Постанова 4803 № 183/2520/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1094/24 Справа № 183/2520/22 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Лопатіної М.Ю., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скочиляс Ірини Мирославівни на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення сум страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення сум страхового відшкодування (а.с. 1-4), яку неодноразово уточнювала (а.с. 77, 93, 99, 111, 120, 154), в обґрунтування якого зазначала, що 07 грудня 2020 року приблизно о 07:50 годин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Dawoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сучкова у м.Новомосковську Дніпропетровської області зі сторони вул. Плеханова в напрямку вул. Гетьманської, в районі будинку 41Г допустив наїзд на велосипед під керуванням ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, був госпіталізований до медичного закладу, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідальність водія транспортного засобу «Dawoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована у відповідності до полісу №18012112 у ТзДВ СК «Альфа-Гарант». 04 червня 2021 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблого ОСОБА_4 та матері загиблого ОСОБА_1 . У відповідності до розпорядження Нацкомфінпослуг «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.09.2019р., страхові суми за договором обов`язкового страхування за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих становлять 260 000 грн. Загальна сума страхування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 260 000 грн, з яких: 60 000 грн - моральна шкода; 180 000 грн - відшкодування на утримання; 24 905 грн - витрати на поховання. 19 липня 2021 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено заяву про долучення документів, якою до матеріалів страхової справи долучено довідку про доходи загиблого та інші документи, необхідні для прийняття рішення у страховій справі. 25 серпня 2021 року на адресу відповідача направлено заяву про долучення документів, якою надано довідку про склад сім`ї загиблого. За результатом розгляду страхової справи, відповідно до листа ТзДВ СК «Альфа-Гарант», 07 жовтня 2021 року прийнято рішення та проведено часткову виплату страхового відшкодування, а саме: виплачено 84 905,00 грн з яких: на відшкодування моральної шкоди - 60 000,00 грн, витрати на поховання - 24 905 грн. 22 жовтня 2021 року, з метою встановлення причин виплати страхового відшкодування не у повному розмірі, на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено запит про надання розрахунку виплат. Листом від 17 листопада 2021 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлено розрахунок виплати страхового відшкодування на користь заявників, проте, не надано інформації щодо підстав невиплати сум страхового відшкодування утриманцям. 22 листопада 2021 року на адресу відповідача направлено повторний запит про надання розрахунку сум страхових виплат, але відповіді на запит не отримано. 28 грудня 2021 року представником позивача на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено адвокатський запис із зазначенням про необхідність отримання інформації щодо підстав невиплати страхового відшкодування утриманцю, проте, на зазначений запит отримано лише копію листа від 08.06.2021 р. №12/2351. 07 лютого 2022 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено додаткову пояснення у справі щодо вимог, зазначених у листі від 08.06.2021 та проханням провести виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 180 000,00 грн. Відповідачем ТзДВ СК «Альфа-Гарант» виплату страхового відшкодування на утримання матері загиблого у зв`язку з втратою годувальника до цього часу не проведено, жодної інформації щодо підстав невиплати зазначеного страхового відшкодування не надано. Крім того, зважаючи на те, що з моменту отримання ТзДВ СК «Альфа-Гарант» заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більш ніж 90 днів, а потерпіла так і не отримала належного страхового відшкодування в результаті втрати годувальника, відповідач, у відповідності до п.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов`язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, три відсотки річних та інфляційні виплати. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням останньої редакції позовної заяви, позивач просила суд: - стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь страхове відшкодування на утримання у розмірі 175 095,00 грн; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 85 988,43 грн; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь три проценти річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 7 627,43 грн; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь інфляційні витрати у розмірі 54 439,92 грн; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь понесені судові витрати, що складаються з випрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення сум страхового відшкодування, відмовлено в повному обсязі (а.с. 195-200). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. подала апеляційну скаргу (а.с. 206-213, 232-240), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволь6нити в повному обсязі, а також стягнути витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15 000,00 грн та апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. ТзДВ СК «Альфа-Гарант» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів надання страховику всіх визначених у пункті 35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документів, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що: вона потребувала матеріальної допомоги; що у ОСОБА_3 була наявна можливість утримувати позивача; що допомога померлого була основним та постійним джерелом існування позивача. Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпропетровську, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 11.06.2007 року, термі дії - довічно. Згідно довідки про доходи від 14.04.2021, ОСОБА_1 за період з листопада 2020р. по травень 2021р. отримала пенсію у загальному розмірі 12 420,41 грн, розмір пенсії станом на квітень 2021р. становив 2 200,00 грн на місяць. У відповідності до свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дніпропетровську, що підтверджується свідоцтвом про народження. Згідно до свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 . У відповідності до постанови слідчого СВ Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 29.03.2021 р., слідчим прийняте рішення про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2020 за №12020040350001464 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності кримінального правопорушення. Згідно зазначеної вище постанови встановлено, що 07 грудня 2020 року приблизно о 07:50 годин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Dawoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сучкова у м. Новомосковську Дніпропетровської області зі сторони вул. Плеханова в напрямку вул. Гетьманської, в районі будинку 41Г допустив наїзд на велосипед під керуванням ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, був госпіталізований до медичного закладу, де ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Під час досудового розслідування встановлено, що в діях велосипедиста ОСОБА_3 вбачається невиконання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з ДТП. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Цивільна-правова відповідальність власника колісного транспортного засобу «Dawoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована ТзДВ СК «Альфа-Гарант», у відповідності до полісу №18012112. 04 червня 2021 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сина загиблого ОСОБА_4 та матері загиблого ОСОБА_1 19 липня 2021 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено заяву про долучення документів, якою до матеріалів страхової справи долучено довідку про доходи загиблого та інші документи, необхідні для прийняття рішення у страховій справі. 25 серпня 2021 року на адресу відповідача направлено заяву про долучення документів, якою надано довідку про склад сім`ї загиблого. За результатом розгляду страхової справи, відповідно до листа ТзДВ СК «Альфа-Гарант», 07 жовтня 2021 року прийнято рішення та проведено часткову виплату страхового відшкодування, а саме: виплачено 84 905,00 грн з яких: на відшкодування моральної шкоди - 60 000,00 грн, витрати на поховання - 24 905 грн. 22 жовтня 2021 року позивачем на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено запит про надання розрахунку виплат. Листом від 17 листопада 2021 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлено розрахунок виплати страхового відшкодування на користь заявників. 22 листопада 2021 року на адресу відповідача направлено повторний запит про надання розрахунку сум страхових виплат, але відповіді на запит не отримано. 28 грудня 2021 року представником позивача на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено адвокатський запис із зазначенням про необхідність отримання інформації щодо підстав невиплати страхового відшкодування утриманцю, на зазначений запит отримано копію листа від 08.06.2021 р. №12/2351. 07 лютого 2022 року на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» направлено додаткову пояснення у справі щодо вимог, зазначених у листі від 08.06.2021 та проханням провести виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 180 000,00 грн. ТзДВ СК «Альфа-Гарант» не нараховувалися та не виплачувалися позивачу ОСОБА_1 суми страхового відшкодування, як утриманцю загиблої особи. Згідно довідки Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 19.08.2021 №3741, у житловому приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 (по день смерті), мати ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 (а.с. 29). Згідно довідки про доходи від 21.12.2020р., ОСОБА_3 працював на посаді складальника металопластикових вікон ПП «Гарант-Пласт», отримував заробітну плату: за період червень 2020 по вересень - 4 750,00 грн на місяць; за період з вересня 2020 року по листопада 2020 року - 5 050 грн на місяць (а.с. 33). Згідно листа Відділу перерахунку пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2021, про розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.03.2021 щодо призначення пенсії по втраті годувальника, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності. Згідно до ст. 32 Закону, особи, яким установлено ІІІ групу інвалідності мають право на пенсію по інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років. Згідно наданих документі і даних персоніфікованого обліку у померлого ОСОБА_3 відсутній необхідний стаж роботи ( наявний тільки 7 років 2 місяці 2 дні при необхідному 10 років.). Таким чином, судом встановлено, що органами Пенсійного фонду України позивачу ОСОБА_1 не призначалася пенсія у зв`язку з втратою годувальника (сина ОСОБА_3 ). Так, відповідно до положень пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону -МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Частиною 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Вказана норма не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. При вирішенні спору суд першої інстанції надав оцінку доказам у контексті з`ясування питання про те, чи перебувала позивач на утриманні свого сина на момент його смерті. Однак, зміст статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №577/1316/20. Як свідчать матеріали справи позивач є непрацездатною та перебуває на пенсійному забезпеченні. Окрім того, долучені до позовної заяви письмові докази підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції щодо ненадання страховику всіх визначених у пункті 35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документів, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника. За таких обствин колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 175 095,00 грн, тобто в межах страхового ліміту та з урахуванням виплаченої відповідачем суми. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим рішення судів у цій частині також є необґрунтованими. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі №6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 року у справі №910/16820/21 та постанові Верховного суду від 22.04.2021 у справі №463/5959/19. Таким чином, за прострочення виконання ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати, що встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у нього виникає передбачений частиною другою ст. 625 ЦК обов`язок сплатити кредитору, разом із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми. Виходячи з пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, пеня нараховується за час такого прострочення, а тому ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» має обов`язок її сплатити. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача в цій частині такими, що заслуговують на увагу. Надаючи оцінку представленому позивачем розрахунку заборгованості, апеляційний суд враховує, що 04 червня 2021 року позивач направила відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 07.06.2021 року, що підтверджується змістом відзиву на позов, а зважаючи на положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів. Таким чином починаючи з 91 дня після отримання заяви про страхове відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, колегія суддів не погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з 03.09.2021 року і до 14.02.2023 (дата подання уточнених позовних вимог, які прийняті судом до розгляду), оскільки у відповідності до п. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» починаючи з 91 дня після отримання заяви про страхове відшкодування, тобто з 07.09.2021 року у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Колегія суддів, зробивши свій розрахунок за період з 07.09.2021 року (дата отримання страховиком заяви про страхове відшкодування) по 14.02.2023 року (період до якого заявлено вимоги) приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 85 681 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 42 коп; 3% річних у розмірі 7 569 (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 86 коп; інфляційні витрати в розмірі 54 439 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 92 коп. (тобто в межах позовних вимог, оскільки при здійснені розрахунку сума інфляційних витрат є більшою ніж заявлено у позові). У відзиві на уточнений позов відповідач просив зменшити розмір пені (а.с. 143). Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства, дає право суду зменшити розмір неустойки. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі №6-1120цс15, і Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц. З огляду на вищевикладене, а також те, що у зв`язку зі несвоєчасною сплатою страхового відшкодування у розмірі 175 095,00 грн. з відповідача підлягає стягненню пеня, яка згідно розрахунку апеляційного суду дорівнює 85 681 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 42 коп. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки її розмір не перевищує розмір збитків. Будь-яких інших обставин, які мають істотне значення відповідачем не зазначено, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вказаний розмір пені відповідатиме принципу пропорційності та справедливості у цивільному судочинстві. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також допущено невірне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень частин 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 2, 3, 4, 8 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто, саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Установлено, що під час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанції Чубикіній Н.М. професійну правничу (правову) допомогу надавала адвокат Скочиляс І.М. на підставі ордеру серія ВС №1143147 від 23.05.2022 року (а.с. 43, 117) та в обсягах згідно з договором про надання правовничої допомоги №09.12.21 від 09 грудня 2021 року. Разом з позовом адвокатом Скочиляс І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається із витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 15 000,00 грн (а.с. 5). 20.08.2022 року адвокатом Скочиляс І.М. направлено засобами поштового зв`язку заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій повідомляє суд, що детальний опис наданих правничих послуг та підтверджуючі документи щодо оплати гонорару адвоката будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення або до завершення розгляду справи по суті (а.с. 95-96). Так, протягом п`яти днів з дня ухвалення судом першої інстанції судового рішення у справі, а саме: 20 жовтня 2023 року, адвокатом Скочиляс І.М. засобами поштового зв`язку направлене клопотання, в якому зазначає про те, що судом фактично не здійснено захисту прав та законних інтересів позивача, а в силу його вразливого стану, останній не має можливості забезпечити належне виконання умов договору про надання правової допомоги, докази оплати гонорару буде надано суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи (а.с. 203) разом з яким направила детальний опис наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №09.12.21 від 09.12.2021 року (а.с. 204), а також докази направлення вказаних процесуальних документів ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с. 202). Згідно детального опису наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №09.12.21 від 09.12.2021 року (а.с. 204), адвокатом Скочиляс І.М. надано ОСОБА_1 надано послуги: аналіз наданих клієнтом документів та судової практики - 1 год. 30 хв., у сумі 1 500,00 грн; формування позовної заяви - 3 год. 30 хв., у сумі 3 500,00 грн; формування додатків, копіювання документів, відповідно до кількості сторін - 2 год., у сумі 2 000,00 грн; формування письмових пояснень по справі - 2 год., у сумі 2 000,00 грн; формування інших заяв та клопотань чи письмових пояснень по справі - 1 год., у сумі 1 000,00 грн; участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (незалежно від їх кількості та часу) у сумі 5 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг 15 000,00 грн. Як видно з матеріалів справи, адвокатом Скочиляс І.М. було складено та подано наступні процесуальні документи: - 23.05.2022 року засобами поштового зв`язку позовну заяву до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування з додатками (а.с. 1-50); - 26.07.2022 року на електронну пошту суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 74-75); - 29.08.2022 року на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 89-90); - 26.07.2022 року на електронну пошту суду заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат (а.с. 77-78); - 20.08.2022 року засобами поштового зв`язку клопотання про долучення до матеріалів справи процесуальних документів, заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с. 92-96); - 14.10.2022 року засобами поштового зв`язку клопотання про долучення до матеріалів справи процесуальних документів, заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 98-103); - 02.11.2022 року, 07.11.2022 року на електронну пошту суду клопотання про скерування відзиву на позов та клопотання про направлення справи за підсудністю (а.с. 104-105, 108); - 03.11.2022 року засобами поштового зв`язку клопотання про долучення до матеріалів справи процесуальних документів, заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 110-114); - 10.11.2022 року через підсистему "Електронний суд" клопотання про скерування відзиву на позов та клопотання про направлення справи за підсудністю (а.с. 115-116); - 23.11.2022 року засобами поштового зв`язку клопотання про долучення до матеріалів справи процесуальних документів, заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, повторне клопотання про скерування відзиву на позов та клопотання про направлення справи за підсудністю (а.с. 119-124); - 07.12.2022 року на електронну пошту суду заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю, письмові пояснення (а.с. 125-132); - 25.01.2023 року засобами поштового зв`язку клопотання про долучення до матеріалів справи процесуальних документів, заяву про збільшення позовних вимог та розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 152-157); - 27.02.2023 року, 05.04.2023 року, 07.07.2023 року, 04.08.2023 року засобами поштового зв`язку клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 167-168, 175-176, 180-181, 186-187). Також, з матеріалів справи видно, що адвокат Скочиляс І.М. брала участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції 02.11.2022 року, 22.11.2022 року, 14.02.2023 року, 05.09.2023 року, 16.10.2023 року, що підтверджується протоколами судового засідання (а.с. 106-107, 117а-117в, 159-161, 188-193). Вищевказане спростовує доводи відповідача щодо відсутності великої кількості процесуальних документів, в тому числі на вивчення яких адвокатом затрачено велика кількість часу. Доводи відповідача стосовно того, що витрати на правничу допомогу є завищеними, не співмірними та не відповідають засадам критерію розумності та необхідності колегія суддів не бере до уваги, оскільки відповідачем не конкретизовано з чого саме він дійшов таких висновків та чим це підтверджується. Доводи відповідача про те, що на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу не було надано жодних платіжних документів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18). Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу за послугу формування додатків, копіювання документів, відповідно до кількості сторін - 2 год., у сумі 2 000,00 грн зазначену у детальному описі наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №09.12.21 від 09.12.2021 року (а.с. 204), оскільки вона не є самостійною правничою послугою, а є складовою послуги складання позову. Таким чином, загальна вартість витрат ОСОБА_1 на правову допомогу по даній справі в суді першої інстанції складає 13 000,00 грн. 19.01.2024 року на електронну адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов детальний опис наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №09.12.21 від 09.12.2021 року (а.с. 252), згідно якого адвокатом Скочиляс І.М. надано ОСОБА_1 послуги: аналіз рішення суду першої інстанції, формування правової позиції щодо захисту порушених прав клієнта, пошук судової практики, написання апеляційної скарги, копіювання документів відповідно до кількості сторін - 3 год., у сумі 3 000,00 грн; представництво у Дніпровському апеляційному суді, незалежно від кількості судових засідань та чи суд виходив на розгляд справи у режимі відеоконференції - 2 год., у сумі 2 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг 5 000,00 грн., платіжну інструкцію №0.0.3424625807.1 щодо сплати адвокатських послуг у Дніпровському апеляційному суді у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 254), а також докази направлення вказаних процесуальних документів ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с. 253 зворот). Як видно з матеріалів справи, адвокатом Скочиляс І.М. було складено та подано наступні процесуальні документи: - 01.11.2023 року засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу з додатками (а.с. 206-222); - 24.11.2023 року заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу в новій редакції з додатками (а.с. 231-241); - 09.01.2024 року засобами поштового зв`язку клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с. 255-257). Також, з матеріалів справи видно, що адвокат Скочиляс І.М. брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 24.01.2024 року, що підтверджується протоколом судового засідання. Відповідно до правової позиції викладеної у додатковій постанові Верховного суду України від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини. Від ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не надходило до суду апеляційної інстанції заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, а також застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скочиляс Ірини Мирославівни - задовольнити частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення сум страхового відшкодування - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхове відшкодування на утримання в розмірі 175 095 (сто сімдесят п`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн 00 коп. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 85 681 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 42 коп; 3% річних у розмірі 7 569 (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 86 коп; інфляційні витрати в розмірі 54 439 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 92 коп. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598) на користь держави судовий збір у сумі 8 069 (вісім тисяч шістдесят дев`ять) грн 65 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.Ю. Лопатіна