LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855580/9549/23

від 31.01.2024 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9549/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови зарахувати їй до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2014 на посаді молодшої медичної сестри (санітарна прибиральниця палатна) інфекційного відділення Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні Черкаської області; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2014, на посаді молодшої медичної сестри (санітарна прибиральниця палатна) інфекційного відділення Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні Черкаської області, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», провести перерахунок та виплату пенсії за дати звернення за її перерахунком, а саме з 18.08.2023. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви позивача про перерахунок її пенсії, а саме щодо зарахування періоду її роботи на посаді медичної сестри (санітарки) інфекційного відділення в Корсунь-Шевченківській районній лікарні з 01.01.2004 по 31.05.2014 до її стажу в повному обсязі в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву позивача про перерахунок її пенсії, а саме зарахування періоду її роботи на посаді медичної сестри (санітарки) інфекційного відділення в Корсунь-Шевченківській районній лікарні з 01.01.2004 по 31.05.2014 до її стажу в повному обсязі в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 2006 року отримує пенсію за віком. 18.08.2023 позивачка звернулася до відповідач із заявою, в якій просила зробити перерахунок її пенсії, а саме зарахувати період її роботи на посаді медичної сестри (санітарки) інфекційного відділення в Корсунь-Шевченківській районній лікарні з 01.01.2004 по 31.05.2014 до її стажу в повному обсязі в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Листом № 11908-11463/Ш-02/8-2300/23 від 18.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачку про те, що згідно з пунктом 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений, законодавством, що діяло до 01.01.2004, за періоди після 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, який діяв до 01.01.2004, робота, зокрема, в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вищевикладене, до страхового стажу позивачці зараховано період роботи в інфекційному відділенні Корсунь - Шевченківської районної лікарні в пільговому обчисленні до 01.01.2004. Не погоджуючись із вищевказаною відмовою пенсійного органу, вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду за їх захистом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 19) ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України. Суд зазначив, що порушення прав позивача відбулося унаслідок протиправної бездіяльності органу Пенсійного фонду України, який неналежно розглянув заяву позивача та не прийняв рішення по суті порушеного перед ним питання. Колегія суддів погоджується із мотивами суду першої інстанції наведеними у оскаржуваному рішенні, виходячи з наступного. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). За правилами пункту 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1). Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі. Зміст положень частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV, пунктів 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію. Суд наголошує, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. В даній справі за результатом розгляду заяви позивачки від 18.08.2023, відповідач надіслав на адресу позивачки лист № 11908-11463/Ш-02/8-2300/23 від 18.09.2023. Колегія суддів зазначає, що лист від 18.09.2023 не містить в собі інформації щодо порушення порядку звернення (не за формою). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Колегія суддів вважає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача. Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем фактично допущено протиправну бездіяльність та не було прийнято відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивачки, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову. Щодо наведених у спірному листі від 18.09.2023 обставин, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що апелянт не заперечує наявність у позивачки стажу роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарна прибиральниця палатна) інфекційного відділення Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні Черкаської області з 01.01.2004 по 31.05.2014, а заперечує проти подвійного зарахування стажу лише з підстав набрання чинності 01.01.2004 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить положень аналогічних ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Водночас, п.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. При цьому, за змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Отже, ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Крім того, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років. Отже, колегія суддів вважає, що робота позивачки на посаді молодшої медичної сестри (санітарна прибиральниця палатна) інфекційного відділення Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні Черкаської області з 01.01.2004 по 31.05.2014 дає право на подвоєння стажу. Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17 Щодо доводів апелянта щодо неможливості зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивачки після 01.01.2004, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №360/3611/20, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України "Про пенсійне забезпечення" вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України "Про пенсійне забезпечення" прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було. Таким чином, не зарахування пенсійним органом до стажу позивачки у подвійному розмірі періоду роботи на посаді молодшої медичної сестри (санітарна прибиральниця палатна) інфекційного відділення Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні Черкаської області з 01.01.2004 по 31.05.2014 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає, а доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»