Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20902/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/20902/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №160/20902/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Альфатех до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: 18 серпня 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Альфатех звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2023/000116/2 від 09.06.2023 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA209190027494U8/. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «Торговий дім «АЛЬФАТЕХ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 р. у справі № 160/20902/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Альфатех до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Судом встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем з метою розмитнення ввезеного товару подано до митного органу декларацію та необхідний пакет товаросупровідних документів. Митний орган дослідивши надані документи, дійшов висновку про наявність розбіжностей та прийняв картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товару, яка визначена відповідачем за резервним методом. Дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов висновку, що надані документи повністю підтверджують заявлену вартість товару визначену за ціною договору. В свою чергу відповідачем не доведено обґрунтованості прийняття рішення. Не погодившись з рішенням суду, Львівською митницею подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №160/20902/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки тій обставини, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Присутні у судовому засіданні представники сторін, визначені по справі правові позиції підтримали, надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 14.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) укладено контракт №TR-14112. Згідно укладеної до контракту Специфікації №5 від 17.03.2023 на митну територію України завезений товар шини у кількості 123 шт. на суму 40 500,00 доларів США. З метою митного оформлення товару, ТОВ «Торговий дім «Альфатех» подано до Львівської митниці декларації № 23UA209190027494U8 від 08.06.2023. Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Копія прямого контракту №TR-141122 від 14.11.2022; Копія Специфікації №5 від 17.03.2023. Копія митної декларації №23UA209190027494U8 (первісна). Копія митної декларації №23UA209190027715U2. Копія повідомлення митного органу (ідентифікатор повідомлення 3bd31c0eeeb8-4c61-b69a-b21bf22786b6). Копія відповіді за вих. № 08/06-2023-1 від 08.06.2023 Копії рахунків №1726, 1988. Копія платіжних інструкцій №№ 93, 94,

98. Копія інвойсу №12232001588-1. Копія специфікації 1/4 до інвойсу №12232001588-1. Копія пакувального листа №12232001588-1. Копії платіжних доручень №19842, 20104. Копія коносаменту №MEDUQB425849. Копія коносаменту №ZH230300037. Копія СМR б/н. Копія договору №16018-159 від 21.12.2017 про надання ТЕП. Offer №.1503 від 15.03.2023 (комерційна пропозиція). У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту. Митниця направила ТОВ «Торговий дім «Альфатех» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: - надані банківські платіжні документи № 93 від 11.04.2023, №94 від 12.04.2023, №98 від 17.05.2023 у гр. 70 яких вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме , специфікацію №5 від 17.03.2023 до зовнішньоекономічного договору № TR141122 від 14.11.2022, хоча дана поставка товару здійснювалась за специфікацією №1/4 від 27.03.2023 (40 500 USD). Специфікація №5 від 17.03.2023 на суму 669 940,20 USD, Інвойс №12232001588-1 від 27.03.2023 на суму 156 534,30 USD, а банківські платіжні документи на 400 000 USD. Тому платіжні доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою. - Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.,16, 23 CMR-зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Kormo-Trans-Logistic» LLC, рахунок про транспортні витрати видано ТОВ «Хіллдом Логістікс», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано. У зв`язку із виявленими розбіжностями Львівська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на дане повідомлення позивачем надано комерційну пропозицію, лист «сертифікат дилера» та лист відправника. Інших документів не надано. За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару складено рішення Львівською митницею №UA209000/2023/000116/2 від 09.06.2023 про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA209190027494U8/. За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод. Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД. Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такі висновки суду першої інстанції, відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15. У спірному випадку суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, що ввозився. Так, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а саме: - надані банківські платіжні документи № 93 від 11.04.2023, №94 від 12.04.2023, №98 від 17.05.2023 у гр. 70 яких вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме , специфікацію №5 від 17.03.2023 до зовнішньоекономічного договору № TR141122 від 14.11.2022, хоча дана поставка товару здійснювалась за специфікацією №1/4 від 27.03.2023 (40 500 USD). Специфікація №5 від 17.03.2023 на суму 669 940,20 USD, Інвойс №12232001588-1 від 27.03.2023 на суму 156 534,30 USD, а банківські платіжні документи на 400 000 USD. Тому платіжні доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою. - Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.,16, 23 CMR-зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Kormo-Trans-Logistic» LLC, рахунок про транспортні витрати видано ТОВ «Хіллдом Логістікс», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано. Аргументи митного органу щодо наявності вказаних розбіжностей, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними виходячи з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Отже, декларант має обов`язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась. Оскільки, як вже зазначено раніше, форма оплати за контрактом № TR-141122 100% передплата, то оплата товару, що декларувався, відбулась. Таким чином, позивач повинен був надати документ, що підтверджує оплату товару на суму, що зазначена в митній декларації. В митній декларації № 23UA209190027494U8 зазначена загальна вартість товару, що декларувався 40 500 доларів США. Отже, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату 40 500 доларів США. Відповідно до банківських платіжних документів декларантом сплачено 400 000 доларів США. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що у спірному випадку позивачем надано належні та достатні документи, які свідчать про здійснену оплату за поставлений товар. Стосовно аргументів митного органу про не надання декларантом договору на перевезення вантажу до митного оформлення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, договір про надання транспортно-експедиторських послуг не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, суд першої інстанції встановив і вказане не спростовував відповідач, що на підтвердження вартості транспортно-експедиторських послуг позивачем до митного оформлення надано платіжні доручення, якими оплачені рахунки, які виставила компанія, що надавала позивачу транспортно-експедиторські послуги, ТОВ «Хіллдом Логістікс». Тобто, митному органу у спірному випадку надані документи, які стосуються числових характеристик вартості наданих послуг і стосовно вказаних документів митним органом будь-яких зауважень висловлено не було. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у разі потреби митний орган не був позбавлений можливості витребувати договір на перевезення у декларанта. Проте, митним органом у повідомленні, в якому витребувалися у декларанта документи, не було зазначено про необхідність надання саме договору на перевезення вантажу. При цьому, такий договір надано позивачем до суду і вказаний договір підтверджує надання транспортно-експедиторських послуг позивачу саме ТОВ «Хіллдом Логістікс». Отже, проаналізувавши обставини, з якими митний орган пов`язував те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, у тому числі письмові пояснення щодо визначення митної вартості, дозволяли перевірити правильність визначеної декларантом митної вартості товару. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари. Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару. Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов`язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №160/20902/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко