Постанова 4851 № 520/22265/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 р. Справа № 520/22265/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, суддя Білова О.В., по справі № 520/22265/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000155/2 від 27.03.2023 та № UA 205050/2023/000286/2 від 22.06.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000155/2 від 27.03.2023 та №UA205050/2023/000286/2 від 22.06.2023. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, 19.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Тренд» (покупець) та UАВ «Grunntech» (Литва) (продавець) укладено контракт № 11/ UАВ. Пунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти в порядку та на умовах, визначених цим договором, автомобільні запчастини торгівельної марки Finwhale у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами та вказаними у інвойсах, що є невід`ємною частиною цього договору, з метою подальшої реалізації товарів Покупцем, а Покупець зобов`язуєтеся приймати та оплачувати товари, в порядку та на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.3 Контракту перелік товару, що постачається, його комплектність, асортимент та ціни, вказані у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору. На кожну партію укладається інвойс та пакувальний лист. Згідно з п. 4.1 Контракту вантажовідправником товару по дорученню Продавця може бути UАВ «Siauliu Tiekimo Ваzе», Шауляй, Литва. 25.03.2023 позивачем подано електронну митну декларацію № 23UA205050023065U0 для митного оформлення товарів, які було поставлено згідно Контракту. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» Позивач зазначив митну вартість товару 2 452 344,06 грн, яка вираховується шляхом додавання до вартості товару за інвойсом витрат на транспортування товару до кордону України наступним чином: 2 452 344,06 = 2 432 198,43 грн (вартість товару 66 510,57 доларів х 36,5686 грн курс НБУ на 25.03.2023) + 20 145,63 грн (витрати на транспортування товару до кордону). 22.06.2023 позивачем електрону митну декларацію № 23UA205050043300U2 для митного оформлення товарів, які було поставлено згідно Контракту. В графі 12 митної декларації «відомості про вартість» позивач зазначив митну вартість товару 3 484 298,99 грн, яка вираховується шляхом додавання до вартості товару за інвойсом витрат на транспортування товару до кордону України наступним чином: 3 484 298,99 = 3 449 366,47 грн (вартість товару 94 325,91 дол.США х 36,5686 грн курс НБУ на 22.06.2023) + 34 932,52 грн (витрати на транспортування товару до кордону). 27.03.2023 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000155/2 по МД №23UA205050023065U0 від 25.03.2023. 22.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000286/2 по МД №23UA205050043300U2 від 22.06.2023. Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 54 МК України, посилаючись на наявність розбіжностей та ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, фактично керувався виключно спрацюванням профілів ризиків АСАУР щодо можливого заниження митної вартості, які носять рекомендаційний характер, та не довів недостатності чи неналежності податних декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України (далі МК України) декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Кодексу. Судовим розглядом встановлено, що 25.03.2023 на підтвердження заявленої у вказаній митній декларації № 23UA205050023065U0 інформації, зокрема, митної вартості товару, разом із декларацією було подано наступні документи: декларацію митної вартості; контракт з постачальником №11/ UAB від 19.07.2022; інвойс № GR-U23/006 від 21.03.2023; пакувальний лист до Інвойсу № GR-U23/006 від 21.03.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну А № 204971 від 22.03.2023; платіжне доручення в іноземній валюті № 88 від 14.03.2023; рахунок-фактуру щодо транспортних послуг № 48 від 22.03.2023; довідку про транспортні витрати від 22.03.2023; договір перевезення №17/03 від 17.03.2023; експертну митну декларацію постачальника 23LTLC0100EK0C96A0. 27.03.2023 відповідно щодо МД відповідачем направлено позивачу повідомлення стосовно правильності визначення митної вартості, в якому зазначено, що документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності: зокрема, вартість товарів згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товарів згідно інвойсу; - згідно з п.1.2 контракту від 19.07.2022 №11/UAB перелік товарів, їх комплектність, асортимент та ціни, вказані в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного контракту, Додаток №1 не було надано; - в графі 44 МД декларантом вказано, що Контракт укладено з виробником товарів (код документу - 4104). При цьому, даний Контракт укладено з фірмою UAB "Grunntech", а в електронному інвойсі виробником вказано "Grunntech GmbH"; - згідно п.1.3 договору про перевезення від 17.03.2023 №17/03 - вартість послуг по кожному перевезенню зазначається в заявці-дорученні на організацію перевезення, яка, згідно з п.1.2 даного договору, є його невід`ємною частиною. Заявку-доручення декларантом не було надано; - в платіжному дорученні від 14.03.2023 №88 міститься посилання на проформу, яку до митного оформлення не було надано. Запропоновано позивачу надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: додаток №1 до Контракту та замовлення відповідно до п.4.1, 4.2 Контракту; проформу-інвойс, згідно якої здійснено оплату за товари; за наявності платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявку-доручення); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів. У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом №5 від 27.03.2023 додатково надав: прайс-лист виробника; заявку № 17/03 від 17.03.2023 до договору перевезення; лист Постачальника щодо суми в експортній декларації б/н від 27.03.2023; Додаток № 1 від 19.07.2022; лист щодо внесення експортної декларації до бази ЕС MDAS № 23/88; проформу-інвойс № GR-U23/006 від 09.03.2023. 27.03.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000155/2 по МД №23UA205050023065U0 від 25.03.2023, в обґрунтування якого відповідачем зазначено: документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: - вартість товарів згідно копії митної декларації країни відправлення не відповідає вартості товарів згідно інвойсу; - згідно п.1.2 контракту від 19.07.2022 №11/UAB (далі- Контракт) перелік товарів, їх комплектність, асортимент та ціни вказані в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного контракту. Додаток №1 не було надано; - в графі 44 МД декларантом вказано, що Контракт укладено з виробником товарів (код документу- 4104). При цьому, даний Контракт укладено з фірмою UAB "Grunntech", а в електронному інвойсі виробником вказано "Grunntech GmbH"; - згідно п.1.3 договору про перевезення від 17.03.2023 №17/03 - вартість послуг по кожному перевезенню зазначається в заявці- дорученні на організацію перевезення, яка, згідно п.1.2 даного договору, є його невід`ємною частиною. Заявку-доручення декларантом не було надано; - в платіжному дорученні від 14.03.2023 №88 міститься посилання на проформу, яку до митного оформлення не було надано. Відповідач зазначає, що: - наданий додаток №1 до Контракту не містить підпису та печатки покупця товарів; - наданий прайс - лист від 19.01.2022 року б/н не завірений продавцем товарів; - в п.3 заявки на транспортно - експедиційне обслуговування від 17.03.2023 № 17/03 вказано, що перевезення здійснюється до м. Харків, а в п.10- до с. Подвірки; - пояснень щодо розбіжностей в найменуванні виробника товарів декларантом не надано. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: товар №6: 6,71 дол.США за кг, товар №13: 6,15 дол.США за кг (МД від 17.03.2023 року №UA205140/2023/021428). Відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/000629. В обґрунтування незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару відповідач у рішенні про коригування митної вартості зазначив про неможливість застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно з ч.7 ст.55 МКУ. Відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ (по МД №23UA205050023065U0 від 25.03.2023) Позивач надав Відповідачу нову митну декларацію № 23UA205050023530U75 від 27.03.2023 та додатково сплатив ПДВ у розмірі 24 640,92 грн та мито 5 369,56 грн. Разом сума різниці у митних платежах склала 30010,48 грн (відповідно до граф 47 митної декларації). Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 25.06.2023» згідно із ч.7 ст.55 МКУ. Також, згідно інвойсу № GR-U23/006 від 20.06.2023, наданому Постачальником, Позивач ввіз на митну територію України товар на суму 94 325,91 доларів США, умови поставки FCA Шауляй, постачальник UAB «Grunntech». 22.06.2023 позивачем подано електрону для митного оформлення товарів, які було поставлено згідно Контракту. В подальшому на підтвердження митної вартості товару за МД № 23UA205050043300U2 Позивач надав до митниці наступні документи: декларацію митної вартості; контракт з постачальником №11/ UAB від 19.07.2022; інвойс № GR-U23/011 від 20.06.2023; пакувальний лист до Інвойсу № GR-U23/011 від 20.06.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А № 794707 від 20.06.2023; платіжне доручення в іноземній валюті № 000990488 від 07.06.2023; рахунок-фактуру щодо транспортних послуг № 6 від 20.06.2023; довідку про транспортні витрати від 20.06.2023; договір перевезення №12/06 від 12.06.2023; договір перевезення №12/06/2023 від 12.06.2023. Під час опрацювання документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за поданими позивачем деклараціями відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР: 101-1, 103-1, 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», 107-3, у зв`язку з чим відповідно до вказаних ризиків митним органом було здійснено відповідні митні формальності. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару митний орган прийшов до висновку, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: - згідно п.1.2 контракту від 19.07.2022 №11/UAB (далі - Контракт) перелік товарів, їх комплектність, асортимент та ціни вказані в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного контракту. Додаток №1 не було надано; - рахунок на оплату транспортних послуг та довідку про транспортні витрати надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізником відповідно до графи 16 CMR є DUBOVYK; - згідно п.1.3 договору про перевезення від 12.06.2023 №12/06 - вартість послуг по кожному перевезенню зазначається в заявці-дорученні на організацію перевезення, яка, згідно п.1.2 даного договору, є його невід`ємною частиною. Заявку-доручення декларантом не було надано; - в платіжному дорученні від 07.06.2023 №000990488 міститься посилання на проформу, яку до митного оформлення не було надано. Зважаючи на вказане згідно ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 2) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку З бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товарів; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів. Декларант листом № 11 від 22.06.2023 до митниці надіслав наявні додаткові документи: Додаток № 1 від 19.07.2022, Рахунок-проформа № GR-U23/011 від 29.05.2023, Заява доручення на організацію перевезення № 12/06 від 12.06.2023. 22.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000286/2 по МД №23UA205050043300U2 від 22.06.2023, в обґрунтування якого відповідачем зазначено: документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містили розбіжності, а саме: - згідно п.1.2 контракту від 19.07.2022 №11/UAB (далі- Контракт) перелік товарів, їх комплектність, асортимент та ціни вказані в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного контракту. Додаток №1 не було надано. - Рахунок на оплату транспортних послуг та довідку про транспортні витрати надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізником відповідно до графи 16 CMR є DUBOVYK. - Згідно п.1.3 договору про перевезення від 12.06.2023 №12/06 - вартість послуг по кожному перевезенню зазначається в заявці-дорученні на організацію перевезення, яка, згідно п.1.2 даного договору, є його невід`ємною частиною. Заявку-доручення декларантом не було надано. - в платіжному дорученні від 07.06.2023 №000990488 міститься посилання на проформу, яку до митного оформлення не було надано. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 2) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товарів; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів. Декларантом було надано: Додаток №1 до Контракту, заявку №12/06 від 12.06.2023 року, проформу від 22.06.2022 №GR-U23/011. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено у заяві від 22.06.2023 року №11. Одночасно у спірному рішенні вказано, що: - в п.3 заявки на транспортно - експедиційне обслуговування від 12.06.2023 № 12/06 вказано, що перевезення здійснюється до м. Харків, а в п.10 - до с. Подвірки; - на першій сторінці Додатка №1 міститься емблема торгової марки FINWHALE, тоді як до митного оформлення подано товари торгової марки Grunntech, про що зазначено декларантом в електронному інвойсі. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості товарів становить: Товар №1- 7,00 дол. США за кг, Товар №7- 7,0607 дол. США за кг, Товар №16- 6,15 дол. США за кг (МД від 08.05.2023 року №205140/2023/036090). Відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/032826. В обґрунтування незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару відповідач у рішенні про коригування митної вартості зазначив про неможливість застосування методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Позивач не погодився зі спірним рішенням і звернувся до Відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч.7 ст.55 МКУ. Відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ (по МД №23UA205050043300U2 від 22.06.2023) Позивач надав Відповідачу нову митну декларацію № 23UA205050043536U5 від 23.06.2023 та додатково сплатив мито 13 051,98 грн та ПДВ у розмірі 69 561,15грн Разом 82613,13 (згідно граф 47 митної декларації). Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 21.09.2023 » згідно із ч.7 ст.55 МКУ. З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених уст. 58 МК України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16. У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів, подані декларантом, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Отже, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Щодо посилань митного органу на спрацювання ризиків АСАУР колегія суддів зазначає, що цінова інформація, викладена в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо, а лише посилання на номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні. Однак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18, від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17. При цьому, витребування інших додаткових документів щодо витрат на транспортування є безпідставним, оскільки, надані позивачем документи до митного оформлення товару в їх сукупності, в повній мірі давали змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару. Водночас, судовим розглядом встановлено, що джерелом інформації для прийняття митним органом оскаржуваного рішення стала наявна у відповідача цінова інформація щодо митного оформлення подібних товарів, що наявні у ЄАІС: №UA205140/2023/021428 від 17.03.2023. У постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України. Стосовно аргументу апелянта щодо відсутності Додатку №1 та заявки- доручення, то з матеріалів справи встановлено, що по обох митних деклараціях позивачем було надано Додаток №1 та заявки-доручення на запит митного органу ( Додаток № 1 а.с. 120-133; заявка-доручення а.с. 134). Стосовно посилань митного органу на розбіжності в поданих позивачем до митного оформлення інвойсу та експортної декларації слід зазначити наступне. Так, митним органом зазначено, що відповідно до графи 44 МД декларантом вказано, що Контракт укладено з виробником товарів (код документу- 4104). При цьому, даний Контракт укладено з фірмою UAB "Grunntech", а в електронному інвойсі виробником вказано "Grunntech GmbH". Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних обґрунтувань впливу зазначеного аргументу на визначення митної вартості. Стосовно аргументу, що рахунок на оплату транспортних послуг та довідку про транспортні витрати надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізником відповідно до графи 16 CMR є DUBOVYK, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять копію договору № 12/06/2023 від 12.06.2023 згідно з яким ФОП ОСОБА_1 є «експедитором», а ОСОБА_2 є «перевізником» (а.с. 118). Заявкою №12/06 від 12.06.2023 передбачено умови транспортно-експедиційного обслуговування ОСОБА_1 (а.с. 134). Таким чином, є неарґументованими доводи відповідача щодо вказаних вище розбіжностей, оскільки відомості щодо перевізника у наданих митному органу інвойсах відповідають інформації, вказаній у Договорі № 12/06/2023 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України і в міжнародному сполученні. Щодо зауваження митного органу, що в платіжному дорученні від 07.06.2023 №000990488 міститься посилання на проформу, яку до митного оформлення не було надано, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять вказані проформи: GR-U23/006 від 09.03.2023 та GR-U23/011 від 29.05.2023 (а.с. 72 А, 133). Отже, у ході судового розгляду не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару. Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявності розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позов задоволенню. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі № 520/22265/23 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 07.02.24.