Постанова 4856 № 120/6320/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6320/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 01 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, а також календарного періоду проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, а також календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. 06 листопада 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. Така заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року зарахувало до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, а також календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату його довічного грошового утримання, виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Проте пенсійний орган повідомив заявника про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року не містить зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зміни відсоткового значення основного розміру довічного грошового утримання судді. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою та просить ухвалити додаткове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату йому довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення. Ухвалою суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись з позовною заявою до Вінницького окружного адміністративного суду, оскаржував дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, календарного періоду проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року, а також 2 роки стажу роботи на посаді виконуючого обов`язки голови Тиврівського районного суду Вінницької області. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивач не навів жодної підстави для ухвалення додаткового судового рішення, передбаченої ч.1 ст.252 КАС України. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Особливості ухвалення додаткового судового рішення визначені ст.252 КАС України. Так, ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, ОСОБА_1 вважає, що пенсійний орган слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату його довічного грошового утримання, виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Із даного приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_1 оскаржував дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, календарного періоду проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року, а також 2 роки стажу роботи на посаді виконуючого обов`язки голови Тиврівського районного суду Вінницької області. Ухвалюючи рішення від 13 березня 2023 року, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, а також календарний період проходження строкової військової служби з 31 жовтня 1962 року по 31 жовтня 1965 року. Такі висновки знайшли відображення як у мотивувальній, так і в резолютивній частинах судового рішення. При цьому у межах спірних правовідносин не надавалась оцінка діям пенсійного органу щодо визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 , оскільки такі дії відповідача не були предметом розгляду. Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення, що визначені ч.1 ст.252 КАС України, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають, в той час як позивачем у заяві про ухвалення додаткового судового рішення не наведено жодної підстави для ухвалення додаткового судового рішення, передбаченої даною нормою. Зважаючи на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення від 13 березня 2023 року було вирішено усі позовні вимоги, що були заявлені позивачем та з приводу яких досліджувалися докази у справі, при ухваленні рішення у справі вирішив питання про право, а також визначив спосіб виконання такого рішення; питання про судові витрати судом також вирішено, то підстави для ухвалення додаткового судового рішення об`єктивно відсутні. Наведені в апеляційній скарги доводи більше стосуються порушення, на думку позивача, його прав при визначенні відсотка розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді та можуть бути предметом розгляду в межах нового адміністративного позову, але не стосуються предмету даної адміністративної справи. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законну і обґрунтовану ухвалу, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.