Постанова 4812 № 472/1072/23

05.02.24 22-ц/812/211/24 Провадження № 22-ц/812/211/24 ПОСТАНОВА Іменем України 05 лютого 2024 року м. Миколаїв справа №472/1072/23 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Бурлакою Сергієм Анатолійовичем, на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області, постановлену 14 грудня 2023 року під головуванням судді Тустановського А.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позивач зазначала, що в період з 2008 року по липень 2012 року вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вказала позивач, після припинення сімейних відносин донька залишилась проживати разом з нею. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 серпня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 в розмірі 400 грн щомісяця. Як вказала позивач, у зв`язку із воєнним станом, знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного та стрімкого подорожчання усіх групів товарів для дітей, постійного зростання цін на продукти харчування, ліки, речі першої необхідності встановлений судом розмір аліментів - 400 грн щомісяця - є недостатнім для забезпечення потреб дитини. Також вказала, що їй стало відомо, що відповідач офіційно працевлаштований, має постійне місце роботи та отримує грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , що надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання його неповнолітньої доньки. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 з твердої грошової суми в розмірі 400 грн щомісячно на 1/4 частину усіх доходів відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття. Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2023 року зупинено провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бурлака С.А., посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм Конституції, норм процесуального права, міжнародного права, просив скасувати ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначав, що з 24 лютого 2022 року на всій території України діє особливий режим - військовий стан, але це не звільнює військовослужбовців навіть під час військового стану від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дітей, а неповнолітня дитина під час війни найбільше потребує особливої уваги та турботи, додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів, з боку держави і батьків, які зобов`язані забезпечити належний рівень життя неповнолітнім дітям, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. На думку апелянта, норми ЦПК України, які зобов`язують суд зупиняти провадження у справах, де стороною є військовослужбовець, дають підстави для процесуальних зловживань та порушення ст. 48, 49, 51 Конституції України, фактично будь-який судовий розгляд за участі військового унеможливлюється. Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу у тиловій військовій частині, має можливість захищати свої права в суді, як особисто так і зокрема через представника, відповідачем не обґрунтувано належним чином та не підтверджено беззаперечними доказами, що його інтереси в суді не може представляти його представник - адвокат Грабова А.О. Апелянт вказував, що зупинення провадження в даній справі призводить до затягування розгляду справи на необмежений час задля уникнення обов`язку батька утримувати дитину та платити аліменти. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, запровадженого у зв`язку із воєнною агресією російської федерації проти України, тому існують обставини відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини від20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Мінімальні гарантії дитини щодо належного утримання стосуються її інтересів, оскільки такі гарантії забезпечують їй належне харчування, догляд, розвиток та забезпечення інших мінімальних життєво необхідних потреб. Недотримання таких гарантій, неналежне дотримання або тривалі перерви у такому забезпеченні порушують права дитини та можуть призвести до невідворотних наслідків для здоров`я дитини, її розвитку, повноцінної життєдіяльності, тощо. Відтак, норма частини другої статті 252 ЦПК України конкурує з принципами забезпечення якнайкращих інтересів дитини, забезпечення розумного строку розгляду справи і нормою статті 180 СК України (зокрема, у справах про стягнення аліментів, зміну розміру аліментів, способу стягнення аліментів, тощо, тобто справ які стосуються утримання дітей) та іншими, які зобов`язують батьків належно, своєчасно та стабільно утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тривале, на невизначений час зупинення провадження у цій справі не відповідає правам та інтересам дитини щодо належного утримання, гарантованим як внутрішнім законодавством, так і міжнародними актами. Таких висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 18 січня 2024 року у справі № 683/2078/23. Предметом спору у справі, яка переглядається апеляційним судом, є зміна розміру стягнення аліментів на дитину. Така категорія справ потребує невідкладного вирішення судом з метою захисту прав та інтересів дітей. Проте суд першої інстанції, зупиняючи провадження, неналежним чином оцінив баланс прав та інтересів батька та дитини у цій справі та надав перевагу інтересам батька, а не дитини. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що в суді першої інстанції відповідач, який перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, діяв через свого представника - адвоката Грабову А.О., що цілком дозволяє відповідачу, реалізувати свої процесуальні права, передбачені законом. З огляду на викладене відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 , що була подана її представником - адвокатом Бурлакою С.А., підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бурлакою Сергієм Анатолійовичем, задовольнити. Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.В. Коломієць Судді О.В. Локтіонова Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складений 05 лютого 2024 року