Постанова 4816 № 573/1437/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2024 року м.Суми Справа №573/1437/23 Номер провадження 22-ц/816/161/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - ОСОБА_2 , на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року у складі судді Свиргуненко Ю.М., ухваленого в м. Білопілля Сумської області, повний текст якого виготовлено 27 вересня 2023 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: В серпні 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та фінансовою установою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №5196252 про надання споживчого кредиту у розмірі 25000 грн строком на 30 днів, тобто до 09 січня 2022 року на умовах, визначених розділом 4 цього кредитного договору. 06 січня 2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі процентів за користування кредитом на суму 9975 грн, у зв`язку з цим, на підставі п. п. 1.4 та 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, тобто до 05 лютого 2022 року з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Станом на 05 лютого 2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим на підставі п. 4.3. кредитного договору строк його дії автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 18 квітня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомляло відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену при укладанні кредитного договору. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору №5196252 складає 51125 грн, з яких: 25000 грн - тіло кредиту та 26125 грн - нараховані проценти. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних за користування грошовими коштами за період з 07 травня 2022 року по 03 серпня 2023 року в сумі 1903 грн 53 коп. та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по червень 2023 року в розмірі 9151 грн 43 коп. Посилаючись на викладені вище обставини, товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 62179 грн 96 коп., яка складається з наступного: 25 000 грн - тіло кредиту, 26125 грн - нараховані проценти, 1903 грн 53 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 07 травня 2022 року по 03 серпня 2023 року, 9151 грн 43 коп. - інфляційні втрати за період з травня 2022 року по червень 2023 року та судові витрати у розмірі 12147 грн 20 коп., що складається з судового збору в сумі 2147 грн 20 коп. та витрат на правову допомогу - 10000 грн. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 51125 грн заборгованості за кредитним договором та 9987 грн 42 коп. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У доводах апеляційної скарги вказує на те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем кредитних коштів за вказаним кредитним договором, а надана ТОВ «ФК «Контрактовий дім» довідка не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виконання між сторонами правовідносин з кредитування. Посилаючись на висновки, викладені в постановах апеляційних судів від 08 травня 2023 року у справі №638/6913/22, від 03 березня 2023 року у справі №317/2142/22, вказує на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача (не надано виписки за картковими рахунками), у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Наголошує на тому, що кредитний договір укладено на строк до 10 січня 2022 року, а доказів на підтвердження його автоматичної пролонгації до 90 календарних днів матеріали справи не містять. Несплата та/або несвоєчасна позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій ). З урахуванням внесених проплат в сумі 9975 грн 00 коп., розмір заборгованості становить 15025 грн 00 коп. Вказує і на те, що на спірні правовідносини щодо стягнення із відповідача відсотків за користування кредитними коштами поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків не підлягають задоволенню. Відповідач не погоджується також і з рішенням суду в частині розподілу між сторонами судових витрат, посилаючись на те, що позовна заява є шаблонним документом та не потребувала окремого написання стосовно кожного кредитного договору, та не містить особливих складнощів з приводу підготовки вказаної заяви. Адвокатом до витрат на правничу допомогу включено вартість наданих ним послуг зі збору та аналізу доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, що становило 3 години, при цьому матеріали справи не містять доказів, що адвокатом ці дії вчинялися. Також, адвокатом розмежовано поняття підготовки позовної заяви, на яке ним витрачено 5 годин та її подання - 2 години. Вказане, на думку заявника апеляційної скарги, свідчить про те, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу не є співмірними та обґрунтованими. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги - без задоволення. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства був укладений договір №5196252 про надання споживчого кредиту в сумі 25000 грн із встановленим строком кредитування 30 днів. У п. 1.5 цього договору передбачена фіксована процентна ставка, яка залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредитування, застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно по п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. Знижена процентна ставка 1,425% в день застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому. споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки зазначений у договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача. Згідно з п.п. 4.3.1 - 4.3.2 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених у п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 договору. Відповідно до п.п. 3 п. 5.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (а.с. 19-23). Договір про надання споживчого кредиту підписаний 10 грудня 2021 року електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора М687559. Згідно з узгодженим сторонами графіком платежів до вказаного договору, кінцевою датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів визначено 09 січня 2022 року. Розмір заборгованості, який підлягає поверненню - 35687 грн 50коп., з них: 25000 грн - сума кредиту за договором, 10687 грн 50 коп. - проценти за користування кредитом. Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежу за розрахунковий період та загальна вартість кредиту складе 39250 грн, з них 14250 грн - проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка - 24079,41% річних (а.с. 24). Такі ж умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, який 10 грудня 2021 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору (а.с. 24 зворотній бік - 26). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 06 січня 2022 року ОСОБА_1 здійснив оплату в рахунок погашення заборгованості в розмірі нарахованих процентів на суму 9975 грн, у зв`язку з чим на підставі п. 1.4 та п. 4.2 кредитного договору відбулося продовження строку цього договору на 30 днів, тобто до 05 лютого 2022 року зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 05 лютого 2022 року такий договір було автопролонговано відповідно до п. 4.3 договору кредиту, а строк користування кредитом продовжено ще на 90 календарних днів, оскільки відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо своєчасного повернення кредиту та нарахованих відсотків на вказану дату належним чином не виконав. Станом на 17 квітня 2023 року у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 51125 грн, яка складається з основного боргу в сумі 25000 грн та заборгованості за процентами в сумі 26125 грн (а. с. 48-60). 18 квітня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договір факторингу №18.04/23-Ф, за яким за плату передало (відступило) належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі (а.с. 12 зворотній бік - 16). Актом прийому-передачі реєстру боржників від 18 квітня 2023 року підтверджений факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (а. с. 17). Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №18-04/2023 від 08 квітня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 51125 грн, яка складається з наступного: 25000 грн - основний борг, 26125 грн - заборгованість за процентами (а.с. 18). Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення листа на електронну адресу, вказану останнім при укладенні кредитного договору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 33 зворотній бік). Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено кредитний договір в формі електронного договору, із застосування одноразового пароля-ідентифікатора. Товариство виконало взяті на себе зобов`язання за цим договором, кредитні кошти в сумі 25000 грн були перераховані на картковий рахунок відповідача, проте останній своєчасно кредитного боргу, у визначений договором строк не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту та нарахованим відсоткам на загальну суму 51125 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Згідно з ст. 627, 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Судом встановлено та не заперечується сторонами, за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, ОСОБА_1 10 грудня 2021 року підписано договір про надання споживчого кредиту №5196252, яким було узгоджено розмір кредиту, строки його повернення та розмір відсотків за користування кредитними коштами. Доказів погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідачем не було надано ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду рішення суду. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі укладеного з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 18 квітня 2023 року договору факторингу №18.04/23-Ф. Судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам відповідача про відсутність доказів надання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту від 10 грудня 2021 року. Так, з довідки платіжного провайдера ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» слідує, що переказ коштів в сумі 25000 грн, виданих в рамках кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту (а. с. 7-8). Також, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, внесення відповідачем коштів на часткове погашення кредитної заборгованості, свідчить про визнання ним факту отримання від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитних коштів. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо закінчення строку кредитування 10 січня 2022 року, колегія суддів бере до уваги те, що підписуючи договір про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 погодився з тим, що пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитними коштами здійснюється шляхом внесення ним платежу на користь товариства у розмірі не менше семи нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п. 4.2 договору). Встановлено, що 06 січня 2022 року ОСОБА_1 внесено платіж на суму 9975 грн 00 коп., призначенням якого є «продовження кредиту #5196252 ОСОБА_1 » (а.с. 108). Тобто, відповідач виявив бажання на продовження строку дії договору про надання споживчого кредиту на 30 днів, тобто до 05 лютого 2022 року. Не направлення ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» текстового повідомлення відповідачу не свідчить про неприйняття товариством пропозиції на продовження строку дії кредитного договору, зважаючи на відсутність заперечень з цього приводу кредитора. Крім того, сторони договору узгодили в пункті 4.3 автоматичне продовження строку дії цього договору на 90 днів, у разі невиконання відповідачем свого зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів та не укладення угоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору. Тобто, строк дії укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договору про надання споживчого кредиту від 10 грудня 2021 року закінчився 06 травня 2022 року. Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Проценти за користування кредитними коштами, які просить позивач стягнути на свою користь, були нараховані у період з 07 січня 2022 року до 24 лютого 2022 року та з 01 травня по 06 травня 2022 року. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в зазначений період ОСОБА_1 перебував на військовій службі. З наданого наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16 вересня 2022 року №255 вбачається, що призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_1 з 16 вересня 2022 року зараховано до списку особового складу частини на всі види забезпечення. Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що права позивача порушені та підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам у заявленому до стягненні розміру. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині розподілу між сторонам судових витрат, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представництво ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року (а.с. 10-11). Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 цього договору отримання винагороди адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація адвоката. З рахунку на оплату по замовленню №708/02/08 від 02 серпня 2023 року вбачається, що адвокатом Столітнім М.М. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на виконання договору від 10 липня 2023 року наступні послуги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, витрачено 3 години; складання позовної заяви в справі, витрачено 5 годин, подання позовної заяви, витрачено 2 години, вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн, а загальний розмір гонорару - 10000 грн. (а.с. 7). Гонорар адвокату Столітньому М.М. в сумі 10000 грн 00 коп. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» були перераховані 02 серпня 2023 року, згідно платіжної інструкції №913. Визначаючи розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд першої інстанції не врахував викладених представником відповідача - адвокатом Безсмертним С.М. заперечень щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат, зазначаючи про їх неспівмірність та необґрунтованість. На переконання колегії суддів, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10000 грн 00 коп. не відповідають ступеню складеності справи, що відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, є незначної складності, часу, витраченим адвокатом на виконання на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому є підстави для зменшення розміру цих витрат, що підлягає розподілу між сторонами до 5000 грн. Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, що становить 82,22 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» належить стягнути 4111 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 1765 грн 43 коп. судового збору, а разом 5876 грн 43 коп. судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції. Таким чином, у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу між сторонами судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 5876 грн 43 коп. судових витрат. понесених позивачем в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року змінити в частині розподілу між сторонами судових витрат. Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 51125 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором та 5876 гривень 43 копійки судових витрат.». В іншій оскаржуваній частині рішення Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова