Постанова 4852 № 280/4847/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4847/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року (суддя Конишева О.В., повне судове рішення складено 03 лютого 2021 року) в справі № 280/4847/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з загальному розмірі 55 266,99 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року позов задоволено, стягнуто з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за рахунок готівки, що належить такому платнику податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 55 266,99 грн., з яких: у сумі 10 011,39 грн. по єдиному податку з фізичних осіб; у сумі 45 165,95 грн. по орендній платі з фізичних осіб; у сумі 89,65 грн. по земельному податку з фізичних осіб. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що відповідач не отримував ані акту перевірки, ані податкових повідомлень-рішень, сума боргу за якими є предметом стягнення за цим позовом. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем податкової вимоги. Тому вважає, що контролюючим органом порушено процедуру погашення податкового боргу, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції не з`ясував статус позивача на час розгляду справи, адже відповідач припинив підприємницьку діяльність, про що до ЄДР внесено запис 28 вересня 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 29 травня 2020 року відповідач має податковий борг у розмірі 55 266,99 грн., а саме з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 10 011,59 грн., орендної плати з фізичних осіб у розмірі 45165,95 грн., земельного податку з фізичних осіб у розмірі 89,65 грн. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 10 011,39 грн. виникла у зв`язку з нарахуванням авансових внесків по єдиному податку, за термінами сплати 20 квітня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 травня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 червня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 липня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 серпня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 вересня 2018 року у сумі 744,60 грн.; не сплати грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням № 0153535905 від 05 листопада 2019 року, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5 538,40 грн., а також пені, нарахованої за даним податком, у розмірі 5,39 грн. Заборгованість відповідача по орендній платі з фізичних осіб виникла на підставі самостійно визначених до сплати сум податкових зобов`язань по орендній платі за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за 2017-2018 року. Так, згідно з податковою декларацією від 07 лютого 2017 року № 1700002614 відповідачем самостійно визначено до сплати суми податкових зобов`язань по орендній платі за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідачем не сплачені, зокрема: за терміном сплати 30 вересня 2017 року у розмірі 1513,95 грн. (за рахунок переплати 8,85 грн. сума заборгованості склала 1505,10 грн.); за терміном сплати 30 жовтня 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 листопада 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 грудня 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 січня 2018 року у розмірі 1513,95 грн. Згідно з податковою декларацією від 12 лютого 2018 року № 4362 відповідачем самостійно визначено до сплати суми податкових зобов`язань по орендній платі за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідачем не сплачені, зокрема: за терміном сплати 12 березня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 березня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 квітня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 травня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 червня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 липня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 серпня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 вересня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 жовтня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 листопада 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 грудня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 січня 2019 року у розмірі 1513,89 грн. Крім того, податковим органом у 2019 році проведено камеральні перевірки з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів. За результатами перевірок винесені податкові повідомлення-рішення, якими до платника застосовано штрафні санкції, зокрема: податкове повідомлення - рішення № 28843-5907-08/08 від 03 липня 2019 року, яким до платника застосовано штрафні санкції у сумі 18 166,08 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0143685905 від 19 вересня 2019 року, яким до платника застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0142285907 від 12 вересня 2019 року, яким до платника застосовано штрафні санкції у сумі 642,01 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0142295907 від 12 вересня 2019 року, яким до платника застосовано штрафні санкції у сумі 459,68 грн. Податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернуті з відміткою на поштовому відправленні «за закінченням терміну зберігання». Заборгованість відповідача по орендній платі з фізичних осіб становить 45 165,95 грн. Заборгованість відповідача по земельному податку виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 21018-5907-0808 від 02 квітня 2019 року у розмірі 89,65 грн. Відповідачем не сплачено вказані суми заборгованості у встановлені законодавством строки. Відповідачу направлено податкову вимогу від 16 січня 2018 року № 31-59. Врахувавши, що сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця. Станом на 29 травня 2020 року відповідач має податковий борг у розмірі 55 266,99 грн., в тому числі з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 10 011,59 грн., орендної плати з фізичних осіб у розмірі 45165,95 грн., земельного податку з фізичних осіб у розмірі 89,65 грн. Податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 10 011,39 грн. складається з сум нарахованих авансових внесків з єдиному податку за термінами сплати 20 квітня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 травня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 червня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 липня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 серпня 2018 року у сумі 744,60 грн., 20 вересня 2018 року у сумі 744,60 грн.; суми штрафних санкцій в розмірі 5 538,40 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням № 0153535905 від 05 листопада 2019 року, пені, нарахованої за суму боргу, у розмірі 5,39 грн. Податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 45 165,95 грн. складається з сум самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за 2017-2018 року: -за податковою декларацією від 07 лютого 2017 року № 1700002614 за терміном сплати 30 вересня 2017 року у розмірі 1513,95 грн. (за рахунок переплати 8,85 грн. сума заборгованості склала 1505,10 грн.); за терміном сплати 30 жовтня 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 листопада 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 грудня 2017 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 січня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; -за податковою декларацією від 12 лютого 2018 року № 4362 за терміном сплати 12 березня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 березня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 квітня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 травня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 червня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 липня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 серпня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 вересня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 жовтня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 листопада 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 грудня 2018 року у розмірі 1513,95 грн.; за терміном сплати 30 січня 2019 року у розмірі 1513,89 грн.; -сум штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями: № 28843-5907-08/08 від 03 липня 2019 року в сумі 18 166,08 грн.; № 0143685905 від 19 вересня 2019 року у сумі 170,00 грн.; № 0142285907 від 12 вересня 2019 року у сумі 642,01 грн.; № 0142295907 від 12 вересня 2019 року у сумі 459,68 грн. Заборгованість із земельного податку виникла у зв`язку з несплатою відповідачем податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 21018-5907-0808 від 02 квітня 2019 року, у розмірі 89,65 грн. Контролюючим органом 16 січня 2018 року сформована податкова вимога № 31-59, яка направлена на податкову адресу відповідача. Доказів погашення відповідачем податкового боргу матеріали справи не містять. Спірним є питання наявності податкового боргу, визначення статусу відповідача як платника податків, дотримання контролюючим органом процедури погашення податкового боргу. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Статтею 67 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. За приписами статті 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Зважаючи на доведеність несплати позивачем узгоджених сум грошового зобов`язання (штрафних санкцій) з єдиного податку у строки, встановлені ПК України, на такі суми нарахована пеня. Несплачені суми податкових зобов`язань набули статусу податкового боргу, який стягується з платника податків в судовому порядку. За позицією відповідача контролюючим органом при зверненні до суду неправильно визначено статус відповідача як платника податків, оскільки він не є фізичною особою-підприємцем. За приписами пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом. Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Тобто, ПК України як для фізичних осіб, так й для фізичних осіб-підприємців передбачена єдина процедура погашення податкового боргу звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу платника податку фізичної особи. При цьому факт припинення підприємницької діяльності не позбавляє таку особу від обв`язку погашення податкового боргу, який виник внаслідок несплати у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань. Відповідно, доводи апелянта в цій частині є неприйнятними. Стосовно питання направлення контролюючим органом відповідачу податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, узгодження суми податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно, набуття такими сумами статусу податкового боргу суд зазначає таке. Матеріали справи містять належні докази направлення відповідачу як платнику податків за його податковою адресою податкових повідомлень-рішень. Проте усі рекомендовані відправлення повернуті контролюючому органу із відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання регулюється статтею 58 Податкового кодексу України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. За приписами першого абзацу пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Аналогічно пунктом 3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, (далі Порядок № 1236) встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Пунктом 3.11 Порядку № 1236 визначено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби. В цьому випадку контролюючим органом дотримано приведений порядок, тому вважається, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вручені платнику податку. Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення не оскаржені відповідачем у строк, встановлений ПК України, тому податкове зобов`язання та суми штрафних санкцій, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими. Відтак, доводи апелянта в цій частині є також неприйнятними. Зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов`язання у строки, встановлені ПК України, такі суми набули статусу податкового боргу, який обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції з платника податків. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 280/4847/20 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 280/4847/20 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 31 січня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складене 31 січня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко