Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/17243/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/17243/23 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М. Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/17243/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Зосименка О.М. встановив: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської радипри складанні висновку № 185-П/13 від 06.05.2013 року, яким порушено цивільні права ОСОБА_1 , із зазначенням суті порушень та відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 110 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні висновку від 06.05.2013 року № 185-П/2013 по клопотанню від 16.04.2013 року було допущено істотні порушення законодавства та не враховано рішення сесій міської ради. Крім того, відповідач вчинив 11 випадків порушень у формі незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими заподіяв їй душевних страждань та призвів до погіршення стану її здоров`я. З огляду на порушення її прав під час складання висновку, просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 110 000 грн. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції незаконно було відмовлено позивачу у роз`ясненні до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної позовної заяви. В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що спір взагалі не підлягає судовому розгляду, чим порушив права позивача на судовий захист порушених прав чи законних інтересів, відповідно до ст. 55, 56 Конституції України. Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права, як відшкодування моральної шкоди, завданої при розгляді клопотання та складання за результатами його розгляду висновку № 185-П/13 від 06.05.2013 року, тому при зверненні до суду з даним позовом відсутній спір. Однак, повністю з таким висновком суду погодитись неможливо, виходячи з наступного. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 16 квітня 2013 року звернулась до Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища направило на адресу Управління регулювання земельних відносин міської ради та міськвиконкому висновок від 06.05.2013 року №185-П/2013 щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі ст. 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Як визначено ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС Українизазначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання про надання у власність земельної ділянки та складанні висновку №185-П/2013 відповідач допустив порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим позивач просить підтвердити незаконність дій при здійсненні Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради своїх повноважень. Отже, позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень, а тому звернулася до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, який не було реалізовано. В свою чергу, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Однак, суд першої інстанції на вказані вище положення чинного законодавства України належної уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі через відсутність між сторонами спору, що у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття провадження у справі, однак з мотивів наведених вище. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року. Головуючий Судді