Постанова Київський апеляційний суд № 361/5264/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6219/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2024 року м. Київ Справа № 361/5264/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Рейнарт І.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Василишина В.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, встановив: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у Державному торговельно-економічному університеті у розмірі - 5000 грн., щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення сином двадцятитрьохрічного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою. В обґрунтування вимог зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час ОСОБА_4 повнолітній, є студентом 3 курсу денної форми навчання факультету ресторанно-готельного та туристичного бізнесу Державного торговельно-економічного університету. Навчання на денній формі позбавляє сина можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід. З підстав стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання позивач звернулася до суду. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі - 2500 грн. щомісячно, до досягнення ним двадцяти трьох років за умови продовження навчання. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем був доданий до позовної заяви, зокрема, попередній договір № 28здб-2022 від 02.08.2022 року, укладений між позивачем та Державним торговельно-економічним університетом. Отже, позивачем не було додано до позовної заяви основного договору про надання платної послуги щодо підготовки фахівця, який повинен був бути укладений між позивачем та вказаним навчальним закладом. Тобто, позивачем не доведено наявності договірних правовідносин між нею та навчальним закладом станом на дату подання позову до суду. Крім того, позивачем не додано до позовної заяви наказу про зарахування ОСОБА_4 до навчального закладу, а також доказів, які б підтверджували сплату завдатку в розмірі 15 475 грн., передбаченого п. 2 попереднього договору. Натомість, вже після подання відповідачем відзиву на позовну заяву, 05 січня 2023 року позивачем була подана заява про долучення до матеріалів справи: копію договору про навчання у Державному торговельно-економічному університеті № ФРГТБ22-073-БДск-1.10/2 від 02.08.2022 р.; копію договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Державному торгово-економічному університеті № 2526д/6кс-2022 від 15.09.2022 року на суму 15 598,80 грн.; копію квитанції № 31 від 02.08.2022 року на суму 15 598,80 грн.; копію квитанції № 87 від 26.12.2022 року на суму 15 598,80 грн.; копію витягу з реєстру територіальної громади № 2023/000089316 від 04.01.2023 року. Вказує, що в даному випадку подання вказаної заяви від 05.01.2023 року позивачем у справі не відповідає вимогам ст. 83 ЦПК України, оскільки ця заява не містить підстав неподання доказів, доданих до неї, разом з позовною заявою з поважних причин, або з причин, які не залежали від волі позивача. Крім того, позивачем не додано до цієї заяви підтвердження направлення копій цих доказів іншим учасникам справи. Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення на доводи, викладені у клопотанні представника відповідача від 23.02.2023 року про неприйняття вказаних документів, уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки. Отже, позивачем не було доведено факту належної оплати послуг та знаходження третьої особи на контрактній формі навчання (про це також не зазначено у довідці від 30.09.2022 року, доданій позивачем до позову), тому суд дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам процесуальних норм, оскільки винесено без урахування всіх обставин справи та з порушенням процедури подання стороною письмових доказів, що свідчить про порушення принципу процесуальної диспозитивності прав та обов`язків сторін по справі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції надав оцінку запереченням відповідача, який просив не приймати до уваги докази, подані позивачем до суду 12 січня 2023 року щодо укладення договорів та оплати, так як вони подані з порушенням строку та порядку. Разом з тим, з метою виконання завдання цивільного судочинства, враховуючи характер правовідносин, що склався між сторонами, а також ту обставину, що копії доказів позивачем направлені на адресу відповідача, суд прийняв їх до уваги як належні, що підтверджують навчання повнолітнього сина сторін ОСОБА_4 . Вирішуючи спір по суті, суд виходив з принципу рівності прав та обов`язків батьків та зазначав, що відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. З матеріалів справи встановлено, що повнолітній син сторін навчається на денній формі навчання, відповідно потребує матеріальної допомоги. Відповідач є особою, працездатною за віком та станом здоров`я, працевлаштований та отримує фіксований дохід. Разом з тим, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, а також відсутність підтвердження щодо наявності у нього можливості сплачувати аліменти у розмірі - 5000 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову та стягнення із відповідача на користь позивача аліментів у розмірі - 2500 грн. Вказаний розмір аліментів не є занадто обтяжуючим для відповідача і таким, що суттєво ускладнить його майновий стан. Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення аліментів відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у викладеній частині застосовані правильно. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10 серпня 2004 року, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Згурівського районного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий запис № 24 від 10 серпня 2004 року ( а.с. 5). Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4). З Витягу з реєстру територіальної громади, виданого Броварською міською радою Броварського району Київської області від 04 січня 2023 року № 2023/000089316, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2021 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, з дня звернення до суду і до закінчення навчання, тобто 31 січня 2022 року. Відповідно до довідки № 33/22467 від 30 вересня 2022 року, виданої Державним торговельно-економічним університетом, ОСОБА_4 є студентом 3 курсу денної форми навчання факультету ресторанно-готельного та туристичного бізнесу Державного торговельно-економічного університету. Термін закінчення навчання за навчальним планом здобувача вищої освіти освітнього ступеня «бакалавр» - червень 2024 року. 02 серпня 2022 року між Державним торговельно-економічним університетом державної форми власності та ОСОБА_3 укладено договір про навчання, за яким ДТЕУ взяв на себе зобов`язання зарахувати вступника на навчання на вакантні місця третього курсу з нормативним строком навчання після виконання вимог Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році. 15 вересня 2022 року між Державним торгівельно-економічним університетом та ОСОБА_3 укладено договір № 2526д/6кс-2022 про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця, за яким загальна вартість освітньої послуги становить 61 900 грн., вартість одного етапу навчання складає - 15 475 грн. ( а.с. 44) На виконання вимог даного договору 02 серпня 2022 року та 26 грудня 2022 року сплачено по 15 475 грн. ( а.с. 47). Відповідно до довідки про доходи № 133 від 16 грудня 2022 року, виданої ТОВ «Баришівська зернова компанія», відповідач ОСОБА_1 працює на посаді охоронника 3-го розряду, загальна сума доходу за період з січня 2022 року по листопад 2022 року складає 125 070 грн. 83 коп., тобто середньомісячний розмір заробітної плати за вказаний період становить 11370 грн. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються Главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на повнолітню дочку, сина, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Виходячи зі змісту даних норм, порядок виконання обов`язку матері, батька утримувати дитину до її повноліття та правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані різними нормами Сімейного кодексу України, виходячи із різного правового статусу дитини (особи, яка не досягла 18 років) та дочки, сина, які досягли повноліття. Відповідно до ч.1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, касаційним судом роз`яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Встановивши, що спільний син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається за договором «про навчання» від 02 серпня 2022 року та «про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Державному торговельно-економічному університеті» від 15 вересня 2022 року на денній формі навчання на факультеті ресторанно-готельного та туристичного бізнесу у Державному торгово-економічного університеті та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько повнолітнього сина, повинен матеріально його утримувати, і має змогу надавати утримання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування статті 199 СК України та наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. При визначенні розміру аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, суд обґрунтовано прийняв до уваги обставини, зазначені у статті 182 СУ України та, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, задовольняючи правомірні очікування позивача на отримання аліментів, та враховуючи заперечення відповідача, вважав за можливе визначити до стягнення аліменти у розмірі 2500 грн. щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років за умови продовження навчання. Колегія суддів вважає, що, встановивши вказані обставини та врахувавши характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було додано до позовної заяви основного договору про надання платної послуги щодо підготовки фахівця, не доведено наявності договірних правовідносин між нею та навчальним закладом станом на дату подання позову до суду, не додано до позовної заяви наказу про зарахування ОСОБА_4 до навчального закладу, а також доказів, які б підтверджували сплату завдатку в розмірі 15 475 грн., передбаченого п. 2 попереднього договору, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються іншими доказами, доданими до позовної заяви. Так, відповідно до попереднього договору від 02 серпня 2022 року№ 28здб-2022, ОСОБА_3 мала сплатити завдаток у сумі 15 475 грн. в день укладення попереднього договору або протягом трьох днів після подання замовником відповідної заяви. Відповідно до п. 2 попереднього договору, у разі зарахування ОСОБА_4 завдаток переходить у рахунок оплати за договором про надання платної освітньої послуги. Факт зарахування ОСОБА_4 на навчання у Державний торговельно-економічний університет, а відтак - і проведення оплати за попереднім договором, підтверджується довідкою навчального закладу від 30 вересня 2022 року, що додана до позовної заяви, про те, що ОСОБА_4 є студентом 3 курсу денної форми навчання факультету ресторанно-готельного та туристичного бізнесу, термін закінчення навчання за навчальним планом здобувача вищої освіти ступеня «бакалавр» - червень 2024 року. У постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951 св 23) зазначено, що «справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів». Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 5 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). ОСОБА_3 у позовній заяві зазначала, що згідно з договором про надання освітніх послуг Державному торговельно-економічному університеті щороку має сплачувати за навчання 30950 гривень. На даний час основний договір про надання платної освітньої послуги навчальним закладом позивачу не наданий та наявний попередній договір № 28здб-2022 від 02.08.2022 року з Державним торговельно-економічним університетом, згідно з яким нею сплачений завдаток в сумі 15475 гривень (плата за один семестр навчання). Повнолітній син проживає разом з позивачем та перебуває її утриманні. Відповідач ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання сина не надає, тому забезпечити належні умови життя для їх спільної дитини їй вкрай тяжко. Не визнаючи позовні вимоги про стягнення аліментів, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що позивачем до позовної заяви не додано наказу про зарахування ОСОБА_4 до навчального закладу, а також доказів, які б підтверджували сплату завдатку у розмірі - 15 475 грн. Докази, подані позивачем до суду 12 січня 2023 року щодо укладення договорів та оплати, відповідач просить не приймати до уваги, так як вони подані з порушенням строку та порядку, а саме не направлені на його адресу. Після подання відповідачем відзиву на позовну заяву позивачем ОСОБА_3 додано до матеріалів справи: копію договору про навчання у Державному торговельно-економічному університеті № ФРГТБ22-073-БДСК-1.10/2 від 02.08.2022 року; копія договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Державному торговельно-економічному університеті № 2526д/6кс-2022 від 15.09.2022 року; копію квитанції № 31 від 02.08.2022 на суму 15598,80 грн., копію квитанції № 87 від 26.12.2022 року на суму 15598,80 грн.; копію Витягу з реєстру територіальної громади № 2023/000089316 від 04.01.2023 року. Як вбачається з опису вкладення у цінний лист від 01 лютого 2023 року, копії вищевказаних доказів були направлені позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 , що також підтверджується накладною відправлення Укрпошта експрес ( а.с. 63). З метою встановлення справедливості судового розгляду, реалізації прав позивача та захист прав та інтересів повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний надавати, що доведено наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача. За таких обставин, при визначенні підстав для стягнення та розміру аліментів, суд першої інстанції належним чином повно, всебічно та достовірно встановивши всі обставини справи, врахувавши заперечення відповідача та його матеріальний стан, рівність батьків у виконанні обов`язку по утриманню дитини, дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача аліменти у розмірі 2500 грн. щомісячно, до досягнення сином двадцяти трьох років за умови продовження навчання. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За викладених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для стягнення аліментів, з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, який буде щомісячно стягуватися з доходів відповідача як аліменти на утримання повнолітнього сина, та вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня прийняття постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Рейнарт І.М.