Постанова 4803 № 202/7643/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/652/24 Справа № 202/7643/22 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Вадима Станіславовича на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Краматорської міської ради, треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, Краматорська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про захист прав споживачів, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СКП «Ритуальна служба» КМР, про захист прав споживачів (т. 1 а.с. 1-7), в обґрунтування якого посилалась на те, що 21 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 від тяжкої хвороби, у віці 61 року, помер її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час хвороби померлий знаходився на обліку в онкологічному диспансері м.Краматорська та за ним здійснювався постійний нагляд сімейним лікарем. Одразу після смерті чоловіка вона зателефонувала за номером 102 та повідомила про його смерть. З викликом на місце події приїхала не слідчо-оперативна група, а один працівник поліції, який без працівника медичного закладу оглянув тіло померлого та склав повідомлення на ім`я генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, про те, що ним оглянуто померлого і ознак насильницької смерті не встановлено, і територіальному закладу здоров`я необхідно оформити лікарське свідоцтво про смерть. Однак, зазначений документ, який ним було складено під час огляду, працівник поліції категорично відмовився віддавати їй на руки. Працівник поліції пояснив, що обов`язково потрібно віддати тіло померлого до моргу, у зв`язку з чим даний документ він надасть безпосередньо працівникам ритуальної служби, яких сам і викликав за телефоном. Вона чекала працівників ритуальної служби весь день і приїхали вони тільки о 20:30 годині. Після їх приїзду вони одразу почали вимагати щоб вона підписала документ, пояснюючи обов`язковість підписання цього документу тим, що без нього вони не зможуть вивезти тіло померлого до моргу. Крім того вимагали, щоб вона заплатила 1 000,00 грн та віддала паспорт померлого для патологоанатома. Перед їх від`їздом вони повідомили їй, щоб вона наступного дня звернулась за документами в ритуальну службу за адресою: АДРЕСА_2 . Наступного дня, 22.09.2022 року, приблизно о 8:00 годині, вона звернулась за документами за вказаною адресою, однак документи її чоловіка їй не віддали, а направили до головного офісу Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба». Після того як вона приїхала до офісу СКП «Ритуальна служба» їй повідомили, що документи може повернути безпосередньо директор підприємства, але її не має на робочому місці, а коли вона з`явиться то позивачці зателефонують. В цей день з ритуальної служби ніхто не зателефонував. 23 вересня 2022 року вона відправила свого племінника до ритуальної служби за документами. Після приїзду в ритуальну службу йому прийшлося тривалий час очікувати поки йому віддадуть паспорт померлого та повідомлення, яке було виписано працівником поліції під час огляду померлого за адресою його смерті. Відтак, вона замість того, щоб готуватися до поховання чоловіка, вимушена була два дні забирати документи на померлого. Після того, як були отримані документи (паспорт померлого та довідка-повідомлення поліції), вона вимушена була ще поїхати в лікарню до сімейного лікаря для отримання лікарського свідоцтва про смерть, що також зайняло багато часу. Після отримання всіх зазначених документів вона звернулася до моргу КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради за тілом свого чоловіка для поховання, але їй тіло чоловіка не видавали поки вона не сплатила рахунок за його зберігання в морзі та підготовку тіла до поховання в сумі 1 281,00 гривень. Вказані кошти були сплачені на рахунок СКП «Ритуальна служба», про що було видано відповідну квитанцію. Вважає дії відповідача Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» неправомірними та такими, що суперечать наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я та Генеральної прокуратури України, від 28.11.2012 №1095/955/119 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров`я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини", яким визначені випадки обов`язкового направлення тіла померлої людини в морг. Крім того зазначила, що забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення ним безготівкових розрахунків, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов`язаний забезпечити таку можливість. Відтак вважає, що відповідачем її права, як споживача ритуальних послуг, були значно порушені внаслідок агресивної підприємницької діяльності в частині порушення нормативних актів в частині неправомірного транспортування померлих до моргу та стягнення за це коштів. Крім того, своїми діями працівники відповідача нанесли їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що коли працівники ритуальної служби виносили тіло її чоловіка вони неодноразово роняли його на землю. Своєю поведінкою, а саме ставленням до померлого та почуттів рідних померлого, вимаганням документів і грошей у рідних померлого, вони дуже її обурили, що негативно сказалось на її емоційному стані. Окрім того її обурив той факт, що працівники ритуальної служби не дали їй другий примірник документу, який вони оманим змісили її підписати. Всі ці дії відповідача спричинили їй сильні душевні страждання. Моральну шкоду вона оцінює в 10 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати дії відповідача, СКП «Ритуальна служба» КМР, в частині транспортування трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , до моргу та стягнення з позивача ОСОБА_1 коштів в сумі 2 281,00 гривень за транспортування трупа до моргу, за зберігання його в морзі та підготовки до поховання, неправомірними та агресивною підприємницькою діяльністю; стягнути з відповідача, СКП «Ритуальна служба» КМР на її користь кошти в сумі 2 281,00 гривень, сплачених нею за транспортування трупа до моргу, за зберігання його в морзі та підготовки до поховання; стягнути з відповідача, СКП «Ритуальна служба» КМР, на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року залучено до участі у цивільній справі за цим позовом у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Краматорську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (т. 1 а.с. 151). Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2023 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СКП «Ритуальна служба» КМР, третя особа Краматорська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, про захист прав споживачів та визнання дій відповідача незаконними у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КНП «Міська лікарня №3» КМР (т. 1 а.с. 180). Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СКП «Ритуальна служба» КМР, треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору: КНП «Міська лікарня №3» КМР, Краматорська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області про захист прав споживачів, відмовлено в повному обсязі (т. 2 а.с. 83, 90-94). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко В.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить суд рішення скасувати та ухвалити нове, який позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (т. 2 а.с. 100-103). КНП «Міська лікарня №3» КМР скористалось своїм правом та подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін (т. 2 а.с. 126-129). Інші учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України №64/22 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. З копії паспорта позивача ОСОБА_1 судом встановлено, що з 08.05.1990 вона зареєстрована у м.Краматорську, яке входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначених наказом №309 від 22.12.2022. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань випливає, що у місті Краматорську зареєстроване та здійснює свою діяльність Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Краматорської міської ради, засновником якого є Краматорська міська рада. Видом діяльності підприємства є - організування поховань і надання суміжних послуг (основний КВЕД). Приписами ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» №1102-IV від 10.07.2023, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №1102-IV) визначено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №196 від 06.03.2019 внесені зміни до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05.06.2013 №352, а саме викладено «Порядок транспортування та доставки померлих у морг судово-медичної експертизи» у новій редакції. Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України та Офісу Генерального Прокурора України №177/450/46 від 09.03.2022 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України» (далі - Порядок) визначено механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини. Розпорядженням №33 від 10.09.2023 начальника Краматорської міської військової адміністрації встановлено порядок огляду трупа працівниками закладів охорони здоров`я Краматорської територіальної громади. Так, згідно вказаного розпорядження визначено місцем огляду трупів приміщення патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради. Огляд трупів проводити співробітниками патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3». При відсутності ознак насильницької смерті, що встановлюється після огляду трупа, за наявної можливості видачі лікарської довідки про смерть, лікарям КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» КМР видавати відповідну довідку. Транспортування трупів до місця огляду трупів - патологоанатомічного відділення КНП «Міська лікарня №3», здійснювати виключно транспортом та співробітниками СКП «Ритуальна служба» КМР на підставі наявності довідки про огляд трупа співробітниками національної поліції або направлення на патологоанатомічний розтин. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краматорську помер її чоловік - ОСОБА_2 . На підтвердження вказаного факту позивачем надана суду копія свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Статтею 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» встановлено, що особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. З копії договору-замовлення від 21.09.2022 судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СКП «Ритуальна служба» КМР, в особі директора Кравченко Н.І., укладено договір-замовлення, предметом якого було - організація та проведення поховання померлого ОСОБА_2 . З копії фіскальних чеків від 23.09.2022 судом встановлено, що за отримані послуги позивачка сплатила суму 2 181 грн 00 коп, яка складається з суми оплати за послуги: доставка в морг - 1 000 грн 00 коп; зберігання тіла в моргу 3 доби - 1 281 грн 00 коп. Відповідно до пунктів 4-5 Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, який затверджений Наказ Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або за договором про надання ритуальних послуг суб`єктами господарювання інших форм власності. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з цінами, що діють на момент оформлення договору-замовлення про їх надання. Згідно прейскурантів СКП «Ритуальна служба» КМР від 09.12.2021, 15.02.2022 та 21.09.2022, які затверджені директором СКП «Ритуальна служба» КМР, судом встановлено, що вартість наданих ОСОБА_1 послуг є фіксованою та за отримані послуги вона сплатила відповідно до прейскурантів. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладаючи з ОСОБА_1 договір-замовлення від 21.09.2022 СКП «Ритуальна служба» КМР діяло відповідно до вимог ЗУ «Про поховання та похоронну справу» та позивачем ОСОБА_1 вказаного не спростовано. Колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо недоведеності позивачем будь-якими належними доказами факту примушування її співробітниками СКП «Ритуальна служба» щодо укладання спірного договору, а сам по собі факт укладення ОСОБА_1 договору-замовлення на поховання ОСОБА_2 та оплати цих послуг не є достатнім доказом того, що її цивільні права порушені. При цьому судом встановлено, що співробітники відповідача діяли у відповідності до умов Розпорядження №33 від 10.09.2022 начальника Краматорської МВА «Про встановлення порядку огляду трупа працівниками закладів охорони здоров`я Краматорської територіальної громади» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України та Офісу Генерального Прокурора України № 177/450/46 від 09.03.2022 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України». Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст. 23 ЦК України) Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. В контексті завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Враховуючи, що факт протиправної поведінки відповідача щодо позивача, а також факт примушування співробітниками СКП «Ритуальна служба» ОСОБА_2. щодо укладання спірного договору не підтверджений доказами наявними в матеріалах справи, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, в тому числі і щодо стягнення моральної шкоди. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Посилання апелянта на Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я та Генеральної прокуратури України від 28.11.2012 року №1095/955/119 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров`я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я та Генеральної прокуратури України від 29.09.2017 року №807/1193/279 "Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини" визнаний таким, що втратив чинність. Доводи апеляційної скарги є аналогічними позовним вимогам, яким судом першої інстанції в повному обсязі надано обґрунтована правова оцінка. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а саме при дослідженні письмових доказів суд першої інстанції обмежився лише їх переліком без дослідження їх змісту та не надав їм оцінку чим порушив ст. 235 ЦПК України колегія суддів відхиляє виходячи з наступного. Згідно ст. 235 ЦПК України письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні або пред`являються йому, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам для ознайомлення. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Учасниками справи з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам. Разом з тим, як видно з протоколу судового засідання від 21.08.2023 року під час якого досліджувались письмові докази адвокатом Шевченко В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 надавав суду пояснення під час дослідження судом письмових доказів. Крім того, з вказаного протоколу судового засідання не видно, що адвокатом Шевченко В.С. у відповідності до вимог ст. 235 ЦПК України заявлялось клопотання про оголошення письмових доказів наявних в матеріалах справи. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що оцінка доказів остаточно відбувається в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по справі. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Вадима Станіславовича - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна