Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 215/4092/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 січня 2024 року м. Дніпросправа № 215/4092/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №215/4092/23 за позовом ОСОБА_1 до заступника керівника апарату Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 18 липня 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника керівника апарату Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни в якому просив: встановити наявність компетенції (повноважень) заступника керівника апарату Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни у сфері управління за результатом розгляду заяви від 03.06.2023, організовувати роботу таким чином, щоб ініціювати прийняття головою суду правового акту в розумінні ч. 1 ст. 4 КАС України, яким наказ від 23.12.2022 №96/од Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області був би приведений до відповідності Конституції України, до гарантій, існуючих прав людини і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати таку процедуру виконати. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 р. у справі № 215/4092/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника керівника апарату Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Друцької Людмили Петрівни про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику. Не погодившись з ухвалою суду, Стояновським подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №215/4092/23, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції протиправно та необґрунтовано залишив без руху поданий позов та в подальшому повернув його заявнику, скаржник наполягає на тому, що має достатньо скрутне матеріальне становище для звільнення останнього від сплати судового збору. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 позовну заяву залишено без руху, та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків. Позивачем отримано копію зазначеної ухвали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 1.10.2023 на адресу суду надійшла заява позивача на усунення недоліків позову в якій він просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з наявністю доходів, які нижчі від 5% розміру річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження річного доходу отриманого за попередній календарний рік позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг № 4912 від 08.09.2023 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом І групи ОСОБА_2 з січня 2022 року по серпень 2023 року, у сумі що не перевищує 2393 грн. у 2022 році та 2589 грн. у 2023 році - щомісячних виплат. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, адміністративний позов повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам вищенаведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. При цьому, ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, зокрема, у зв`язку із тяжким майновим станом. За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. На підтвердження своїх аргументів щодо тяжкого майнового стану позивачем надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг № 4912 від 08.09.2023 про те, що Стояновській перебуває на обліку і отримує компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за інвалідом І групи ОСОБА_2 з січня 2022 року по серпень 2023 року. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального стану позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано. З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність подання позивачем інших, окрім довідки УПСЗН, доказів на підтвердження майнового стану, яких було б достатньо для вирішення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, або ж оригіналу документу про сплату судового збору. Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ч.3 ст.161 КАС України, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що дана компенсаційна виплата є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"). Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, з наданої позивачем довідки УПСЗН не вбачається сума отриманого ним сукупного доходу за попередній календарний рік. Така довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. Суд зазначає, що обов`язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо невиконання позивачем встановлених судом недоліків позовної заяви , останнім не виконано, що надало можливість суду першої інстанції обґрунтовано повернути позов. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За змістом частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Отже, з огляду на приписи наведених норм права та не виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що позовна заява має бути повернута позивачеві. З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №215/4092/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко