Постанова 4857 № 500/510/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року Справа № 500/510/23 пров. № А/857/8578/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (суддя Мартиць О.І., м.Тернопіль, повний текст складено 25 квітня 2023 року), ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі Міська рада) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 21.09.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0280 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0085, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Заява, Земельна ділянка відповідно); зобов`язати Міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні Міської ради Заяву позивача та прийняти відповідне рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що документами, які підтверджують наявність у громадянина права користування, можуть бути, зокрема, державні акти на право постійного користування земельними ділянками, державні акти на право володіння, записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і селищних рад, однак жодного із вищевказаних документів на посвідчення за позивачем права користування Земельною ділянкою позивачем не надано. Зазначає, що подана технічна документація передбачає наявність документа, який посвідчує право на земельну ділянку, що також передбачено в її змісті, однак такий документ відсутній. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У зв`язку звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023, справа №500/510/23 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача за наслідками розгляду заяви позивача свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Приватним підприємством Фірма «Матек» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж Земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.09.2021 присвоєно кадастровий номер Земельної ділянки 6110100000:08:011:0085. 21.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0280 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за кадастровим номером 6110100000:08:011:0085, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якої долучено необхідні документи. Міська рада листом від 04.10.2022 №24659/2022 повідомила позивача, що наданий даний час немає правових підстав для надання адміністративної послуги, так як позивачем до наданих документів не долучено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання погодження суміжних користувачів, не долучено документ, який підтверджує право користування даною земельною ділянкою та рішення міської ради щодо надання дозволу на розроблення технічної документації, а також в зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК). Відповідно до пункту «б» статті 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Статтею 40 ЗК визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. За змістом пункту «б» частини першої статті 81 ЗК громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частинами першою та другою статті 116 ЗК встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV). Відповідно до статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною. Згідно зі статтею 1 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. За нормами статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки. За змістом статті 30 Закону №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК, цим Законом. Так, умови погодження і затвердження документації із землеустрою визначені статтею 186 ЗК. Відповідно до положень пункту 5 частини п`ятої статті 186 ЗК технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. За приписами частини восьмої статті 186 ЗК підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача за наслідками розгляду заяви позивача свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у статті 186 ЗК, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою або рішення про відмову в його затвердженні. Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС відповідно до пункту 4 частини другої якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС). Пункт 10 частини другої статті 245 КАС надає суду право прийняти рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що захист прав позивача буде забезпечено шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний