Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2359/19

Справа № 450/2359/19 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/2282/23 Провадження № 22-ц/811/2283/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., суддів: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Назар Х.Б.; адвоката Кулеби В.М. - представника позивачки ОСОБА_1 ; відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Буй Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 червня 2023 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила стягнути з відповідачки на користь позивачки 125 634, 85 євро, з яких: 1) основний борг за договором позики - 75 000 євро; 2) проценти за договором позики у період з 01.04.2018-19.06.2019 в сумі - 16 133, 26 євро; 3) 3% річних в період з 02.03.2019-19.06.2019 включно - 678, 08 євро, що станом на 19.06.2019 року згідно курсу НБ України еквівалентно 2 710 338, 05 грн.; 4) проценти за договором позики у період з 20.06.2019-10.12.2019 в сумі - 5 913,72 євро, що станом на 10.12.2019 року згідно курсу НБ України еквівалентно 155 146,44 грн.); 5) 3 % річних в період з 20.06.2019-10.12.2019 року включно - 1072,60 євро, що станом на 10.12.2019 року згідно курсу НБ України еквівалентно 28 139,66 грн.); 6) проценти за договором позики у період з 11.12.2019-22.09.2020 року на загальну суму 5 297,74 євро, що станом на 22.09.2020 року згідно курсу НБ України еквівалентно 175 882,85 грн.); 7) 3 % річних в період з 11.12.2019-22.09.2020 року включно - 1764,7 євро, що станом на 22.09.2020 року згідно курсу НБ України еквівалентно 58 587,33 грн.); 8) проценти за договором позики у період з 23.09.2020-14.09.2022 на загальну суму 15 325,75 євро (що станом на 14.09.2022 згідно курсу НБ України еквівалентно 570 271,15 грн.); 9) 3 % річних в період з 23.09.2020-14.09.2022 року включно - 4449 євро, що станом на 14.09.2022 року згідно курсу НБ України еквівалентно 165 573,53 грн.). Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка у березні 2018 року позичила ОСОБА_2 75 000 євро, що підтверджується власноручно написаною згаданою відповідачкою у березні 2018 року розпискою, якою передбачено повернення отриманих коштів до 01 березня 2019 року. Однак взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 не виконала і отримані кошти у визначений розпискою термін не повернула. Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не становлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, з відповідачки на користь позивачки також підлягають до стягнення проценти за період з 01.04.2018 року по 14.09.2022 року. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Відтак, в силу положень частини 2 ст. 625 ЦК України, з відповідачки на користь позивачки додатково підлягають стягненню 3 % річних за період із 02.03.2019 року по 14.09.2022 року (том 1, а.с. 2-7). Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 238-243). Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивачки про стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу (том 1, а.с. 266-268). Вищезгадані судові рішення оскаржив представник позивачки. Апелянт просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику», а тому вважає помилковим висновок суду про те, що між сторонами спору договір позики не укладався (том 2, а.с. 2-19). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідачки і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд мотивував тим, що відповідачка в ході судового розгляду справи «заперечувала отримання у борг будь-яких коштів від позивача ОСОБА_1 », і суд в результаті дослідження розписки відповідачки прийшов до «висновку про те, що між сторонами договір позики не укладався», оскільки у розписці не йдеться «про зобов`язання повернути отриману у позику суму коштів, позики коштів не було». Вищенаведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77); - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82). Статтею 1046 ЦК Українивстановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений закономрозмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Частиною першою статті 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як стверджується матеріалами справи, позивачка заявлені нею позовні вимоги обґрунтовує власноручно написаною відповідачкою ОСОБА_2 розпискою, якою остання підтверджує, «що в березні 2018 р. взяла суму на купівлю товару у сумі сімдесят п`ять тисяч євро (75 тис) в Ірини Маскаль …». Також в цій розписці ОСОБА_2 зазначено, що «гроші згідно накладних зобов`язуюсь повернути частинами щомісячно. Максимальний термін 1.03.2019 р.» (том 1, а.с. 8). Факт власноручного написання цієї розписки відповідачкою ОСОБА_2 не заперечується, однак заперечується факт отримання нею зазначених у цій розписці коштів. Розписка є одностороннім правочином, який (у відповідності до статті 204 ЦК України) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Сама відповідачка ОСОБА_2 до суду з позовом про визнання написаної нею вищезгаданої розписки (як правочину) недійсною не зверталася і така судом недійсною не визнавалася: докази про протилежне у матеріалах справи відсутні. За змістом частини 2 статті 626 ЦК України, договір, у якому одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії («гроші … повернути частинами щомісячно»), а друга сторона наділяється лише правом вимоги (в даному випадку - позичених нею грошей), без зустрічного обов`язку щодо першої сторони, є одностороннім і (у відповідності до статті 629 ЦК України) є обов`язковим до виконання сторонами. Наявність у позивачки оригіналу вищезгаданої розписки відповідачки засвідчує надання позивачкою відповідачці грошових коштів «у сумі сімдесят п`ять тисяч євро», які остання зобов`язувалась «повернути частинами щомісячно». Відповідачка, стверджуючи «що між сторонами договір позики не укладався» (як про це зазначено в оскаржуваному рішенні і з чим погодився суд першої інстанції), не зазначає іншу правову природу написаної нею розписки і зазначених у ній грошей. Суд в оскаржуваному рішенні, прийшовши в результаті дослідження розписки відповідачки до «висновку про те, що між сторонами договір позики не укладався», також не зазначає іншу правову природу написаної нею розписки і зазначених у ній грошей. Відтак, оскільки відповідачка в написаній нею розписці брала на себе зобов`язання взяті у позивачки гроші «повернути частинами щомісячно», колегія суддів погоджується з доводами позивачки стосовно того, що написана відповідачкою розписка засвідчує отримання останньою від позивачки грошей за договором позики у формі цієї розписки. Взяті на себе за договором позики (у формі розписки) зобов`язання «повернути частинами щомісячно» позичені кошти відповідачка не виконала: ця обставина останньою і не заперечується. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивачки позичених 75 000 євро підлягає до задоволення. Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних під простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За вищенаведених обставин також підлягає до задоволення і позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивачки три проценти річних від простроченої суми у розмірі 7 964, 38 євро, оскільки наявні у матеріалах справи розрахунки цієї позовної вимоги сторона відповідача своїми контррозрахунками не спростувала. Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась. В той же час, предметом спірного договору позики (у формі розписки відповідачки) є іноземна валюта - євро і розмір одержання процентів його умовами не передбачено. Чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти (постанова Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-2667цс16). Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК Українивизначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав. Отже, оскільки позику відповідачкою отримано в іноземній валюті (євро) без обумовлення у договорі позики умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК Українидо спірних правовідносин не можуть бути застосовані, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). Матеріалами справи стверджується, що позивачка в ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій сплатила 31 012 грн. 50 коп. (9 605 + 2 800 + 18 607, 50) судового збору (том 1, а.с. 1, 156; том 2, а.с. 24). В ході апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 66,04 % (82 964, 38 євро з 125 634, 85 євро) від заявлених позивачкою. 66,04 % від 31 012 грн. 50 коп. сплаченого судового збору становить 18 617 грн. 68 коп. З урахуванням вищенаведених розрахунків до стягнення з відповідачки на користь позивачки підлягає 18 617 грн. 68 коп. сплаченого судового збору. ЦПК України встановлено, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1-2 статті 137); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина 4 статті 137); - суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137); - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137). Сторона відповідача не подавала до суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, або своїх доводів щодо неспівмірності цих витрат (частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України). В той же час, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності та з урахуванням критеріїв складності даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що до стягнення з відповідачки на користь позивачки підлягає 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що (на переконання колегії суддів) буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , частковозадовольнити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 червня 2023 року та додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 липня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 частково задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 75 000 євро основного боргу за договором позики, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 7 964, 38 євро, а всього 82 964 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) євро 38 центів. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_4 ) 18 617 грн. 68 коп. судового збору та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 38 617 (тридцять вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 68 коп. судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 08 лютого 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.