Постанова 4854 № 200/7243/20-а

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 200/7243/20-а Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., повний текст судового рішення складено 17.05.2021, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , про стягнення на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року Краматорський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_2 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, допустив нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяв пряму дійсну матеріальну шкоду державі. Станом на час звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду відповідач вищевказану заборгованість добровільно не відшкодував. Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідно до Наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №187-ОС від 29.04.2016 відповідача було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України. При звільнені в запас, до старшого прапорщика ОСОБА_1 не було будь яких матеріальних претензій. Саме це і зазначено в Наказі від 29.04.2016 №187-ОС де сказано: - вважати таким що здав посаду та розрахувався у зв`язку зі звільненням, за підписом командира. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021р. адміністративний позов Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 , розмір заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411 (двісті десять тисяч чотириста одинадцять) гривень 55 копійок Вказане судове рішення відповідач оскаржив до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 залишено без розгляду. На постанову апеляційного суду від 18.08.2021 року позивач у справі подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06.10.2022р. ухвалив постанову, якою: - касаційну скаргу Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнив; - постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 скасував; - справу направив до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. 25.10.2022р. дана справа надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 року, для розгляду вказаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Бітов А.І., Градовський Ю.М. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022р., дану справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, прийнято до свого провадження справу колегією суддів та призначено її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 року прийнято заяву судді Бітова А.І. про самовідвід від розгляду цієї справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 року, для розгляду вказаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: , Градовський Ю.М., Шеметенко Л.П. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2022р. за клопотанням ОСОБА_1 про зупинення провадження у адміністративній справі №200/7243/20-а, врахувавши його доводи та надані докази перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , провадження у даній адміністративній справі №200/7243/20-а було зупинено на підставі п.5 ч.1 ст. 236 КАС України, - до звільнення ОСОБА_1 з військової служби або до закінчення воєнного стану в Україні. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023р. провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. Призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду. Розглянувши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 вказував про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив задовольнити його апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ). Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказував, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено вини ОСОБА_1 у заподіянні державі матеріальної шкоди у розмірі 210 411,55 грн, протиправної поведінки ОСОБА_1 , причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною матеріальною шкодою у розмірі 210 411,55 грн. На думку скаржника, є необґрунтованим посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заподіяної шкоди на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №815/6806/17, оскільки у межах розгляді зазначеної справи не встановлювалось та не розглядалось ані вини відповідача у заподіянні державі матеріальної шкоди у розмірі 210411,55 грн., ані причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною матеріальною шкодою. Більше того, у цій постанові від 30.05.2019 року у справі №815/6806/17 апеляційний суд зазначив, що законність вимог Краматорського прикордонного загону про наявність вини позивача має перевірятись судом, що буде розглядати позов про їх стягнення. За вказаного, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що такі обставини як вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди державі, протиправна поведінка та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою є доведеними в межах адміністративної справи №815/6806/17 та не підлягають доведенню. Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив наявні у справі докази, які доводять, що станом на 17.01.2016 року всі матеріальні цінності, які рахувались за ОСОБА_1 він здав іншій матеріально-відповідальній особі - ОСОБА_2 відповідно до інвентаризаційного опису, та на момент звільнення ОСОБА_1 жодних матеріальних цінностей за ним не рахувалось, що також підтверджується відповідними доказами. Окрім того, скаржник також звертає увагу й на численні порушення проведення службового розслідування за наслідками якого було прийнято наказ від 06.07.2016 №39 зі змінами внесеними наказом №420-аг від 05.08.2016 про притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності. Окремо, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі вказував також на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 14.10.2015 № 30-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 було призначено на посаду старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 06.01.2016 № 8 затверджено список матеріально-відповідальних осіб з метою забезпечення матеріальної відповідальності за приймання, зберігання та відпуск матеріальних засобів, своєчасне та правильне звітування за їх використання, серед яких в тому числі посада старшина прикордонної застави, яку займав ОСОБА_1 . Згідно з розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України Т/723-9244 від 07.10.2015 старшим прапорщиком ОСОБА_1 , старшиною прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за накладною (вимогою) № 004085 від 30.10.2016 були прийняті матеріальні цінності номенклатури відділення речового забезпечення на загальну суму 2 024 766,50 гривень. Згідно з наказом т.в.о. начальника Краматорського прикордонного загону № 187-ОС від 29.04.2016, позивача звільнено з військової служби за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом «є» у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас, без права носіння військової форми одягу. Також, суд першої інстанції встановив, що під час проходження військової служби на посаді старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старший прапорщик ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, в результаті недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, передбачених статтями 11, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктом 82 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону від 06.08.1998 № 328, належний контроль за наявністю матеріальних цінностей не здійснював, їх правильне збереження та облік не організував, при тимчасовому вибутті з підрозділу не дотримувався встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей, внаслідок чого було ним допущено нестачу матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення на суму 210 411,55 гривень, тим самим заподіяно пряму дійсну матеріальну шкоду державі. 27.04.2016, у зв`язку з нестачею матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення, які рахувалися за старшим прапорщиком ОСОБА_1 , наказом № 237 було призначено службове розслідування. 21.06.2016 було складено висновок службового розслідування, яким встановлено в діях позивача склад дисциплінарного правопорушення, зокрема, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, відсутність належного контролю за наявністю матеріальних цінностей, правильного збереження та обліку, а також недотримання встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей при тимчасовому вибутті з підрозділу. Відповідно до пункту 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.07.2016 № 329, враховуючи звільнення позивача з військової служби в запас, вирішено до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. Також вирішено на підставі пунктів 4, 31 Положення № 243/95-ВР забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. Наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 05.08.2016 № 420-АГ внесено зміни до пункт 4 наказу № 329 та він викладений в такій редакції: «Враховуючи звільнення старшини прикордонної застави (місце дислокації АДРЕСА_1 ) оперативно-бойової комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби в запас до прийняття рішення про стягнення з нього заподіяної шкоди направити копії матеріалів службового розслідування за місцем його проживання для ознайомлення. На підставі пунктів 4, 31 Положення № 243/95-ВР помічнику начальника прикордонного загону - начальнику групи правового забезпечення забезпечити у порядку, встановленому чинним законодавством, подання цивільного позову до суду на суму заподіяної шкоди у розмірі 210 411,55 гривень, вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 грн. Разом з тим, з даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 18.05.2017 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень з ОСОБА_1 . Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.08.2017 відкрито провадження у справі. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 закрито провадження у цивільній справі та роз`яснено позивачу про право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку із чим позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, адміністративний суд першої інстанції посилався на положення ч.4 ст. 78 КАС України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, маючи на увазі при цьому рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №815/6806/17 за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування п.4 наказу від 06.07.2016 №329 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, якою в подальшому було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного від 25 жовтня 2018 року у справі №815/6806/17. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та хибним, виходячи з наступного. Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Отже, військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади ( полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV. Відповідно до абзаців 5, 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовця покладено обов`язки знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Статтями 121, 122 Статуту внутрішньої служби визначено, що старшина роти відповідає за зберігання, належне використання озброєння, боєприпасів та іншого майна роти. Старшина роти зобов`язаний своєчасно одержувати й оглядати зброю та інші матеріальні засоби, що надходять до роти, суворо стежити за їх наявністю, правильним зберіганням та експлуатацією, щомісяця проводити звірку книги обліку військового майна роти з книгами обліку служб військової частини та вести встановлений облік і звітність. Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV (далі-Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»). Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать зокрема, речове майно. Приписами частини 1-4 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. В силу приписів п. 1 ч.1 ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. Статтею 8 вказаного Закону визначено підстави та порядок проведення службового розслідування за фактом виявлення завданої шкоди. Так, згідно ч.ч. 6-7 статті 8 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Відповідно до статті 12 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку. Водночас, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР (далі-Положення №243/95-ВР) (чинне на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 2 розділу І Положення №243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Відповідно до п.3 розділу І Положення №243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду (п. 4 розділу І Положення № 243/95-ВР). Згідно із пунктом 8 Положення № 243/95-ВР залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність. Випадки застосування до військовослужбовців повної матеріальної відповідальності обмежені та чітко визначені пунктом 13 Положення, а саме, застосування повної матеріальної відповідальності можливо, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети. Відповідно до пункту 17 розділу ІV Положення № 243/95-ВР у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. Пунктом 19 Положення передбачено, що розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. За змістом пункту 37 Положення матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, втратило чинність 31 жовтня 2019 року з набранням чинності Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», проте, застосовується до спірних взаємовідносини сторін, які склалися у 2016р. Виходячи з аналізу змісту Положення №243/95-ВР, яке регулює спірні правовідносини, можна зробити висновок, що для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності необхідно довести, зокрема, факт заподіяння прямої дійсної шкоди, протиправність поведінки особи, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, а також вину у заподіянні шкоди. У разі заподіяння шкоди кількома особами, необхідно встановити також ступінь вини кожного. При цьому, для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди у судовому порядку необхідним є факт відмови винної особи від її добровільного відшкодування. Так, зокрема у п. 19 Положення №243/95-ВР визначено, що розслідуванням повинно бути встановлено ступінь вини кожного у разі, якщо шкода заподіяння кількома особами. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що передумовою звернення до суду з цим позовом став наказ начальника Краматорського прикордонного загону від 06.07.2016 №329 (зі змінами внесеними наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 05.08.2016 № 420-аг), яким визнано вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 грн. Вказані накази в частині, що стосується відповідача, позивачем обґрунтовуються результатами проведеного службового розслідування щодо з`ясування причин та порушень з боку посадових осіб оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 функціональних обов`язків, що призвели до виникнення нестачі матеріальних цінностей, та притягнення винних до відповідальності, оформленого Висновком, який затверджений наказом начальника Краматорського прикордонного загону від 21.06.2016р. (том 1 а.с. 14-28), у якому зазначено про склад дисциплінарного правопорушення в діях відповідача, зокрема, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, відсутність належного контролю за наявністю матеріальних цінностей, правильного збереження та обліку, а також недотримання встановленого порядку приймання-здавання матеріальних цінностей при тимчасовому вибутті з підрозділу. Проаналізувавши наявні у справі докази, колегією суддів встановлено, що згідно вказаного вище Висновку службового розслідування, у ході проведення цього службового розслідування було встановлено, що відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України Т/723-9244 від 07.10.2015, від військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за накладною (вимога) №004085 від 30.10.2016 старшим прапорщиком ОСОБА_1 , старшиною прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 були прийняті матеріальні цінності номенклатури відділення речового забезпечення на загальну суму 2 024 766 грн. 50 коп., серед яких: намет спеціальний 4х місний Husky Extreme bright - 25шт; брюки польові утеплені - 40 пар, комплект захисних тактичних налокотників та наколінників - 1 комплект, костюм дощовий - 60 шт., костюм маскувальний - 72 комплекта, маска балистична велика - 48 шт, маска балистична середня - 153 шт, наколінники та налокотники (комплект) - 55 комплектів, наколінники та налокотники (комплект) - 46 комплектів, напівкожу - 76 шт, окуляри захисні Global Vision Rythot - 13 шт, окуляри тактичні (балистичні захисні) - 8 шт, плащ намет солдатський - 100 шт, шапка-феска - 105 шт, штани утеплені бавовняні - 18 пар. Також, з указаного вище Висновку вбачається, що під час проведення службового розслідування було також встановлено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №30 від жовтня 2016 року старший прапорщик ОСОБА_1 , старшина прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 призначений матеріально відповідальною особою. Відповідно до рапорту начальника житлово-експлуатаційного відділення майора ОСОБА_3 від 27.04.2016 № 6386, комісією затвердженою наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.04.2016 №184-аг, у період з 08.04 по 12.04.2016 було здійснено комісійне приймання-передавання матеріальних цінностей відділу забезпечення, які рахуються за старшиною оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим прапорщиком ОСОБА_1 , під час якого виявлено нестачу матеріальних цінностей номенклатури речового забезпечення, а саме: намет спеціальний 4х місний Husky Extreme bright - 22шт; брюки польові утеплені - 29 пар, комплект захисних тактичних налокотників та наколінників - 1 комплект, костюм дощовий - 37 шт., костюм маскувальний - 9 шт, маска балистична велика - 48 шт, маска балистична середня - 64 шт, наколінники та налокотники (комплект) - 34 комплекта, наколінники та налокотники (комплект) - 46 комплектів, напівкожу - 8 шт, окуляри захисні GlobalVision Rythot - 13 шт, окуляри тактичні (балистичні захисні) - 5 шт, плащ намет солдатський - 40 шт, шапка-феска - 46 шт, штани утеплені бавовняні - 1 пар, на загальну суму 208 711 грн. Також, у ході цього ж службового розслідування з пояснень заступника начальника штабу - начальника відділу управління службою Харківського прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 , який виконував обов`язки коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо, що 17.01.2016 року старший прапорщик ОСОБА_1 доповів йому, що згідно наказу начальника Краматорського прикордонного загону вибуває у відпустку терміном 10 діб. Підполковник ОСОБА_4 віддав розпорядження заступнику коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 логістики старшому сержанту ОСОБА_2 здійснити прийом майна, яке знаходиться на матеріальній відповідальності у старшого прапорщика ОСОБА_1 , на період його відпустки. Прийом передачу було оформлено відповідним актом. Акт прийому-передачі був відпрацьований старшим прапорщиком ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 після чого ОСОБА_1 доповів ОСОБА_4 про здачу майна, а старший лейтенант ОСОБА_2 доповів про прийняття майна відповідно до акту прийому-передачі. При прийомі-передачі майна, відповідно до доповіді старшого лейтенанта ОСОБА_2 нестачі виявлено не було. З пояснень старшини прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого прапорщика ОСОБА_1 у ході проведення службового розслідування стало відомо, що 18.01.2016 він відбув у відпустку, при цьому передав майно яке рахувалось за ним, заступнику коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 з логістики старшому лейтенанту ОСОБА_2 , про що було складено та затверджено у встановленому законом порядку відповідний Акт прийому-передачі від 17.01.2016. 24.02.2016р. старший прапорщик ОСОБА_1 прибув з відпустки до підрозділу. Через деякий час, ОСОБА_1 вибув у відпустку за сімейними обставинами. 12.03.2016 старшого прапорщика ОСОБА_1 було направлено в клінічний госпіталь Південного регіонального управління Держприкордонслужби України до м. Одеси. 05.04.2016 року старший прапорщик ОСОБА_1 прибув з госпіталю до місця проходження служби. Акт прийому-передачі від 17.01.2016 старший прапорщик ОСОБА_1 зареєстрував в управління прикордонного загону 06.04.2016 року №2263. Старший прапорщик ОСОБА_1 також вказував, що його не було у військовій частині протягом трьох місяців, а тому йому не відомо що відбувалось на складі підрозділу і всім речовим майном. Старший прапорщик ОСОБА_1 більше ніякого майна не приймав та не здавав. Також, у Висновку службового розслідування зафіксовано, що заступник коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старший лейтенант ОСОБА_2 від надання будь-яких пояснень під час проведення службового розслідування відмовився, про що було складено відповідну доповідну записку. При цьому, під час службового розслідування, що також знайшло відображення у Висновку було встановлено, що 17.01.2016 за Інвентаризаційним описом інших необоротних матеріальних активів та запасів - речове майно, зареєстрованим в групі документального забезпечення прикордонного загону за 2263 від 06.04.2016, старшим прапорщиком ОСОБА_1 було передано старшому лейтенанту ОСОБА_2 матеріальні цінності на суму 2 071 420 грн. 98 коп., а саме: намет спеціальний 4х місний Husky Extreme bright - 14шт; брюки польові утеплені - 40 пар, комплект захисних тактичних налокотників та наколінників - 1 комплект, костюм дощовий - 60 шт., костюм маскувальний - 99 комплекта, маска балистична велика - 1 шт, маска балистична середня - 84 шт, наколінники та налокотники (комплект) - 55 комплектів, наколінники та налокотники (комплект) - 46 комплектів, напівкожу - 76 шт, окуляри захисні GlobalVision Rythot - 13 шт, окуляри тактичні (балистичні захисні) - 8 шт, плащ намет солдатський - 100 шт, шапка-феска - 105 шт, штани утеплені бавовняні - 18 пар. У Висновку службового розслідування разом з цим зазначено, що наказ начальника Краматорського прикордонного загону про прийом-передачу матеріальних цінностей старшим прапорщиком ОСОБА_1 не реєструвався, акт та рапорт за результатами прийом-передач матеріальних цінностей до групи документального забезпечення не надходили, що підтверджено Довідкою групи документального забезпечення прикордонного загону від 08.06.2016 №126. Водночас, у цьому ж Висновку зафіксовано, що інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів - речове майно від 17.01.2016 підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований в групі документального забезпечення прикордонного загону за №2263 від 06.04.2016р. Також, у ході проведення службового розслідування було встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №184-аг від 07.04.2016 в зв`язку з організаційно-штатними змінами та демобілізацією старшини - начальника відділення логістики оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшого прапорщика ОСОБА_5 , в період з 08 по 12 квітня 2016 року, заступнику коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшому лейтенанту ОСОБА_2 та старшині - начальнику відділення логістики оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшому прапорщику ОСОБА_5 здати, а старшині прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 старшому прапорщику ОСОБА_6 прийняти матеріальні цінності номенклатури відділу забезпечення. Для приймання та здавання справ та посади призначено комісію у складі: голова комісії: начальник житлово-експлуатаційного відділення майор ОСОБА_3 , члени комісії: офіцер відділення продовольчого забезпечення відділу забезпечення лейтенант Дідух О.В., технік відділення речового забезпечення старший прапорщик ОСОБА_7 13.04.2016 за Інвентаризаційним описом основних засобів, було передано старшому прапорщику ОСОБА_6 матеріальні цінності на загальну суму 2 024 766 грн. 50 коп., в тому числі: намет спеціальний 4х місний Husky Extreme bright - 3шт; брюки польові утеплені - 11 шт, комплект захисних тактичних налокотників та наколінників - 0 комплект, костюм дощовий - 51 шт., костюм маскувальний - 63 комплекта, маска балистична велика - 0 шт, маска балистична середня - 89 шт, наколінники та налокотники (комплект) - 55 комплектів (ціна на момент передачі 280 грн.), наколінники та налокотники (комплект) - 26 комплектів (ціна на момент передачі 480 грн.), наколінники та налокотники (уомплект) (ціна на момент передачі 526 грн.) - 0 коплектів, напівкожух - 68 шт, окуляри захисні GlobalVision Rythot - 0 шт, окуляри тактичні (балистичні захисні) - 3 шт, плащ намет солдатський - 60 шт, шапка-феска - 59 шт, штани утеплені бавовняні - 17 пар. Відповідно до наказу від 21.04.2016р. №164-ОС за даними відображеними у Висновку службового розслідування, старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби. При цьому, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №187-ОС від 29.04.2016 по особовому складу, звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшину прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; вирішено його вважати таким, що здав посаду та розрахувався у зв`язку зі звільненням; зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення виключено з 29.04.2016 та направлено на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси (том 1 а.с.7). Разом з цим, у Висновку службового розслідування указано, що за даними бухгалтерського обліку за матеріально-відповідальною особою - старшим прапорщиком ОСОБА_1 , старшиною прикордонної застави (місце дислокації н.п. Нелипівка) оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 на час його розрахунку та звільнення з військової служби рахувались наступні матеріальні цінності: намет спеціальний 4х місний Husky Extreme bright - 22шт; брюки польові утеплені - 40 шт, комплект захисних тактичних налокотників та наколінників - 1 комплект, костюм дощовий - 89 шт., костюм маскувальний - 72 комплекта, маска балистична велика - 48 шт, маска балистична середня - 153 шт, наколінники та налокотники (комплект) - 55 комплектів (ціна на момент передачі 280 грн.), наколінники та налокотники (комплект) - 60 комплектів (ціна на момент передачі 480 грн.), наколінники та налокотники (уомплект) (ціна на момент передачі 526 грн.) - 46 коплектів, напівкожух - 76 шт, окуляри захисні GlobalVision Rythot - 13 шт, окуляри тактичні (балистичні захисні) - 8 шт, плащ намет солдатський - 100 шт, шапка-феска - 105шт, штани утеплені бавовняні - 18 пар. Згідно Довідки-розрахунку на втрачене майно ОБПК «Костянтинівка» яке рахується по бухгалтерському обліку за старшим прапорщиком ОСОБА_1 від 08 червня 2016 розмір заподіяної державі шкоди з урахуванням зносу та кратного співвідношення до його вартості та складає 1 252 266 грн. 00 коп. (початкова вартість 208711,00 грн.). Проаналізувавши матеріали справи, зафіксовані Висновком службового розслідування обставини встановлені під час його проведення, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь держави матеріальної шкоди у розмірі 210411,55 грн., оскільки ані вини ОСОБА_1 у заподіянні державі матеріальної шкоди у розмірі 210 411,55 грн., ані протиправної поведінки ОСОБА_1 , ані причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною матеріальною шкодою у розмірі 210 411,55 грн. позивачам не доведено. Висновок службового розслідування не містить беззаперечних доказів та обґрунтувань таких обставин, що було залишено судом першої інстанції поза увагою. На переконання апеляційного суду, є хибним та необґрунтованим посилання суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку про задоволення позову на ч. 4 ст.78 КАС України та обставини, встановлені під час розгляду справи №815/6806/17 й висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 30.05.2019 за результатами розгляду указаної справи. Колегія суддів з даного приводу зауважує, що в адміністративній справі №815/6806/17 предметом розгляду було наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06 липня 2016 року №329 (зі змінами, внесеними наказом від 05 серпня 2016 року №420-АГ). Водночас такі обставини, як вина ОСОБА_1 у заподіянні державі матеріальної шкоди у розмірі 210 411, 55 грн., протиправна поведінка ОСОБА_1 та причинний зв`язок між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною матеріальною шкодою у розмірі 210 411,55 грн. в межах розгляду справи №815/6806/17 не встановлювались та не розглядались. До того ж, у постанові від 30.05.2019 року у справі №815/6806/17, П`ятий апеляційний адміністративний суд наголосив: «Слід вважати обґрунтованими доводи апелянта, що законність вимог Краматорського прикордонного загону про наявність вини позивача має перевірятись судом, що буде розглядати позов про їх стягнення», таким чином підкресливши, що наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у заподіянні державі матеріальної шкоди у розмірі 210 411,55 грн. в межах розгляду адміністративної справи №815/6806/17 не встановлювалось. За вказаного, є ґрунтовними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновку суду першої інстанції, якого він дійшов в оскаржуваному рішенні суду про те, що такі обставини як вина ОСОБА_1 у заподіянні державі в особі Краматорського прикордонного загону Донецько-Луганського управління Державної прикордонної служби України матеріальної шкоди у розмірі 210 411, 55 гри., протиправна поведінка ОСОБА_1 та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою матеріальною шкодою, є доведеними в межах адміністративної справи №815/6806/17 та не підлягають доказуванню під час розгляду адміністративної справи №200/7243/20-а. Колегія суддів погоджуючись із доводами апеляційної скарги зауважує, що відсутність вини відповідача підтверджують зокрема такі документи, як: підписаний матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 , матеріально-відповідальною особою ОСОБА_2 та комендантом оперативно- бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСОБА_4 інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів від 17 січня 2016 року (вхідний реєстраційний номер 2263 від 06.04.2016), за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 всі матеріальні цінності, які рахувалися за ОСОБА_1 , на загальну суму два мільйони сімдесят одна тисяча чотириста двадцять гривень 98 коп.; пояснення свідка ОСОБА_2 , який був допитаний в порядку виконання судового доручення на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року у Донецькому окружному адміністративному суді. У своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що майно від ОСОБА_1 приймалось ним 17 січня 2016 року на підставі усного наказу коменданта; прийом-передача майна від ОСОБА_1 ОСОБА_2 здійснювалось на підставі наявних матеріальних засобів, які рахувались за ОСОБА_1 , шляхом перерахування; інвентарний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів військової частини НОМЕР_1 він підписав 17.01.2016, про прийом-передачу майна відповідно до акту прийому-передачі від 17.01.16 доповідав коменданту ОСОБА_4 , а також зазначив, що розпорядження здійснити прийом майна, яке знаходилось на матеріальній відповідальності у ОСОБА_1 віддав комендант ОСОБА_4 у зв`язку з вибуттям ОСОБА_1 у відпустку; пояснення ОСОБА_4 , в яких він підтверджує, що 17.01.2016 він віддав розпорядження ОСОБА_2 здійснити прийом майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 .. Також у своїх поясненнях ОСОБА_4 вказав, що після завершення прийому-передачі майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йому було зроблено доповідь, що нестачі майна не виявлено, майно згідно обліків в наявності; наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №10-ВВ від 15.01.2016, який підтверджує надання ОСОБА_1 відпустки за сімейними обставинами терміном 10 календарних днів з 20 січня 2016 року по 29 січня 2016 року; наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 січня 2016 року №16-ВВ, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку терміном 3 доби з 31 січня 2016 року по 02 лютого 2016 року, що підтверджує відсутність ОСОБА_1 на службі у вказаний період (тобто не був присутній під час підписання ОСОБА_2 01 лютого 2016 року акту звірки матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, дані в якому перевірив ОСОБА_8 ); виписний епікриз №404 клінічного госпіталю Південного регіонального управління, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному обстеженні у терапевтичному відділенні КГ ДПСУ м. Одеса з 02.02.2016 по 22.02.2016; наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №62-ВВ від 12 березня 2016 року, який підтверджує перебування ОСОБА_1 у відпустці за сімейними обставинами терміном 10 діб з 12 березня 2016 року по 21 березня 2016 року; виписний епікриз №892, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному обстеженні у терапевтичному відділенні КГ ДПСУ м. Одеса з 22.03.2016 по 04.04.2016 наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 березня 2016 року №71-ВВ, відповідно до якого ОСОБА_1 вважався таким що перебуває на лікуванні з 23 березня 2016 року; наказ начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07 квітня 2016 року №184-аг «Про приймання та здавання посади», відповідно до якого заступнику коменданта ОБПК «Костянтинівка» з логістики ОСОБА_2 та старшині-начальнику відділення з логістики ОБПК «Костянтинівка» ОСОБА_5 наказано здати, а старшині прикордонної застави ОБПК «Костянтинівка» ОСОБА_6 прийняти матеріальні цінності номенклатури відділу забезпечення, які рахуються по обліку за заступником коменданта ОБПК «Костянтинівка» ОСОБА_2 та за старшиною начальником відділення логістики ОБПК «Костянтинівка» ОСОБА_5 ; інвентарний опис основних засобів від 13 квітня 2016 року, підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та членами комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який підтверджує передачу матеріальних цінностей ОСОБА_2 та прийом матеріальних цінностей ОСОБА_6 . Вказані докази в сукупності доводять, що перед вибуттям у відпустку за сімейними обставинами з 20 січня по 29 січня 2016 року відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №10-ВВ від 15.01.2016 ОСОБА_1 17 січня 2016 року всі матеріальні цінності, які рахувались за ОСОБА_1 , здав ОСОБА_2 відповідно до інвентаризаційного опису інших необоротних активів та запасів (вх. №2263 від 06.04.2016). Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції відзначає, що матеріали справи не містять доказів, прийняття відповідачем - ОСОБА_1 після передачі 17 січня 2016 року матеріальних цінностей ОСОБА_1 в період з 18 по 19 січня 2016 року, 30 січня 2016 року, з 23 лютого по 11 березня 2016 року та з 05 квітня по 29 квітня 2016 року. Тобто, матеріали справи не містять доказів, що у періоди виконання службових обов`язків ОСОБА_1 після передачі майна 17 січня 2016 року, жодних матеріальних цінностей останній (відповідач) не приймав, а іншого позивачем не доведено. Отже, після здачі ОСОБА_2 17 січня 2016 року матеріальних цінностей, які рахувались за ОСОБА_1 (перелік переданих мат.цінностей міститься в Інвентаризаційному описі від 17.01.2016), ОСОБА_1 у період подальшого перебування на службі до моменту звільнення 29.04.2016р. більше не приймав жодних матеріальних цінностей. Тобто, наявність майна яке б рахувалось за відповідачем після 17.01.2016р. позивачем документально не доведено. При цьому, стосовно відсутності зареєстрованого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про прийом-передачу матеріальних цінностей старшим прапорщиком ОСОБА_1 , акту та рапорту за результатами прийом-передач матеріальних цінностей, що підтверджується Довідкою групи документального забезпечення прикордонного загону від 08.06.2016 №126 та про що зазначено у Висновку службового розслідування, судова колегія зауважує, що в силу приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, на відповідача не покладається обов`язок здійснювати реєстрацію такого наказу начальника. До того ж, як було зафіксовано у Висновку службового розслідування, про що вже зазначалось вище, згідно пояснень заступника начальника штабу - начальника відділення управління службою Харківського прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 , він віддав розпорядження заступнику коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_2 логістики старшому сержанту ОСОБА_2 здійснити прийом майна, яке знаходиться на матеріальній відповідальності ОСОБА_1 , який було оформлено відповідним актом, при цьому нестачі виявлено не було. Посилання на відсутність зареєстрованого акту оцінюються критично з огляду на викладене вище, а саме наявність відомостей та доказів про підписання матеріально відповідальними особами ОСОБА_1 (здав мат.цінності) та ОСОБА_2 від 17.01.2016р. інвентаризаційного опису, який в подальшому відповідачем був зареєстрований 06.04.2016р. Апеляційний суд також приймає до уваги й ту обставину, що відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 квітня 2016 року №187-ОС ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас. Під час звільнення ОСОБА_1 повністю розрахувався у зв`язку зі звільненням, про що зазначено в самому наказі (абзац 4 наказу) (том 1 а.с. 7). Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 квітня 2016 року №187-ОС жодних матеріальних цінностей за ОСОБА_1 не рахувалось. Колегія суддів вважає також за доцільне звернути увагу й на те, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження ступеню вини відповідача у нібито заподіянні ним шкоди державі, хоча таке обґрунтування є процесуальним обов`язком саме позивача з урахуванням приписів ч.1 ст.77 КАС України. Окрім того, позивач жодним чином не обґрунтував та не довів заявленого розміру шкоди, заподіяної внаслідок недбалого на його думку ставлення до виконання службових обов`язків, передбачених ст.ст.11, 16, 121, 122 Статуту внутрішньої служби ЗС України, п.82 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету справах охорони державного кордону від 06.08.1998р. №328 нездійснення належного контролю за наявністю матеріальних цінностей, не організування їх правильного збереження та обліку тощо, саме у розмірі 210411,55 грн. Вказуючи про те, що розмір заподіяної державі шкоди відповідачем становить 210411,55 грн., позивач до позову надає довідку-розрахунок від 08.06.2016р., яка містить зовсім інші дані, зокрема за цією довідкою початкова вартість матеріальних цінностей номенклатури відділення речового забезпечення, нестачу якого нібито було допущено відповідачем внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, про що встановлено під час проведення службового розслідування складає 208711,00 грн., загальна сума з урахування зносу та кратності складає 1252266,00 грн. До того ж, у самому Висновку службового розслідування взагалі не встановлено (відсутні висновки) у якому саме розмірі заподіяно шкоду державі внаслідок нібито недбалого ставлення до виконання службових обов`язків відповідачем. Отже, на думку апеляційного суду, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження заявлених позивачем позовних вимог. Також, на переконання апеляційного суду, є слушними зауваження апелянта про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування щодо з`ясування причин та порушень з боку посадових осіб оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_2 » функціональних обов`язків, що призвели до виникнення нестачі матеріальних цінностей, та притягнення винних до відповідальності. Так, відповідно до матеріалів справи Висновок службового розслідування було складено 20.06.2016р. та затверджено 21.06.2016р., в свою чергу з моменту виявлення шкоди - рапорт начальника житлово-експлуатаційного відділення Худякова В.В. від 27.04.2016 до моменту завершення службового розслідування пройшло більше ніж один місяць, що не узгоджується з приписами п.п.17, 18, 22, 23 Положення №243/95-ВР, Краматорським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. В свою чергу, у наказах №258, 264 та 284, як зауважив скаржник та не спростовано позивачем у справі, відсутнє будь-яке обґрунтування продовження терміну службового розслідування. Окрім того, накази на продовження терміну службового розслідування підписувались особою, яка призначила розслідування по факту виявлення нестачі військового майна, а не вищим за підлеглістю командиром (начальником). Також, в матеріалах справи відсутні відомості про ознайомлення відповідача ОСОБА_1 . До того ж, за доводами апеляційної скарги особисту бесіду начальник Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з ОСОБА_1 не проводив. Указана обставина позивачем не спростована. Однак, на вказані вище обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення. Водночас, що стосується доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом то такі апеляційний суд оцінює критично та звертає увагу, що питання дотримання позивачем строку для звернення до суду з даним позовом вже розглядалось межах розгляду цієї справи. Так, приймаючи постанову від 18.08.2021р. у цій справі №200/7243/20-а апеляційний суд вважав, що позивачем пропустив встановлений ч.2 ст.122 КАС України тримісячний строк на звернення до суду. Свої висновки, суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що передумовою звернення до суду з цим позовом став наказ від 06.07.2016 № 329 (зі змінами внесеними наказом від 05.08.2016 № 420-аг), яким визнано вважати таким, що підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності старшого прапорщика ОСОБА_1 у розмірі 210 411,55 грн. 18.05.2017 позивач звернувся до суду з цивільним позовом до позивача. Проте ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 провадження у цивільній справі було закрито та роз`яснено позивачу про право звернення з позовом в порядку адміністративного судочинства. 24.12.2019 позивач отримав копію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019. Таким чином, суд апеляційної інстанції у постанові від 18.08.2021р. у цій справі №200/7243/20-а дійшов висновку, що з наведеної дати (19.12.2019) у позивача виникли підстави для звернення до суду з даним позовом, а з 20.12.2019 розпочав перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі. Водночас, із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 05.08.2020, тобто із пропущенням встановленого ч.2 ст.122 КАС України тримісячного строку на звернення до суду при цьому не довів поважності причин пропуску такого строку. В свою чергу, скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд у своїй постанові від 06.10.2022р. у даній справі №200/7243/20-а виснував, що копію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 позивачем отримано 24.12.2019. Таким чином, ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 19.12.2019 набрала законної сили 09.01.2020. Отже, за висновком суду касаційної інстанції, перебіг процесуального строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій справі, ураховуючи день набранням чинності судовим рішенням про закриття провадження у цивільній справі, за висновком Верховного Суду, розпочався 09.01.2020, а не з 20.12.2019, як було зазначено судом апеляційної інстанції. Тобто, тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, закінчився 09.04.2020. Водночас, Верховний Суд звернувши увагу на те, що з даним позовом позивачем звернувся 05.08.2020р., вважав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки за висновком касаційного суду, суд апеляційної інстанції залишив також поза увагою, що процесуальні строки, визначені КАС України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ; який набрав чинності 02.04.2020), що діяла на час закінчення тримісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом, не могли бути меншими, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Також, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що Законом України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), який набрав чинності 17.07.2020, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Отже, з набранням чинності Законом № 731-ІХ законодавець обмежив процесуальні строки, раніше продовжені судами відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 540-ІХ, зокрема й строки звернення до адміністративного суду, до 06.08.2020 (20 днів після 17.07.2020, тобто після набрання чинності Законом № 731-IX). Як встановлено судом апеляційної інстанції та відповідно до матеріалів, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 05.08.2020. При цьому на підставі наведених вище положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону № 731-ІХ продовження встановлених судом процесуальних строків здійснюється за заявою зацікавленої особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палити Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 9901/77/20. Верховний суд у постанові від 06.10.2022р. по даній справі, у цій справі суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені обставини, які, на думку колегії суддів Верховного Суду, мали значення для правильного вирішення питання про те, чи є підстави для залишення цього позову без розгляду, тож висновки, до яких дійшов суд апеляційної інстанції, є передчасним. За вказаного, враховуючи приписи Законів № 540-ІХ та № 731-IX, з урахуванням встановлених обставин справи, висновків Верховного Суду у постанові від 06.10.2022р. у справі №200/7243/20-а, правового висновку щодо застосування указаних вище Законів Великої Палати Верховного Суду наведений постанові від 09.12.2020 у справі № 9901/77/20, наявність відповідної заяви позивача щодо відкриття судового провадження з обґрунтуванням позиції стосовно дотримання ним строку для звернення до суду з цим позовом, судова колегія вважає, що строк на подання даного позову позивачем не пропущено, у зв`язку із чим оцінюються критично доводи апеляційної скарги в указаній частині. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України). Приписами ч.2 ст.74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінюючи наявні докази та доводи сторін, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі у розмірі 210 411,55 грн., натомість відповідачем спростовано позицію позивача, викладену в заявленому адміністративному позові. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини у справі та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а рішення суду - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 у справі №200/7243/20-а - скасувати. Ухвалити у даній справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , про стягнення на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 заподіяної державі матеріальної шкоди в сумі 210 411,55 гривень - відмовити повністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді Ю.М. Градовський Л.П. Шеметенко