Ухвала КЦС ВС № 444/1936/17

УХВАЛА 01 лютого 2024 року м. Київ справа № 444/1936/17 провадження № 61-1082ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Назарія Романовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», про звернення стягнення на частку квартири, земельну ділянку та житловий будинок, ВСТАНОВИВ: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Звернуто стягнення на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті, (включаючи неоформлене спадкове майно чи майно інших співвласників вказаної квартири, що було отримано ним без належного оформлення у межах суми боргу у 136 000,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ складає 3 613 492,80 грн, що було одержано в натурі спадкоємцями як спадщину без її документального оформлення. Звернуто стягнення на земельну ділянку та житловий будинок на АДРЕСА_2 , що було одержано в натурі спадкоємцями, як спадщину без її документального оформлення у межах суми боргу 136 000,00 дол. США, відповідно до курсу НБУ складає 3 613 492,80 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - адвоката Малишака А. С., задоволено частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Звернуто стягнення на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті, що було отримано спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як спадщину без її документального оформлення в межах суми боргу 136 000 дол. США. Звернуто стягнення на 1/2 частку житлового на АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті, що було отримано спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як спадщину без її документального оформлення в межах суми боргу 136 000 дол. США. В решті вимог відмовлено. 24 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вовк Н. Р., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, у якій заявник просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Крім того, у січні 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла роздрукована копія касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н. Р., на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у вказаній справі.

1. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте у клопотанні, викладеному у змісті касаційної скарги, заявник просить цей строк поновити, посилаючись на те, що останній пропущено з поважних причин, оскільки із повним текстом оскаржуваної постанови заявник ознайомився 25 грудня 2023 року, після його опублікування на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Ураховуючи наведені заявником обставини та відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.

2. Водночас, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц). Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н. Р., в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, доводи заявника, викладені у змісті касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Водночас заявником у змісті скарги не зазначені конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями належної якості та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Назарія Романовича, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Вовку Назарію Романовичу, строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Назарія Романовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник