Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15551/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/15551/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя Кучма К.С.) у справі № 160/15551/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зарахуванні до трудового стажу періодів роботи з 20.04.1989 у по 29.05.1989; з 15.08.1989 по 29.08.1990; з 13.08.1992 по 12.01.1996; призначити пенсію за віком з 07.12.2022 із зарахуванням періодів трудового стажу: з 20.04.1989 по 29.05.1989; з 15.08.1989 по 29.08.1990; з 13.08.1992 по 12.01.1996. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення №046850011482 від 14.03.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 06 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах: з 20.04.1989 по 29.05.1989 згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.12.1982; з 15.08.1989 по 29.08.1990 згідно із довідкою від 29.08.1990, оскільки не надано довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі. 21.03.2023 позивач знову звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області та прийнято рішення № 046850011482 від 28.03.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 29 років. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років 03 місяці 20 днів. За розглядом документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 20.04.1989 по 29.05.1989 у колгоспі ім. Суворова, оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві; з 15.08.1989 по 29.08.1990 за довідкою від 29.08.1990 б/н, яка видана Колгоспом «Родіна» Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві та підстав для видачі довідки; з 13.08.1992 по 15.01.1996 в радгоспі «Садова» на території Республіки Молдова, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення з роботи та дата наказу про звільнення містять виправлення. Нотаріально завірене підтвердження періоду роботи від 24.02.2023 №172, яке видано мерією села Садова, не містить підстави його видачі. Листом від 03.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, про прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області рішення № 046850011482 від 28.03.2023. Позивач не погоджується з відмовою в призначені пенсії та вважає, що його трудова книжка та уточнюючі довідки мають всі необхідні відомості для призначення пенсії за віком. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №046850011482 від 28.03.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.03.2023, зарахувавши до страхового стажу роботи період з 13.08.1992 по 12.01.1996 у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова, та з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено. Щодо періоду роботи з 20.04.1989 по 29.05.1989 в колгоспі ім. Суворова, суд зазначив, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 14.12.1982 наявні записи № 20 та №21 про працю в якості будівельника. При цьому суд зазначив, що у трудовій книжці позивача не зазначено кількості відпрацьованих трудоднів за цей період. В свою чергу відповідей, довідок чи запитів до архівних установ позивачем не надано. Щодо періоду роботи з 15.08.1989 по 29.08.1990 суд зазначив, що трудова книжка позивача не містить записів за цей період. Позивачем на підтвердження вказаного періоду надано до органів пенсійного фонду довідку колгоспу «Родіна» від 29.08.1990 б/н про те, що позивач дійсно працював у даному колгоспі по договору із заготівлі лісу з 15.08.1989 по 29.08.1990 та архівну довідку від 09.03.2023 № 01-131. Позивачем не надано довідки про встановлений і вироблений мінімум трудової участі та підстав для видачі довідки. При цьому, трудова книжки позивача та уточнюючі довідки не містять необхідні записи виконання ним встановленого мінімуму трудоднів та відомостей про установлений у колгоспі мінімум трудоднів. Суд вказав, що відсутність у трудовій книжці необхідних записів як належного доказу трудового стажу в період з 20.04.1989 по 29.05.1989 в колгоспі ім. Суворова та період з 15.08.1989 по 29.08.1990 в колгоспі «Родіна» та відсутність відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі не можуть вважатися формальними неточностями, оскільки відсутність даних про установлений в колгоспі мінімум участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період є підставою для не зарахування такого періоду до страхового стажу позивача. Щодо періоду роботи позивача з 13.08.1992 по 12.01.1996, суд зазначив, що відсутність підстави видачі довідки не є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу оскільки, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Також суд дійшов висновку, що за встановлених обставин належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 21.03.2023, зарахувавши до страхового стажу роботи період з 13.08.1992 по 12.01.1996 у радгоспі «Садова (Sadova)» Республіки Молдова, та з урахуванням висновків суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 3 (Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області ) подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Щодо періоду роботи позивача в радгоспі «Садова» Республіки Молдова з 13.08.1992 по 12.01.1996 скаржник зазначає, що в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу, виконані іншою мовою. В записі від 12.01.1996 є виправлення дати звільнення та в наказі на звільнення. Для підтвердження зазначених періодів роботи позивачем надані підтвердження № 172 від 24.02.2023 та № 133 від 06.02.2023, видані мерією с. Садова Республіки Молдова, які не можуть бути враховані для обчислення стажу, так як в підтвердженнях не зазначені підстави їх видачі (посилання на первинні документи), як це передбачено п.24 Порядку №

637. Крім того, в підтвердженнях № 172 та № 133 зазначено, що позивач працював у період з 13.08.1992 по 12.01.1996, що не відповідає записам його трудової книжки. Отже, відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду до трудового стажу позивача. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає, що трудова книжка та уточнюючі довідки позивача мають всі необхідні відомості для призначення пенсії за віком. Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині. Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.03.2023 позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийнято рішення №046850011482 від 14.03.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 06 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах: з 20.04.1989 по 29.05.1989 згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 14.12.1982; з 15.08.1989 по 29.08.1990 згідно із довідкою від 29.08.1990, оскільки не надано довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). 21.03.2023 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута вже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області та прийнято рішення №046850011482 від 28.03.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 29 років. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 25 років 03 місяці 20 днів. За розглядом документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 20.04.1989 по 29.05.1989 у колгоспі ім. Суворова, оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві; з 15.08.1989 по 29.08.1990 за довідкою від 29.08.1990 б/н, яка видана Колгоспом «Родіна» Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві та підстав для видачі довідки; з 13.08.1992 по 15.01.1996 в радгоспі «Садова» на території Республіки Молдова, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення з роботи та дата наказу про звільнення містять виправлення. Нотаріально завірене підтвердження періоду роботи від 24.02.2023 №172, яке видано мерією села Садова, не містить підстави його видачі. Листом від 03.04.2023 № 0400-010229-8/43134 «Про направлення рішення» Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, про прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області рішення № 046850011482 від 28.03.2023. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За правилами ч. 3 ст. 24 цього Закону страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За приписами ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Виходячи з аналізу наведеної норми ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, вбачається, що умова стосовно виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві стосується виключно членів колгоспу. В іншому випадку, зокрема, роботи в колгоспі на підставі трудового договору, застосовується загальний порядок, передбачений ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із пунктом 23 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №

162. Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, період роботи позивача з 13.08.1992 по 15.01.1996 в радгоспі «Садова», Республіка Молдова (записи за № 22 - № 25 в трудовій книжці позивача), не зарахований до страхового стажу, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення з роботи та дата наказу про звільнення містять виправлення. Позивачем також надавалися до пенсійного органу підтвердження № 172 від 24.02.2023 мерії села Садова, про роботу позивача в радгоспі «Садова (Sadova)» з 13.08.1992 по 12.01.1996 та підтвердження № 133 від 06.02.2023 про його роботу з 13.08.1992 по 12.01.1996 без перерви в радгоспі (Sadova). Відповідачем-3 не прийнято нотаріально завірене підтвердження періоду роботи від 24.02.2023 № 172, яке видано мерією села Садова, з тих підстав, що воно не містить підстави видачі. Суд першої інстанції, з`ясовуючи обставини справи, дійшов правильного висновку про безпідставне неврахування означеного періоду роботи позивача до його страхового стажу. Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами). Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Урядом України та Урядом Республіки Молдова укладена Угода про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яку ратифіковано Законом України № 434/96-ВР та вона набрала чинності для України 19.11.1996. Пенсійне забезпечення громадян обох держав здійснюється компетентними установами держави, на території якої вони проживають в порядку, який передбачений законодавством цієї держави (ст.7 Угоди). Відповідно до ст.ст.8, 15 Угоди, при призначенні пенсії, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, обчислення трудового (страхового) стажу, накопиченого у відповідності із законодавством України і законодавством Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в дію цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, проводиться по законодавству держави, яка призначає пенсію. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова, в тому числі і до вступу в силу цієї Угоди, а також на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 1 січня 1992 року, приймаються без легалізації. Таким чином, у даному випадку позивачу має бути здійснено обчислення трудового (страхового) стажу по законодавству України на підставі документів, які видані у встановленому порядку на території України і на території Республіки Молдова. Дослідивши наявні у справі докази, документи, які подавались позивачем пенсійному органу про стаж його роботи в період з 13.08.1992 по 12.01.1996, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що записи в трудовій книжці позивача в сукупності із підтвердженням № 172 від 24.02.2023 мерії села Садова про роботу позивача в радгоспі «Садова (Sadova)» з 13.08.1992 по 12.01.1996 та підтвердженням № 133 від 06.02.2023 про його роботу з 13.08.1992 по 12.01.1996 без перерви в радгоспі (Sadova) є достатньою підставою для включення означеного періоду роботи позивача до його страхового стажу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення №046850011482 від 28.03.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в його оскаржуваній частині. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 160/15551/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко