 км/год. Вказала, що з-за повороту не побачила зустрічну машину, почала гальмувати, а її машину у піску занесло, внаслідок чого відбулось зіткнення (а.с. 4). Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , який підтвердив керування транспортним засобом в момент настання ДТП по зазначеній у протоколі дорозі, рухався зі швидкістю приблизно 40-50 км/год. Вказав, що водій зустрічного авто з-за повороту на швидкості не зреагувала, не взяла праворуч та не встигла уникнути зіткнення з його транспортним засобом (а.с. 5). На фотознімках з місця ДТП, наданих ОСОБА_1 , зафіксоване розташування транспортних засобів після зіткнення, їх пошкодження, а також зафіксоване дорожнє покриття, зокрема зафіксовано відсутність дорожньої розмітки. По фотознімках можливо оцінити ширину проїжджої частини по відношенню до автомобілів та візуальне заокруглення польової дороги з обмеженою видимістю, а також чітке розташування автомобілів на полосі ближче до лівого краю проїзної частини відносно напрямку руху автомобіля ОСОБА_1 (а.с. 17-18). На вказаній вище схемі ДТП та фотоматеріалах вбачається, що проїзна частина є ґрунтовою дорогою, на якій відсутні чіткі межі проїзної частини та роздільна смуга, відповідні позначення підкреслені у пояснювальних рядках схеми ДТП. У даному випадку водії, крім іншого, мали керуватися п. 11.1 ПДР України, оскільки була відсутня дорожня розмітка. Під час проїзду зазначеної ділянки дороги, за умови відсутності дорожньої розмітки, учасники дорожнього руху повинні були враховувати ширину проїзної частини габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів і дистанції між ними і триматися правої частини дороги. Що у даному випадку водіями виконано не було. При цьому апеляційний суд зауважує, що водій ОСОБА_2 зізжав з асфальтованої дороги на ґрунтову, а відповідно мав перевагу в русі перед водієм ОСОБА_1 , яка рухалась по ґрунтовій дорозі. Також апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, як зазначалось вище для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Вказаних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не дотрималась, внаслідок чого допустила зіткнення з іншим автомобілем та при ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 13.3 ПДР України та їх порушення перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Доводи скаржника щодо неможливості притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення п. 13.3 ПДР України, яку, на думку ОСОБА_1 , не може застосовувати до такого типу доріг, що не відповідають вимогам ДБН, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», у часниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Також в розумінні п. 1.10 ПДР ОСОБА_1 є водієм, а саме особою, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. З урахуванням зазначеного скаржник як водій згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язана знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Щодо клопотання ОСОБА_1 про призначення судової автотехнічної експертизи, яке скаржник підтримала, апеляційний суд доходжу висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою) у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних в наслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. На думку апеляційного суду, в матеріалах провадження про адміністративне правопорушення та під час апеляційного розгляду зібрано достатньо доказів, на підставі яких апеляційний суд може прийняти рішення у справі без залучення експерта, який відповідно до вимог ст. 273 КУпАП залучається лише тоді, коли для вирішення справи необхідні спеціальні знання. Додаткових об`єктивних доводів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваній постанові, або свідчили б про порушення норм КУпАП при прийнятті рішення суддею, а також відповідних додаткових доказів в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено і до апеляційного суду не надано. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстав для скасування постанови судді, не вбачається. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення по справі судової автотехнічної експертизи, відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь