Постанова 4824 № 367/8448/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 367/8448/23 Головуючий у суді першої інстанції - Третяк Я.М. Номер провадження № 33/824/925/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2023 року щодо притягнення : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування) - АДРЕСА_1 ,, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №917543, 06 жовтня 2023 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 домашнє насильство, тобто умисні дії економічного та психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, виганяв з дому, викидав речі, забирав телефон. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн у дохід держави. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що суд перебрав на себе повноваження експерта чи іншого фахівця та надав психологічну оцінку поведінці потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні, а крім того, при наданні оцінки діям ОСОБА_1 в судовому засіданні судом не було враховано, що саме потерпіла ОСОБА_3 вчинила конфліктну ситуацію із свідком ОСОБА_4 , покази якої також проігноровано судом. Вважає, що суд мав критично оцінювати покази потерпілої, оскільки доказів спричинення їй шкоди внаслідок економічного та психологічного насильства суду надано не було, а в оскаржуваній постанові не вказано, які саме дії ОСОБА_1 підпадають під дії, визначені як домашнє насильство, чи настали фізична, психологічна чи економічна шкода та в чому вона полягає. Представник наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано суть правопорушення, зокрема, в ньому не зазначено об`єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме в яких конкретних діях ОСОБА_1 полягало вчинення насильства економічного та психологічного характеру, не зазначено про настання саме психологічної чи економічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій. Разом з тим, апелянт зазначає, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 своєї вини не визнав та стверджував, що будь-якого правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_3 не вчиняв, а наявність конфлікту між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною не є складом адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Москалюк Т.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення представника ОСОБА_3 - Бойчук Н.П., яка заперечила щодо доводів апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов`язковим. Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+5 посилань» та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням. Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п.10 ч.1 ст.7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Конституції України. Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 917543, 06 жовтня 2023 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 домашнє насильство, тобто умисні дії економічного та психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, виганяв з дому, викидав речі, забирав телефон. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1). В матеріалах справи міститься протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06 жовтня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зазначила, що 06 жовтня 2023 року її колишній чоловік ОСОБА_1 виганяє її з будинку, викидає її речі, намагається забрати її телефон, ображає нецензурною лайкою (а.с.2). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 06 жовтня 2023 року зазначено, що 06 жовтня 2023 року її колишній чоловік ОСОБА_1 виганяє її з будинку, хоча вона там прописана, викидає її речі, постійно намагається забрати в неї телефон, ображає нецензурною лайкою (а.с.3). Також в матеріалах справи міститься відеозапис, зроблений ОСОБА_3 06 жовтня 2023 року, на якому зафіксовано сварку між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 словесно образив ОСОБА_3 , а також зафіксовано факт як ОСОБА_1 забрав у останньої з рук мобільний телефон, всупереч волі ОСОБА_3 , який в подальшому ОСОБА_3 забрала назад. Враховуючи дії ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі (нецензурна лайка та словесні образи), то апеляційний суд доходить висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Разом з тим, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства економічного характеру відносно ОСОБА_3 , а саме: умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру, матеріали справи не містять. Таким чином, в діях ОСОБА_1 дій, спрямованих на вчинення домашнього насильства економічного характеру, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення. Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А.Яворський