Постанова Одеський апеляційний суд № 1512/2-186/11

Номер провадження: 22-ц/813/1214/24 Справа № 1512/2-186/11 Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Лупши В.В., учасники справи: стягувач Акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Гниличенко М.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : 02 лютого 2023 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання у цивільній справі № 1512/2-186/11, в якій просило визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчих документів до виконання щодо боржника ОСОБА_1 по цивільній справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; поновити строк пред`явлення до виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; видати дублікати виконавчих листів по справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, щодо боржника ОСОБА_1 . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що заявником не доведені причини поважності пропуску строків пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, його поновлення та підстави видачі дублікату виконавчого листа, який може бути виданий тільки до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання у відповідності до п. 17.4 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Укрсиббанк» просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Доводами апеляційної скарги є ненадання судом оцінки доказам Банку втрати виконавчого листа, оскільки 16 серпня 2018 року були відкриті виконавчі провадження № 57011111, 57011189, 57011288, проте постанови про відкриття Банком не отримані, що свідчить про порушення виконавчою службою норм Закону України «Про виконавче провадження», і у зв`язку із таким Банк поштою запитував інформацію від Другого Київського ВДВС 12 лютого 2019 року, 29 січня 2020 року, 09 березня 2021 року, 15 грудня 2021 року, і лише на запит Банку від 07 листопада 2022 року було отримано 13 грудня 2022 року відповідь на електронну пошту, з якої Банк дізнався про закінчення виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 та їх знищення через закінчення строку зберігання. В матеріалах справи відсутні докази надіслання на адресу стягувача копій постанов по вказаних виконавчих провадженнях; про повернення виконавчих листів стягувачу, а відсутність вказаних доказів є підставою для висновку про втрату виконавчих документів не з вини Банку, тому висновок суду про недоведеність їх втрати є помилковим, відповідні вимоги Банку обґрунтованими, а висновки суду про нездійснення стягувачем дій з реального виконання рішення суду не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», і з огляду втрати виконавчих листів не з вини стягувача таке є поважною причиною для поновлення строку пред`явлення в/л до виконання. Справа перебувала у провадженні судді Приходько Л.А. На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року відрядження судді Приходько Л.А. до Одеського апеляційного суду достроково закінчено. У зв`язку з достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Приходько Л.А., в провадженні якої як судді-доповідача перебувала вказана справа, справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Бездрабко В.О., Кутурланова О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2023 року у відповідності до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2023 року. Розгляд справи відкладено у зв`язку з надходженням 24 жовтня 2023 року судді-доповідача Назарової М.В. у відрядженні. Розгляд справи відкладений на 06 лютого 2024 року о 12.30 год. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, від представника АТ «Укрсиббанк» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. В клопотанні про розгляд справи за відсутності представника АТ «Укрсиббанк» представник АТ «Укрсиббанк» повідомив, що з 08 грудня 2023 року відбулася заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Укрсиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 08/12/2023, укладеного між вказаними особами, і право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11208649000 від 04 вересня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 відступлене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт». Крім того, 26 січня 2024 року на адресу апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» надійшла заява про заміну у провадженні № 22ц-813/5414/23 сторону позивача (апелянта) з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року повністю та ухвалення нового судового рішення, яким заяву про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задовольнити та замінити у виконавчих документах, виданих у цивільній справі № 1512-186/11. Просять розглянути без участі їх представника заяву у судовому засіданні, призначеному на 06 лютого 2024 року о 12.30 год. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. У редакції Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, який був чинним на час виконання судового рішення за виданим виконавчим листом № 2-186/11 виконавчі документи могли бути пред`явлені до примусового виконання протягом одного року, для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. В редакції частини 1 статті 12 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (чинній станом на час останнього пред`явлення виконавчих документів по теперішній справі до виконання) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За змістом частини першої статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі у справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документа. Водночас, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено. Матеріалами справи підтверджено, що 10 лютого 2011 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі № 1512/2-186/11, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11208649000 від 04 вересня 2007 року та додатковою угодою № 2 (11208649001) від 05 лютого 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11208649000 від 04 вересня 2007 року у сумі 944747,93 грн, з яких: 749387 гривень 51 копійка заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом; 173923 гривні 29 копійок заборгованість по строковим та простроченим процентам; 959 гривень 73 копійки пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 20477 гривень 40 копійок пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати у сумі 1820 гривень та витрати, пов`язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у сумі 540 гривень (а.с. 6-7). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2011 року провадження по даній цивільній справі в частині позовних вимог до відповідача торгово-промислової фірми «Джулєта» було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Вказане заочне рішення суду сторонами не було оскаржено та набрало законної сили 21 лютого 2011 року. 17 березня 2011 року представником позивача ПАТ «УкрСиббанк» Терещенковою Т.М. було отримано копія заочного рішення суду та ухвалу суду від 10 лютого 2011 року, про що представник банку власноручно поставила підпис. Згідно супровідного листи Київського районного суду м. Одеси 25 березня 2011 року на адресу ПАТ «УкрСиббанк» судом було направлено виконавчі листи та одночасно роз`яснено, що при зверненні до ВДВС необхідно написати заяву про прийняття виконавчих листів до провадження. 03 вересня 2014 року Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2014 року заяву державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду по цивільній справі № 1512/2-186/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. 25 березня 2011 року видано виконавчі листи № 2-186/11 щодо примусового виконання рішення суду. Постановою заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Дмитренко О.Ю. від 19 червня 2013 року відкрито виконавче провадження № 38500653. Копію зазначеної постанови із супровідними листами в порядку, встановленому ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» направлено сторонам. Судом встановлено, що рух вищевказаних виконавчих листів був наступний: 29 грудня 2012 року виконавчі листи повернуто на підставі п. 7, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; 18 квітня 2013 року відмовлено у прийнятті на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»; 30 грудня 2016 року повернуто на підставі п. 7, 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 8-10). 14 серпня 2018 року АТ «УкрСиббанк» звернувся до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявами про відкриття виконавчого провадження та прийняття виконавчого листа № 2-186/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 11). 16 серпня 2018 року Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішення суду боржником ОСОБА_1 , зокрема, виконавчі провадження № 57011111, 57011189, 57011288. Факт перебування вищевказаних виконавчих проваджень підтверджується листом Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 4224 від 29 листопада 2022 року, з якого вбачається, що у подальшому у 2018 році вказані виконавчі провадження закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавчі провадження» (в редакції закону 1999 року) - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Виконавчі провадження № 57011111, 57011189, 57011288 передано на зберігання до архіву, а у подальшому були знищені через закінчення трирічного терміну їх зберігання. Тому, відділ виконавчої служби не може надати будь-яку інформацію щодо наведених виконавчих проваджень (а.с. 28). Також матеріали справи містять відомості про те, що стягувачем АТ «УкрСиббанк» неодноразово на адресу Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлялись заяви про надання інформації, підставами яких зазначалося про неотримання постанов щодо відкриття виконавчих проваджень та відсутності будь-яких відомостей щодо стану проваджень банком. До заяви Банку про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання надано копії вказаних заяв про надання інформації від 12 лютого 2019 року, від 28 січня 2020 року, від 04 березня 2021 року з доказами поштового відправлення. Також заявником надано докази отримання ним відповіді на запити банку 13 грудня 2022 року. Згідно інформації щодо даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по батькові боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебували виконавчі провадження № 57011111, 57011189, 57011288, які було відкрито 16 серпня 2018 року, але на даний час стан виконавчих проваджень завершено (а.с. 38). Судом встановлено, що на момент звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, закінчився. Заявником не надано належних доказів, які б підтвердили поважності причин щодо його пропуску, не зазначено обставини які перешкоджали представнику банку, який звернувся у 2018 році до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про відкриття виконавчого провадження, у подальшому не скористався належною юридичною підтримкою з боку юридичного відділу банку щодо отримання інформації про рух виконавчого документу та своєчасно не вчинив дії, спрямовані на забезпечення належного виконання рішення суду. Переглядаючи ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. У постанові Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/1216/21 виснувано, що учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. У пунктах 52, 53 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 910/18480/20 також зазначено, що враховуючи положення законодавства (статті 18, 19, 28 Закону «Про виконавче провадження»), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Колегія суддів зазначає про те, що саме заявник як стягувач пред`являв до виконання виконавчі листи щодо боржника ОСОБА_1 до виконавчої служби останнього разу у 2018 році - з виконання якого тривало виконавче провадження. Звертаючись до начальника Другого Київського відділу ДВС у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29 січня 2020 року, представник АТ «Укрсиббанк» у своїй заяві про надання інформації, зокрема, зазначав про те, що в провадження ВДВС знаходилося виконавче провадження № 57011288 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Укрсиббанк» і згідно відомостей АСВП 04 грудня 2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак оскільки станом на 27 січня 2020 року постанова про повернення виконавчого документа стягувану та оригінал виконавчого листа на адресу Банку не надходили, то просив направити такі на адресу Банку (а.с. 17). Ті самі відомості містять і в заяві Банку як стягувача від 09 березня 2021 року (а.с. 19). Наведене з достовірністю та достатністю свідчить про те, що станом на 27 січня 2020 року стягувач був обізнаний про повернення йому виконавчого документу. Проте, із теперішньою заявою до суду він звернувся лише 02 лютого 2023 року. З урахуванням розумності, яка характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм, наведене свідчить про безпідставний пропуск заявником строку звернення до суду та помилкове власне рахування такого строку з дня отримання 13 грудня 2022 року відповіді державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у місті Одесі південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 28). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». У справі, що переглядається, суд вірно встановив, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд має відмовити у задоволенні цієї заяви. Апеляційний суд також враховує висновки, які викладені у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 918/333/13-г та від 23 серпня 2023 року у справі № 921/14/18, в яких зверталася увага також на те, що скаржник як юридична особа, яка багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), могло передбачити наслідки несвоєчасного звернення з відповідною скаргою, проте цього не зробило. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги заявника щодо наявності підстав для задоволення його заяви та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та, як наслідок, видачі втраченого виконавчого листа, оскільки він як стягувач, який подав до відповідного органу заяву про примусове виконання рішення (в якій просив, зокрема відкрити виконавче провадження, здійснити заходи примусового виконання рішення суду в частині стягнення суми судового збору, суми заборгованості), протягом певного часу, не отримуючи задоволення своїх та дізнавшись, як він сам ще 28 січня 2020 року про повернення йому виконавчого документу, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні. Вказане виключає можливість визнання поважними причин пропуску заявником строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин для правильного вирішення справи не має значення те, що самі виконавчі провадження ВП № 57011111, 57011189, 57011288 були передані до архіву та знищені через закінчення трирічного терміну їх зберігання, у зв`язку із чим Другий Київський ВДВС у м. Одесі південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) не має можливості надати будь-яку інформацію по вищенаведених виконавчих провадженнях (а.с. 28), наявності або відсутності доказів надсилання заявнику копії постанови про закінчення виконавчого провадження. Тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 1512/2-186/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Натомість, відмовивши у задоволенні заяви Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дублікатів виконавчих документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 1512-186/11, суд не зазначив, що таке вирішується лише щодо боржника ОСОБА_1 , оскільки Банк звертався з відповідними вимогами лише щодо одного з боржників. Вказане порушення норм процесуального права у відповідності до вимог ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення шляхом доповнення його резолютивної частини вказівкою щодо боржника ОСОБА_1 . Що стосується повідомлення стягувача, зробленого в заяві про розгляд справи за відсутності представника Банку, про заміну з 08 грудня 2023 року кредитора у зобов`язанні з АТ «Укрсиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 08/12/2023, укладеного між вказаними особами, куди входить і право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11208649000 від 04 вересня 2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 , відступлене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну у провадженні № 22ц-813/5414/23 сторони позивача (апелянта) з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», то оскільки вказаною особою надано відповідні документи, то колегія суддів вважає за необхідне таку заяву задовольнити частково. Як вбачається із наданих доказів, 08 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (фактор) укладено договір факторингу, відповідно до якого останнє набуло право вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та Договорів забезпечення, якими забезпечуються зобов`язання за Первинними договорами, перелік яких наведено у Додатку до цього договору. Відповідно до Додатку № 1 до Договору Факторингу № 08/12/2023 від 08 грудня 2023 року в Переліку Первинних договорів та Договорів забезпечення наявний, крім іншого, Договір про надання споживчого кредиту № 11208649000 від 04.09.2007, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , Договір поруки № 138476 від 04.09.2007, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , з усіма додатками та додатковими угодами, іпотечний договір від 04.09.2007, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами. Також суду надано Додаток № 2 до вказаного Договору Факторингу (Акт приймання-передачі Права вимоги) та Додаток № 3 (Акт приймання-передачі документації), Акт приймання-передачі Документації до Договору факторингу № 08/12/2023 від 08 грудня 2023 року щодо кредитного договору № 11208649000, боржник ОСОБА_1 , перелік основних документів, та платіжна інструкція щодо оплати фактором на користь АТ «УкрСиббанк». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Наслідком наступництва у матеріальних правовідносинах, у результаті якого відбувається вибуття сторони, є процесуальне правонаступництво - заміна сторони (правопопередника) іншою особою (правонаступником), за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує у цивільному судочинстві участь останнього. Відповідно до статті 55 ЦПК України суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Наведене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для часткового задоволення такої заяви та заміни сторони з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у справі № 1512/2-186/11, по якій було видано виконавчі листи провадженні, а не у апеляційному провадженні № 22-ц/813/5414/23 (наразі провадження № 22-ц/813/1214/24), як помилково просить заявник. Що стосується вимог нового кредитора про заміну у виконавчих документах, виданих Київським районним судом м. Одеса в рамках примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2011 року у цивільній справі № 1512/2-186/11, то таке має вирішуватися відповідним судом згідно вимог ст. 442 ЦПК України і наразі не є компетенцією суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони задовольнити частково. Замінити у справі № 1512/2-186/11заявника Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, офіс 503, код ЄДРПОУ 41153878). Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», задовольнити частково. Доповнити абзац перший резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року після слів « ОСОБА_2 » словами «щодо боржника ОСОБА_1 ». В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 06 лютого 2024 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.В. Кострицький Ю.П. Лозко