Постанова Київський апеляційний суд № 501/1926/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/3781/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №501/1926/23 31 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Музичко С.Г. - Болотова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Попель Дмитра Володимировича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Єросової І.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,- в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 182 843,00 грн. та сплаченого судового збору. В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 28.03.2022р. позичила ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 5 000,00 доларів США. На підтвердження укладення договору і отримання позики відповідач власноручно склав розписку, яка посвідчує передання відповідної грошової суми. Відповідно до зазначеної розписки строк повернення позики становив 28.03.2023р. На момент укладення договору позики та написання розписки строни проживали разом за адресою реєстрації. Однак після отримання грошей відповідач виїхав до м. Києва і зв`язок із ним було втрачено. До теперішнього часу відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та борг не повернув. Згідно даних Національного банку України станом на дату звернення до суду офіційний курс гривні щодо долару США становить 36,5686 грн. відповідно сума боргу становить 5 000,00 доларів США*36, 5686 = 182 843,00 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 заборгованість за розпискою у розмірі 182 843,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три грн. 00 коп.). Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1 828,50 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім грн. 50 коп.). Не погоджуючись з таким рішенням суду, представника відповідача ОСОБА_1 , адвокат Попель Дмитро Володимирович подав апеляційну скаргу в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справ нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи, не отримував ні позовної заяви ні ухвали про відкриття провадження по справі. Про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо з мобільного додатку «ДІЯ» 23 листопада 2023 року. Окрім іншого вказує, що перебував в романтичних відносинах з позивачкою, боргову розписку підписав під погрозою фізичного насильства, хоча насправді кошти не отримував. Вказує, що грошові кошти не передавались позивачем та не отримувались ним. Зазначає, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з`ясовано всі фактичні обставини справи, не було належним чином встановлено факт передачі коштів та їх отримання відповідачем, тобто має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зазначені порушення призвели до ухвалення помилкового рішення по справі. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона вказує на законність рішення суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві заперечує щодо обставин написання розписки та отримання коштів у борг, а саме, що вона була написана під фізичним впливом позивачки. Вказує, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Попель Дмитро Володимирович посилався на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме без належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду, з огляду на наступне. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України. За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив останню відому адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 . За відомостями з довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22.05.2023 ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без викликом учасників справи. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості, що суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про розгляд даної справи у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України Отже, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Відсутні відомості про отримання ним позовної заяви та ухвали про відкриття провадження по справі. За приписами п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення. Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000,00 доларів США, які зобов`язався виплатити до 28.03.2023р., що підтверджується розпискою. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц. Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Встановивши, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5 000,00 доларів США, які зобов`язався виплатити до 28.03.2023р., оригінал розписки знаходяться у позивача, і відповідач не довів факту повернення грошових коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). Встановивши, що у строки встановлені у розписці, ОСОБА_1 не повернув отримані у борг грошові кошти, суд приходе до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу. Доводи апеляційної скарги про те, що розписка підписана під впливом насильства належним чином не підтвердженні. Таким чином, надана позивачем розписка підтверджує факт отримання ОСОБА_1 у борг від ОСОБА_2 5 000,00 доларів США та обов`язок ОСОБА_1 повернути кошти у строк до 28.03.2023 року. Саме по собі заперечення факту отримання відповідачем коштів у позику від позивача, враховуючи зміст розписки та надані сторонами докази не дають обґрунтованих підстав дійти висновку, про відсутність у позивача права вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Колегія суддів звертає увагу, що текст розписки не є суперечливим, а використані в ньому словесні обороти вказують на те, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо передачі грошових коштів, є позикою, а сама розписка є доказом не лише факту укладення договору позики, а й передачі грошової суми позичальнику. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем при розгляді справи не спростована дійсність відповідного правочину (розписки), у тому числі не доведено належними та допустимими доказами неотримання від позивача коштів у розмірі 5 000 доларів США (або вчинення позивачем протиправного діяння відносно відповідача до та/або після складення ним відповідної розписки). Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Відповідачем не доведено належними доказами повернення суми боргу позивачу, оскільки на момент розгляду справи у суді оригінал розписки про отримання позики у відповідача був відсутній. Відтак, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог враховуючи, що між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту розписки. Відповідно даних Національного банку України станом на дату звернення до суду офіційний курс щодо долару США становив 36,5686 грн. відповідно сума боргу становить 5 000,00 доларів США*36, 5686 = 182 843,00 грн. Інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено. У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 828,50 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Попель Дмитра Володимировича задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 заборгованість за розпискою у розмірі 182 843,00 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три грн. 00 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 1 828,50 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім грн. 50 коп.) Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: