Ухвала КЦС ВС № 234/11864/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року м. Київ справа № 234/11864/21 провадження № 61-18563ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання права власності на грошові кошти, які входять до складу спадщини у вигляді страхових (соціальних) виплат, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення недоотриманої спадщини у вигляді страхових виплат. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області заочним рішенням від 15 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у вигляді страхових (соціальних) виплат, які входять до складу спадщини ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одержання яких померлий мав право за період з 01 жовтня 2016 року до 02 квітня 2020 року. Зобов`язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01 жовтня 2016 року до 02 квітня 2020 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 . Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 30 січня 2023 року замінив відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 листопада 2023 року заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2022 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти у вигляді страхових (соціальних) виплат, які входять до складу спадщини після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на одержання яких померлий мав право за період з 01 жовтня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язав ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01 жовтня 2016 року до 02 квітня 2020 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 27 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало до суду касаційну скаргу на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 234/2404/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16, від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19, від 22 липня 2021 року у справі № 243/9618/20, тобто судові рішення оскаржуються з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року залишив касаційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору у повному обсязі. На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали. Повний текст постанови складений 29 листопада 2023 року, касаційна скарга подана 27 грудня 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. Згідно з приписами частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області. З червня 2014 року м. Горлівка знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження згідно з Переліком населених пунктів, затвердженим розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р. ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01 вересня 2014 року до 30 вересня 2016 року у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 жовтня 2016 року ОСОБА_2 припинено нарахування щомісячних страхових виплат на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території Бахмутської міської ради. ОСОБА_2 з 01 жовтня 2016 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , не набув статусу внутрішньо переміщеної особи та не звертався із заявою для продовження щомісячних страхових виплат до будь-яких відділень УВД ФССУ в Донецькій області. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що припинення соціальних виплат через неотримання спадкодавцем довідки внутрішньо переміщеної особи не ґрунтується на вимогах закону, в зв`язку з чим ці виплати підлягали нарахуванню та виплаті спадкодавцю ОСОБА_2 . Оскільки останній мав право за життя на отримання вказаних коштів, то ця сума входить до складу спадщини та може бути отримана спадкоємцем, який прийняв спадщину. Спірні правовідносини врегульовані приписами Книги шостої ЦК України. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку зі страховим випадком. Відповідно до пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року № 24, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини. Таким чином, у разі невиконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків обов`язку з виплати коштів застрахованій особі, у разі смерті цієї особи грошові кошти, на отримання яких за життя остання мала право, підлягають включенню до складу спадщини або виплаті членам сімей таких осіб. У цій справі суди встановили, що в період з 01 жовтня 2016 року Бахмутське міське відділення Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинило здійснювати страхові виплати ОСОБА_2 , оскільки останній не набув статусу внутрішньо переміщеної особи та не звертався з заявою про продовження щомісячних страхових виплат до будь яких відділень УВД ФССУ в Донецькій області. Мотиви касаційної скарги ГУ ПФУ у Донецькій області зводяться до того, що ОСОБА_2 за життя не набув статусу внутрішньо переміщеної особи та не вжив заходів для відновлення виплати страхових виплат, а тому на переконання заявника у спадкодавця не виникло право на отримання страхових сум в період з 01 жовтня 2016 року до 02 квітня 2020 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц вказано, що «…підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України…». Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 сформулював правовий висновок про те, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2022 року у справі № 408/6878/19 під час вирішення спору про належність страхових виплат спадкодавцю, виплата яких була припинена та не відновлювалася за його життя внаслідок ненабуття застрахованою особою статусу внутрішньо переміщеної особи. Суд касаційної інстанції вказав на те, що за таких обставин право на такі виплати зберігається за спадкодавцем та і спадкоємці мають право на отримання цих страхових сум в порядку спадкування за законом. Враховуючи вищенаведені норми права, правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, а також той факт, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця внаслідок ненабуття ним статусу внутрішньо переміщеної особи суперечить чинному законодавству, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Доводи касаційної скарги такі висновки не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення норм законодавства та спрямовані на досягнення повторного перегляду справи, яка була предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій. Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 234/2404/19, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16, оскільки від правових висновків у цих постановах Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила, про що зазначила у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19. Доводи стосовно неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19, від 22 липня 2021 року у справі № 243/9618/20 також не заслуговують на увагу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду. Як зазначено вище Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 сформулював правовий висновок про те, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права і таке застосування відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19. Крім того, колегія суддів зауважує, що наведена у касаційній скарзі вимога про скасування заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2022 року сформульована без врахування вимог процесуального закону, оскільки заявник не взяв до уваги той факт, що вказане рішення суду першої інстанції було скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, а тому не може бути скасоване повторно вже за результатами касаційного перегляду. Відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а отже у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України слід відмовити. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання права власності на грошові кошти, які входять до складу спадщини у вигляді страхових (соціальних) виплат, зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров