Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6965/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/6965/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/6965/23 (головуючий суддя першої інстанції Мінаєва К.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 25.08.2023 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №930040876040 від 11.05.2023 року щодо відмови їй в призначенні та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.04.2023 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в м.Києві здійснити призначення та виплату їй пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.04.2023 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт просить задовольнити позовні вимоги, з підстав, зазначених у позові. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.36-38). Позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та з 21.07.2009 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розпорядженням № 876040 від 10.09.2009 (а.с.77). 28.04.2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про переведення її на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 Закону №1058 (а.с.8-9,185). ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянуто заяву позивача щодо переходу з одного виду пенсії на інший та прийнято рішення №930040876040 від 11.05.2023 року про відмову у перерахунку пенсії. Зазначено, що разом з заявою ОСОБА_1 не надала додаткових документів, згідно яких можливо визначити право на інший вид пенсії, тобто відсутні підстави для проведення перерахунку (а.с.11,193). ГУ ПФУ в м.Києві листом №2600-0202-8/159174 від 15.08.2023 року роз`яснено, що ОСОБА_1 з заявою про переведення на інший вид пенсії не зверталась та інший вид пенсії їй не виплачувався. Підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки відсутні (а.с.10). Вважаючи протиправним рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 Закону №1058, позивач оскаржила таке рішення до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява позивача про перехід на пенсію за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058 передбачено що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором. У відповідності до частини другої статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Вказані норми свідчать, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції і не заперечується позивачем, вперше позивачу призначено пенсію відповідно до Закону №1058-ІV з 21.07.2009, вид пенсії за віком, умови призначення - робота за Списком №1- відповідно до Закону №1788 (розпорядження № 876040 від 10.09.2009 року). (а.с.77) Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, пенсія позивача систематично перераховується відповідно до положень Закону №1058. Посилання скаржника на припису Закону №1788 як на підставу для перерахунку пенсії позивача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказаний закон передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивачем оскаржується рішення про відмову у перерахунку пенсії №930040876040 від 11.05.2023 року, яке було прийнято з підстав не надання документів, згідно яких можливо визначити право на інший вид пенсії. Частиною першою статті 44 Закону №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, далі по тексту - Порядок). Пунктом 2 Порядку встановлено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, заява про перерахунок пенсії має відповідати вимогам, наведеним у Порядку, в тому числі подаватись разом із іншими необхідними документами. Разом з тим, в матеріалах пенсійної справи відсутні розписка про одержання або будь-які відомості щодо надання позивачем інших, крім заяви про перехід з одного виду пенсії на інший, документів. Доказів протилежного скаржником не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Відповідно до пункту 4.1 Порядку заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. При дотриманні заявником зазначених вище приписів працівник управління приймає та реєструє вказану заяву, і згодом в передбачені Порядком строки за результатом розгляду даної заяви приймається відповідне рішення. Тобто, за відсутності підстав для прийняття заяви позивача у зв`язку з ненаданням додаткових документів, у пенсійного органу були відсутні й підстави для прийняття позитивного рішення за результатами розгляду заяви по суті. З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 15.08.2023 року №2600-0202-8/159174 встановлено, що позивача повідомлено про відсутність підстав для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 з заявою про переведення на інший вид пенсії не зверталась та інший вид пенсії їй не виплачувався. Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії, як вважає позивач. При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах за зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу. Отже, заява позивача про перехід на пенсію за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058 та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2020, 2021, 2022 роки. Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №185/1473/17, від 15.05.2020 року у справі №334/13/16-а, від 27.03.2020 року у справі №335/8983/17, від 10.04.2019 року у справі №336/372/16-а. Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №495/620/17, №211/1898/17, №504/503/17, №528/196/17, №336/7438/16-а, не можуть бути застосовані під час розгляду цього спору, оскільки такі висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними, тому що за обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а в подальшому при виявленні особами бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, мало місце призначення пенсії за віком за Законом №1058. З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/6965/23 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/6965/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя А.В. Суховаров