Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/105/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2024 року справа №200/105/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д. , Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 р. у справі № 200/105/23 (головуючий І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірними дії щодо припинення з 01.09.2014 виплати призначеної по інвалідності пенсії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якій просила: визнати протиправним дії щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2014; зобов`язати відповідача відновити виплату призначеної їй пенсії за інвалідністю з 01.10.2014. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позов задоволено, а саме суд: Визнав протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2014. Зобов`язав Головне управляння Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 по інвалідності з 01.09.2014. Звернув до негайного виконання рішення суду в межах суми пенсії за один місяць. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом неврахована пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом з вимогами. Так, з 01.09.2014 року припинено виплату пенсії та пенсія позивачу не нараховується. Таким чином, позивач після не отримання пенсії за вересень 2014 року мав у наступні 6 місяців звернутись до суду із відповідним позовом. 28.10.2022 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. У даному ж випадку, пенсія у бажаному для позивача розмірі нарахована не була. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій згідно зі статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058. За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути залишені без розгляду після винесення ухвали про відкриття провадження у справі. Також скаржник зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1). Пунктом 2.22 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Скаржник зазначає, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку. 21.02.2022 року представник позивача Анфьорова К.С. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою ДОВІЛЬНОЇ ФОРМИ про поновлення виплати пенсії. До заяви було додано наступні документи: копія витягу з Договору №01/11/21 від 01.11.2021 про надання правничої (правової) допомоги; оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копія довіреності від 10.12.2021 року; копія паспорту ОСОБА_1 ; оригінал картки реквізитів для проведення операцій поповнення карткового рахунку, що надана Головним управлінням по м. Києву та Київської області AT Ощадбанк; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; витяг з ЄДРПОУ про державну реєстрацію АБ Катерини Анфьорової. При зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, заявник подає відповідну заяву разом із переліком документів, який передбачений Порядком № 22-1. Особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. При цьому, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1. Крім того, судам необхідно перевіряти, чи поданий документ відповідає документам, які в розумінні частини першої статті 13 Закону № 5492-VI посвідчують особу, а також чи потребує посвідчення особи, видане в Державі Греція, легалізації у порядку, визначеному Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року №113 (далі Інструкція №113). Отже, посвідчення особи, видане в Державі Ізраїль посвідчує особу виключно на території Держави Греція та не є посвідченням особи у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492. При цьому, положення Інструкції №113 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відповідно до п. 1.4 зазначеної Інструкції, легалізації не підлягають оригінали, копії та фотокопії паспортів, військових квитків, трудових книжок, документів, що мають характер листування, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчення водія, посвідчення особи, нормативно-правові акти та роз`яснення щодо їх застосування. При цьому, жодних інших документів у розумінні пункту 2.9 Порядку №22-1, а саме, оригіналу паспорту, документу, що підтверджує місце реєстрації, позивачем до пенсійного органу надано не було. Також порушено вимоги Порядку №22-1 щодо не надання заяви встановленого зразка. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В обґрунтування зазначено зокрема, що відповідач не надав ніяких заяв, скарг доказів, розрахунків щодо визначення термінів звернення позивача до суду. Позивач залишила територію України 05.02.2013р., має посвідку на тимчасове проживання терміном до 21.08.2027р. на території Грецькій Республіці. Таким чином вона має статус особи, що тимчасово перебуває за межами України. Повернутися до України в зв`язку окупацією міста Ясинувата Донецької області не мала можливості, оскільки це загрожувало її життю та здоров`ю. Повідомлень щодо припинення виплати пенсії від відповідача не отримувала. Стан рахунку, на якій надходила пенсія не мала можливості перевіряти аж до кінця жовтня 2021 року. Дізнавшись у жовтні 2021р. про те, що сума коштів, що була на пенсійному рахунку значно менше очікуваної 01.11.2021р. позивачка звернулася до АБ «Катерини Анфьорової» з проханням з`ясувати причини неотримання пенсії за певний час. Представником позивача адвокатом Анфьорової К.С. були подані адвокатські запити до відповідача та Пенсійного фонду України. Позивач, після отримання відповіді, що була надана відповідачем, листом від 18.07.2022 (після двох звернень до Пенсійного фонду України) зрозумів, що вирішення спору без звернення до суду не можливе, тому термін позовної давнині слід відраховувати не раніше ніж 18.07.2022. Щодо посилання відповідача на Порядок нарахування та виплати пенсії, затверджений Правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованою Міністерством юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846 позивач зазначаєм, що саме відповідач порушив та продовжує порушувати пенсійне законодавство України припинивши виплату пенсії позивачеві, тому саме відповідач повинен усунути це порушення та поновити виплату пенсії без заяви позивача на то і здійснити виплату пенсії за весь період припинення на рахунок, вказаний в заяві поданої представником позивача від 21.02.2022р. Також, позивач додає копію паспорта № НОМЕР_1 , з визами про перебування на території Держави Греція та копію перекладу посвідки на проживання на території Держави Греція. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач є пенсіонером по інвалідності, перебувала на обліку та отримувала пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в місті Ясинувата, дана обставина визнається сторонами. До матеріалів справи було додано копію внутрішнього та закордонного паспорту позивача, наявність оригіналів яких відповідачем не заперечувалось. 05.02.2013 позивач залишила територію України, відповідно до посвідки на тимчасове проживання терміном до 21.08.2027 на території Грецькій Республіці. 08.11.2021 представник позивача Анфьорова К.С. звернулася до відповідача із заявою про надання інформації з підстав припинення виплати позивачу з 2014 року з вимогою надати копії документу, який послугував підставою припинення, а також надання довідки за весь період невиплаченого пенсійного забезпечення. У відповіді від 04.01.2022 №0500-1502-8/328 відповідач повідомив позивача проте, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ясинувата Донецької області. Пенсія виплачена по 31.08.2014. Повідомлено, що позивачу потрібно звернутись до фонду із заявою про поновлення виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України. 21.02.2022 представник позивача Анфьорова К.С. звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви було додано наступні документи: - копія витягу з Договору №01/11/21 від 01.11.2021 про надання правничої (правової) допомоги; - оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги; - копія довіреності від 10.12.2021; - копія паспорту; - оригінал картки реквізитів для проведення операцій поповнення карткового рахунку, що надана Головним управлінням по м. Києву та Київської області АТ Ощадбанк; - копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; - витяг з ЄДРПОУ про державну реєстрацію АБ Катерини Анфьорової. 04.07.2022 б/н представник позивача Анфьорова К.С. звернулася до Пенсійного фонду України за роз`ясненням щодо підстав припинення позивачу виплати пенсії з 01.9.2014. У відповіді від 12.07.2022 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомило, що Пенсійний фонд України не здійснює безпосереднє призначення / перерахунок та виплату пенсії а тому не розпорядником інформації. Запит направлено до ГУ ПФУ в Донецькій області. З відповіді відповідача від 18.07.2022 № 0500-1502-8/46130 на адвокатський запит адвоката (представника позивача) Анфьорової К.С. від 04.07.2022 до Пенсійного фонду України причиною припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є проведення антитерористичної операції на території де позивач була зареєстрована, так як місто Ясинувата було віднесено до переліку населених пунктів, на території яких орган державної влади тимчасово не здійснює свої повноваження, згідно Розпорядження КМУ від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення". У зв`язку з цим, позивач внутрішньо-переміщена особа. Відповідач зауважив, що для поновлення пенсійних виплат ОСОБА_1 необхідно надати заяву та документи, визначені п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ЗУ 1058IV, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (документ, що засвідчує особу, документ про присвоєння ІПН, довідку про взяття на облік ВПО) до будь якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (реєстрації) заявника. У відповіді також зазначено, що позивач була забезпечена пенсією по 31.08.2014. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-VI). Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат. Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-IV). Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував. Суд зазначає, що положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-VI встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". За наведеного правового регулювання, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк. Водночас, як було встановлено судами, позивач не є внутрішньо переміщеною особою. Розглядаючи справу зі схожими правовідносинами (№243/3505/16-ц) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018р. дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 12.04.2017р. у справі №6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі №826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.03.2020 року у справі №227/2158/17 відсутність в особи статусу внутрішньо-переміщеної особи не може впливати на реалізацію права такої особи на пенсійне забезпечення. У наведеній постанові Верховний Суд також сформував висновок про неможливість застосування до спірних відносин Постанови правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015р. №9-1, якою затверджено Перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, оскільки цей Перелік стосується лише повноважень управлінь Пенсійного фонду України щодо страхувальників, а не застрахованих осіб. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 23.06.2020 року у справі № 227/4106/17. Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення. Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону. Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). У преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. Суд зазначає, що позивач у даному випадку оскаржує дії відповідача в частині припинення виплати пенсії з зобов`язанням поновити її виплату з дати такого припинення. Щодо посилання відповідача на необхідність звернення позивача особисто, суд зазначає наступне. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058. За п.1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. При цьому, згідно п. 1.3 Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. За п.4.1, 4.3 Порядку, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Стаття 59 Конституції України передбачає, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Отже, чинні норми законодавства містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення, перерахунок виплати пенсій тощо, не особисто, а через представника. Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Суд зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу. Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто особою, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а. Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у прийнятті рішення за результатами розгляду заяви представника. Стосовно посилання відповідача у скарзі на ненадання разом з заявою про поновлення виплати пенсії паспорту (або іншого документу, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), суд зазначає, що вказані обставини не були підставами для прийняття оскаржуваного рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18). Також суд зазначає, відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-III), якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, документи, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну. Статтею 18 Закону № 2235-III встановлено, що громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України. Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 р. документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист. Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року N 719-V затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення N 719-V). Відповідно до п. 2 Положення N 719-V, паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Згідно п. 3 Положення N 719-V, паспорт оформляється особам, що проживають за кордоном і в установленому законодавством порядку набули громадянства України, - дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 19.05.2015 року по справі № 21-168а15, від 06.10.2015 року по справі № 608/1189/14-а, позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.09.2018 по справі № 754/3047/17. Матеріали справи свідчать, що відповідач не оскаржує наявність у позивача громадянства України. Також суд наголошує, що позивачем було надано копію паспорту громадянина України та закордонний паспорт з відміткою про перебування на території Держави Греція та копію перекладу посвідки на проживання на території Держави Греція, що зайвий раз підтверджує громадянство позивача. Щодо посилання апелянта на відсутність заяви встановлено зразку (форми), суд зазначає наступне. ПФУ, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії з урахуванням документів які містять необхідну інформацію, та які мав відповідач яка. Заява була прийнята та зареєстрована відповідачем. Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка. Суд звертає увагу, що законодавство не встановлює реалізацію права на поновлення пенсії виключно за заявою встановлено зразку. Відповідач листом повідомив позивача про відмову у поновленні пенсії посилаючись на те, що відсутні правові підстави. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем приписів законодавства в частині роз`яснення позивачу порядку звернення за поновленням пенсії та надання позивачу відповідного бланку заяви. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто, у розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17. Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у прийнятті документів та не розглянуто заяву у межах вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1. Отже, зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою невстановленого зразку, відповідач припустився формалізму. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 243/2677/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 575/530/17. Враховуючи викладене, відповідач припиняючи виплату пенсії діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера. Щодо посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів зазначаєм, що оскільки позивач звернулася до суду з позовом щодо отримання пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Суд наголошує, що матеріали справи не містять документального підтвердження припинення відповідачем нарахування пенсії. З наданих на запит позивача відповідей вбачається що позивач припинив саме виплату пенсії. Також відповідач в скарзі посилається на те, що позивачу у даному випадку, пенсія у бажаному для позивача розмірі нарахована не була, тобто не спростовує нарахування пенсії, при цьому, спір щодо розміру пенсії у даному випадку відсутній. Тобто з урахуванням встановлених обставин твердження відповідача про порушенням позивачем строку звернення з позовом не знайшли свого підтвердження. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 р. у справі № 200/105/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 р. у справі № 200/105/23 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 07 лютого 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць