Ухвала КЦС ВС № 345/69/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року м. Київ справа № 345/69/23 провадження № 61-1357ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу в сумі 4 226,99 грн, за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року у справі № 345/69/23, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою у якій просила скасувати судовий наказ Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року по справі № 345/69/23 про стягнення з неї заборгованості за спожитий природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 4 226,99 грн та судового збору в сумі 248,10 грн. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку для подання заяви про скасування судового наказу, а заяву повернув без розгляду особі, яка її подала. Роз`яснив заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які були підставою для повернення заяви. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у вказаній вище справі. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про повернення заяви особі, яка її подала, з підстав пропуску цією особою строку на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, чим порушили норму процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав. Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції в частині відмови у поновленні строку для звернення з заявою про скасування судового наказу суд дійшов такого висновку. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Право на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк окремо від рішення суду визначене пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК України, водночас, право касаційного оскарження на таку ухвалу процесуальний закон не поширює. У цій справі суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, дійшов висновку про те, що з такою заявою ОСОБА_1 звернулася поза межами встановленого законом строку. Відповідно до приписів частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Місцевий суд, встановивши пропуск заявницею строк на вчинення такої процесуальної дії взяв до уваги також заяву про поновлення пропущеного строку, проте, дійшовши висновку про відсутність підстав для поновлення строку, суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку. Оскільки процесуальний закон виділяє поновлення строку або відмову у поновленні строку в окрему процесуальну дію, вирішуючи яку суд має постановляти ухвалу, то ухвала Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2023 року в частині відмови у поновленні процесуального строку підпадає під дію вищевказаних норм та у цій частині касаційному оскарженню не підлягає. Згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин у відкритті касаційного провадження в частині відмови у поновленні процесуального строку слід відмовити. Стосовно касаційного оскарження судових рішень в частині повернення заяви особі, яка її подала, суд дійшов такого висновку. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Право на оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) окремо від рішення суду визначене пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України, а отже оскаржувана ухвала в частині повернення заяви ОСОБА_1 підлягає касаційному оскарженню. Суд нагадує, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. Приписи частини другої статті 171 ЦПК України визначають, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду з заявою про скасування судового наказу від 10 січня 2023 року, яка ухвалою суду від 30 січня 2023 року повернута їй без розгляду. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 була обізнана про існування судового наказу, оскільки скористалася процесуальним правом на подання заяви про скасування цього судового наказу. З огляду на ці обставини суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи заявниці про отримання копії судового наказу лише 06 жовтня 2023 року як підставу для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу. Отже, на випадок пропуску боржником процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу процесуальний закон містить імперативну вказівку про повернення такої заяви особі, яка її подала, за виключенням обставин, якщо особа, скориставшись визначеним приписами статті 127 ЦПК України правом, порушить питання про поновлення процесуального строку, а суд таке клопотання задовольнить на підставі належних та достатніх доказів. В зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про повернення заяви особі, яка її подала, з огляду на пропущений строк для такого виду звернення та відсутність підстав для поновлення цього строку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07 серпня 2023 року у справі № 464/3353/22, від 18 грудня 2023 року у справі № 683/1719/21. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість, заявник повторно наводить мотиви стосовно незгоди з результатом розгляду питання процесуального характеру, наполягаючи на суб`єктивній оцінці обставин, які стали підставою для відмови у поновленні процесуального строку. Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення боргу в сумі 4 226,99 грн, за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2023 року у справі № 345/69/23. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров